Аудіокнига Набуття - автор Костянтин Шелест

Слухайте онлайн
Шелест Костянтин - Максим Темний. Набуття. Книга 1
1
Рейтинг:
(205 голосів)
4.4
Рецензія    169   43 546
Ця довга історія саме для тих, хто не любить, коли усе цікаве швидко закінчується...
Що робити, якщо пропонують дивний спадок від невідомого родича? Старий загадковий Дім у глибині лісу... Не менш загадковий герцог-нотаріус сказав, що Дім прийме господаря за його кров'ю... Відтоді все й почалося – домовик ледве не занапастив, ворон приніс перстень, блискавка ледве не вбила, та, яку вважав коханою, зрадила… З'явились дивні та незбагненні здібності, а з ними – й вороги, й нові друзі, й, можливо, справжнє кохання... Але звідки це все? Чому відбувається саме з ним? Чому ті, хто міг би його любити або навіть кохати і кому він рятує життя, бояться і ненавидять його? Тільки невідомий Слуга чогось чекає...

Подякувати диктору за озвучку:
Приват: 4149499095167902 (Завалко Валерій)

Подякувати автору за книгу:
Приват: 5168757427968070 (Фалінський Костянтин)

Всі книги серії «Максим Темний»:


Ютуб канал диктора


redvid esle

Слухати аудіокнигу Набуття онлайн, безкоштовно і без реєстрації на телефоні.
169 відгуків:
  1. Гість Оксана
    Що хочу сказати, талант у автора,на мою думку, однозначно є. Дуже двоякий післясмак після прослуховування книги лишився у мене… ніби сподобалося, а ніби і ні. Легкий, динамічний початок з фольклорним присмаком та цікавими персонажами затягнув та закрутив, аж на всі 35 годин прослуховування. Проте нудні, однотипні сцени та діалоги (лікування хворих та знедолених жінок) реально дратували. Хотілося швидшого розвитку подій та різноманітності в характерах та навіть зовнішності персонажів. Ну таке… Але фінал реально заінтригував та надихнув послухати-почитати наступну книгу, колись, згодом, через трохи. Диктору аплодисменти і подяка👏👏 Ідеально прочитаний твір, можливо якби не ваш талант я би і не дослухала до кінця. Цей відгук моя суто субʼєктивна думка, яка зумовлена моїми смаками та уподобаннями в літературі.
    P.S.: якщо що це спойлер. 🤫 щиро пораділа за Максима, в кінці книги… все-таки хоч хтось з ним переспав.
    😎
    1. ValeryZ
      Диктор
      Стосовно "спойлера". Ну так це ніколи і не було метою Максима. Просто так "зійшлися зорі".
      Стосовно ж стилістики написання. Мені особисто така деталізація - дуже імпонує. Я не люблю коли "трах-тібідох" і отримуєте ксерокопію самальота.
      Окрім того, я та автор неодноразово зазначали, що цикл - то одна книга по суті. Просто розбита на частини десь сторінок по 600-700. І багато пояснень того, що відбувається буде зроблено десь далі. Окрім того, у циклі немає флешбеків (я - точно не пам'ятаю), тож така деталізація себе виправдує. Окрім того, давайте не забувати, що "Набуття" - взагалі ПЕРША книга автора. До того він нічого (наскільки я знаю) не писав.
      Ще - "Набуття" не просто так має цю назву. Це як "перший клас" для головного героя (згадайте, лісовик з бабцею точно говорили про те, що Максу слід набратися досвіду).
      І ще. Я б рекомендував вам почитати відповіді і мої, і Костянтина на цьому ресурсі та на букнеті (там саме книги викладені) до всіх книг циклу. Було багато питань подібних до вашого і на них давалися відповіді. Але якщо постійно пояснювати те саме - то ніколи буде робити щось нове. Тому, якщо вам цікава думка автора (а можливо і моя) - почитайте коменти. Інколи бувають дуже цікаві моменти.
  2. rosomakha
    Привіт!
    Чи можна десь завантажити книги - щоб можна було слухати офлайн?
    Дякую за роботу!)
    Все файно!
    1. ValeryZ
      Диктор
      Так, можна.
      У мене на сайті (адресу сайту дивіться в описі 3-ї книги).
      Бітрейт запису там нижчий ніж тут і запис розбитий на епізоди по 10-12 хвилин, для зручності прослуховування та економії місця на плеєрі.
      1. rosomakha
        Дякую дуже!
        Успіхів Вам!
  3. gtuhbjn
    Озвучка супер!
    Але навіть якісна озвучка не витягує низькоякісний вміст... Набір роялей в кущах, штампів, стереотипів і відкритий плагіат на відьмака Смоліна, политий солодкою патокою прекрасних дівчат навколо, шефів, колег та сусідів, настільки далекий від реальності, що просто нестерпний! Дослухала до 24глави, далі не здужала, вже дістав цей лицар-спасатєль жінок!
    Хоч би одного чоловіка вилікував - ато просто вологі мрії письменника, щоб баби кінчали тільки від дотику рук🤣🤣🤣
  4. anaria2025
    Дуже вдячна автору та диктору за таку роботу!👍
    Дуже приємно слухати фантастику рідною мовою та ще й з гумором. Одразу ж відчутно, що головний герой - українець, такий близький менталітет. Багато словечок і крилатих виразів, які й сам використовуєш у житті.
