Аудіокнига Володар Заборонених Земель - автор Костянтин Шелест

Дякую за таку оцінку моїх аматорських потуг в озвучуванні.
Я вже десь писав (от прямо, хоч синопсис відповідей уже роби), що можливо ось таке "ставлення до жінок" виникає через мою озвучку. Все-таки призма сприйняття диктора накладає свій відбиток на характери озвучених дійових осіб. А у моєму віці (53) більшість жіночих персонажів уже сприймаються мною за віком як "донечки", та й ще я до них усіх дуже добре відношуся, тож, можливо це і дає ось таке сприйняття. Можливо ще щось, але от чомусь мені видається ось так.
Стосовно ж посилань на кінематографію та мультики, то тут уже автор зазначав (на букнеті, здається), що він теж уже досить "дорослий хлопчик" (трішечки молодший за диктора), тож у нас обох залишилися якісь стереотипи, "приколи", фразочки, які дійсно залишилися з тих мультфільмів, які були у нашому дитинстві. Що поробиш, воно вчіплюється у тому віці так, що його не викинути, напевно. А новіших мультиків ми вже не дивимося. Та і не запам'ятовуються вони, у крайньому разі мені. Хто зна, що робити у цьому випадку. Думаю, що з часом, і ці стереотипи відійдуть, разом з їхніми носіями. Тільки от процес цей досить тривалий... У одній давній історії говориться, що для позбуття від старої пам'яті цілому народу довелося сорок років ходити пустелею.
Я вірю, що я - ні, але мої онуки та правнуки зможуть-таки дійти туди, де не буде жодної згадки про старий світ.

Ну тут така ситуація... У цій книзі дуже багато чого пояснюється (хоча і не все). Зокрема, і те, чому Темний Принц був жахом свого світу навіть через п'ятсот років. Тобто, по факту, описати все те жахіття, яке відбувалося (як би його не наспойлерити...) у давні часи, і яке сформувало сам образ Темного Принца на століття наперед, якимись обтічними методами просто неможливо. Тож... ось така ситуація.
Ну і там не тільки хоррор і страхіття. Є і інше.
Хоча Макс, дійсно, у цій книзі стає жорсткішим. Десь там він сам про це роздумує...

Дякую вам. Як вже сказав шановний читач - історія дійшла до моменту, коли потрібно було розказати, що саме відбувалось багато років тому. В жодному разі не планувалось зробити ужастик. Потрібно було показати біль і розпач людини( Можливо -у мене ще не достатньо хисту, щоб зробити це якось по-іншому. Вибачте.
Якось так я думав, що у сучасних бойовиках чи навіть псевдоісторичних фільмах такого роду сцени досить звичайні і не вважаються ужастиками. Так вже вийшло.

Дякую вам!
Продовження вже в роботі. Начитано за сьогодні 2 глави з 35.

Щиро вдячний!

Вибачте, пані. Якось я не розраховував на такий ефект. Коли відбуваеться щось приємне - люди сміятися мають від душі, а не ледь-лкдь... Так і тут - творилась велика біда, було боляче. Може занадто. Ще було бажання відтворити емоції. Ну і щоб книга була якоюсь реальною, чи що. Адже - якщо це середньовіччя, то не може воно бути солодким завжди. Я не намагався навмисно зробити так, воно так вийшло - писав, як відчував. Вибачте ще раз, будь ласка.

Далі там має бути легше) В крайньму разі - не важче ніж у попередніх книгах.

Вибачаюся за наголоси. Я не професійний диктор, "невчоний", тому, буває, використовую наголоси так, як їх використувавли у місцевості звідки я родом. І, на жаль, цього не помічаю. Мені вже говорили про це і я стараюся виправитися, проте у мене під рукою немає орфоепічного словника, та і не звірятимешся ж із ним постійно. Мене вже тицькали носом у «жи́тло», «зде́більшого»... ну і т. д. Я стараюся виправитись, і після зауваження вношу зміни у свій вокабуляр, проте вже після того як неправильні слова потрапили в озвучку. Але не переозвучувати ж вже надиктоване :) Та і такій старій мавпі як я - досить важко перевчатися, от і проривається інколи.
Я - чесне слово - не спеціально. І обов'язково виправлятимусь. Тільки треба підказки, де я косячу. Бо я ж не чую, що я кажу неправильно. Для мене воно - таке як треба. А фільмів і телика (цього апарату у мене вже років 15 немає) я не дивлюся, щоб десь набратися правильних слів. Більше читати люблю. Воно швидше і цікавіше. Бо часу категорично жаль, щоб витрачати його на фільми чи шоу, якщо є книги.

Дякую за відгук.
Ось, за часом вже після вашого коментаря, отримав відгук на першу книгу, де слухач скаржиться на те, що книга нудна і начебто довкола тільки "цицьки та задниці".
Досить дивно, хоча я, особисто, думаю що це особливості сприйняття конкретного індивідуума. Кожен звертає увагу на те, що його в житті тривожить найбільше. Я, ще читаючи книгу (до надиктовування) на вказані тим слухачем аспекти звертав досить мало уваги.
Мені було цікаво, що воно за мара у лісовому домі завелася; як вижив Макс після удару блискавки; хто така Рея і що у неї з лицем; чому вона та дівчата бояться Макса; як так у нього виходить лікувати, причому і жінок, і дітей, і чоловіків і навіть собакена; як він так міг у сні "нагуглювати" інформацію; чи й справді можна склепати Жужика; що справді слід брати з собою в ліс... А коли з'явилися Лісовик та кікімора - так і взагалі. І було до біса цікаво, а куди поділося те кільце, яке кинув Максу ворон (і що це за ворон такий), бо про нього далі ніде не згадується.
А ще - мене досі турбує, чиї ж такі зелені, неймовірно красиві очі Макс бачив у снах...
І що то за "принцеса" у кінці першої глави...

Ох... і про Кузьму-домовика забув згадати...

Будь ласка. Слухайте з задоволенням.

Дякую за ваш відгук. Дуже приємно.

Дякую вам.
Ми маємо пам'ятати...

Дякую.
З п'ятою книгою - я поки що на паузі. Потрібно щоб з'ясувалися певні обставини у моєму житті. Поки що не буду розпочинати проєкт, який може "підвиснути" з незалежних від мене обставин.