    Поки слухаю першу книгу, але вже знаю, що їх аж 5. Сподіваюся, що будуть озвучені всі.
    Дякую🙏
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую за теплі слова.
      Так, дійсно, готових книг дійсно п'ять. Пишеться шоста. Озвучується четверта. На сьогодні готово 44 глави з 63. Але за рахунок того, що на початку глави дещо коротші, ніж у кінці, загального тексту озвучено трішки більше 60%.
  5. Гість Volodymyr
    Окрема дяка, повага та респект диктору! Судячи по особливостях мови,ми з ним зростали в одному регіоні
    1. ValeryZ
      Диктор
      Лящівка. Єдине село з такою назвою.
      1. Олексій Задиранов
        Чорнобаївщина?
        1. ValeryZ
          Диктор
          Все вірно. Звідтіля :)
  6. Гість Макс
    Автор, коли придумував героя, напевно надихнувся цим:
    "Можете там не шепотіть, я улавлюваю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю мислі на відстані, стрибаю вверх на 20 метрів, а в довжину — на 50, можу перегризти любе залізо і поцарапати любу каменюку. За один раз можу виїбати двадцять киць, не при Вальці будь сказано. Ще продовжувать?"
    Давно не траплялись мені книжки про героїв зі суперздібностями в яких ГГ по морді панянки норовливі б'ють. Цікавий сюжет, далебі, якщо далі не погіршиться обов'язково дослухаю але ото все з оголеними дівчатами, дуже нагадує мрії підлітка. І жарти чамои трохи сексистськи, мою дружину точно б таке обурило.
    1. gtuhbjn
      Я далі не в силах слухати ту патоку
  7. Дзірт
    Ще не дочитав книгу, але мені подобається, да є місцями роялі, є сируватість, є затянутість, але. Не забуваємо, що написання книги, це доволі важка робота над якою старається автор. Придумання ролей, лінії, діалогів - це все завжди є важким. Люблю затягнуті книжки, перечитав багато їх, особливо отсосійське фентезі до повномасштабного. Дякую, автору за написання її) Диктору, за озвучку, у вас приємний голос. Бажаю вам натхнення і працездатності) Люди просто зараз з жиру бісяться, бо багато чого можна знайти і краще, але розвиток українського фентезі має бути і я радію, що можу це слухати і насолоджуватись пригодами Максима) Слава Україні)
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую, пане Дзірт!
      Мені, інколи, чесне слово, хочеться попросити тих, хто критикує: а покажіть свій творчий доробок. Книгу, збірку віршів, підбірку полотен. Розумію, що це, можливо і неправильно, але, напевно, більшість людей думає: та що там та писанина - сів і нашкрябав, як переказ у восьмому класі, підглядаючи у хрестоматію. Смішно, чесне слово. Категорично погоджуюся з Вами - написання чогось нового вимагає натхнення, зусиль, посидючості, часу і посвяченності цій справі. Особливо, коли вділити час творчості можеш тільки тоді, коли не зайнятий на роботі та не відволікаєшся домашніми справами (і дуже добре, коли домашні розуміють, що це заняття - то не якась "дурість", а серйозно і надовго). Писати такий цикл, за який узявся автор - справа дуже не легка. Я спостерігаю за цією роботою майже з самого початку (зате і дізнаюся про всі нові пригоди Макса мабуть найпершим). І я досі не уявляю, "де воно все береться" :)
      Я, буває, окремі свої вірші роками пишу. Деякі - по кілька місяців.
      Мене захопив цей цикл з самого початку. І я вирішив, що якщо вже у мене є інструмент (купив був мікрофон, щоб озвучувати свої вірші) то чому б не спробувати прочитати і книгу про Максима. Ну і ось таке вийшло. Озвучую вже четверту книгу. І добре, що мої домашні вважають це роботою, гідною поваги - стараються не шуміти, коли я надиктовую чергову главу.
      1. Дзірт
        Я зараз навчаюсь в аспірантурі, дописую дисертацію. Можу сказати одне, написання любого твору, доповіді, дисертації якщо ти вкладуєш душу, сили, час і все інше можна зрозуміти автора. Одним дається легко, іншим важко, кожний різний. Буває сідаєш і за день закінчуєш розділ, а буває сидиш і три букви зв'язати не можеш.
        1. ValeryZ
          Диктор
          Так і є. Я, коли навчався в одному інституті, то там було обов'язково після завершення певного часу "начитки" викладачем написати щось на зразок реферату. Дійсно, деякі писалися за два-три дні, незважаючи на море літератури, посилань, коментарів, які було потрібно задіяти. А був один, начебто найпростіший, то я його поки писав - встиг здати, напевне чотири чи п'ять, які по термінах були вже після нього. Тому, знаючи цей ефект, до чорновиків дипломної роботи (вивідавши теми у викладачів), взявся чи не за півроку до того як було офіційно оголошено, що ось пора приступати до "дипломів". Але вона була повністю готова, "вилизана" і перевірена викладачами тижнів за три до офіційної здачі. Добре, що тема була мною досліджена наперед (я робив переклад книги, яка була центральною темою дипломної роботи), тому досить непогано орієнтувався в оригіналі і дипломна робота виявилася досить легкою в теоретичному плані. Більше часу потратив на логчну зв'язність та на те, щоб вона була цікавою, якщо так можна казати про "дипломки".
          1. Гість Дзірт
            Так, прекрасно вас розумію. Сидиш, пишеш, потім читаєш. Виправляєш, знову перечитуєш, знову знаходиш якусь помилку і знову прийдеться все міняти. Написав список літератури, тільки вставляєш десь всередині джерело і знову переробляєш. Тому своє не завжди легко
        2. KShelest
          Дякую, пане. Погоджусть - звісно є й сируватість і усяке інше, але це моя перша книга взагалі. Я теж вчусь і на власних помилках також. Щодо написання - комусь може й усе легко, це таке... є ж геніальні твори і люди.. у мене так. Написав главу - перечитуєш її, підправляєш як не помилки так відповідність ідеї історії. Бо інколи уява заносить кудись в сторону. Буває. що над однією подією сидиш неділю, бо не придумується як її вивернути так, щоб самому сподобалось. Щодо іншого - роялей та ще чогось , так хотілося, щоб хтось просто описав, що саме він вважає роялем. Бо повторюю -дуже багато чого пояснюється далі. Тобто нема такого - бац! летів ворон не звідки, скинув чомусь ГГ на голову чарівне кільце - усе, той став богом. Якщо вам не важко - поясніть свою думку. Мені ж хочеться розуміти, що ось тут я справді втратив логіку подій.
          1. Дзірт
            Дякую, за написання чудової книги) Роялі, це те що персонажу достається дуже просто, це як уберплюшка. Типу він знайшов меч, яким можна вбивати ворога на право і наліво. Тут в творі помічено будинок, грошей велика купа, уаз, який гіпер класний, але Максим міг сходити до іншого спочатку продавця, а потім їсти нового шукати. Але більше рояль, те що він знає як мотори працює, що яка машина, і короче весь такий механік. Хоча машини ніколи не мав. Але тут велике є але, люди які читають фентезі не розуміють, що вигадки і логіки там може не бути взагалі, щось ніхто не питав у Роулінг, як працює чарівна паличка, у Толкіна перстень влади, як Пітера Маркера вкусив павук і він став нічого собі павук, хоча це також рояль, а посуті можна все об'яснити: магіяс, сееер. І роялі в любому фентезі це норма, якщо їх не сильно багато. Тут ж е видно, як Максим не за 5 хвилин набув гроші і все інше. Люди забувають, що без роялей було б просто опис, як герої, робить буденні справи і це не було б цікаво. Тому пишіть, як ви бачите) А хейтери завжди будуть, тому натхнення вам і успіхів) Надіюсь колись купити цю книжку в друкованому варіанті)
            1. ValeryZ
              Диктор
              От з цього приводу. Книга "Набуття". І у Макса якраз і йде цей процес (після контакту з каменем). Це описується, зазвичай у кінці глав, тому слухач може... дрімати, або бути не дуже уважним. От, до прикладу кінець 16 глави:
              Ніч пройшла виснажливо. Видно, коли “перезаряд” то це теж погано. Макс ніяк не міг заснути, йому бачилася і чулася якась нісенітниця. Годині о четвертій ранку таки задрімав... Сон, що прийшов, був напрочуд реалістичним... У ньому він увімкнув свій ноут і поліз у мережу... якось так вийшло, що він поклав одну руку на клавіатуру, а іншу – на додатковий вихід для другого монітора, і раптом його свідомість розсипалася різнокольоровими іскрами, що всмокталися поміж кнопок ноута... він усвідомив себе частиною процесора, усі потоки інформації, все керування стало підвладне його свідомості. Переглянув інфу на жорстких дисках... структура записів була складна, але варто було просто подумати – як уже ставало видно каталог усього, що там є... пролітав кабелями живлення і далі вийшов у локальну мережу, з неї – в інтернет... Різні сайти висіли навколо нього, як зірки в небі, він тикав у них пальцем, сайт розкривався і ставала доступною інформація. Як текстова, так і аудіо/відео... Причому її не треба було прочитувати всю. Відкрив сайт – практично одразу все побачив і запам’ятав... Це було дуже здорово, він, як та мишка з дротиком у голові, все відкривав і відкривав нові сайти, отримуючи від цього дикий кайф... Тематика сторінок була несподіваною – медицина в усіх її видах, фізика, хімія... геологія, металургія, матеріалознавство... Якби він так вчився в школі, то був би генієм. Усі сайти містили в собі або технічні довідники та енциклопедії, або замітки на ту саму тему в наукових журналах, причому різними мовами. Десь через годину таки втомився... але бажання шукати нове не зникло. Так минула ще година. У результаті на роботу він їхав із затуманеною головою…
            2. ValeryZ
              Диктор
              Глава 17 закінчується так:

              Сон до нього прийшов знову неспокійний... Знову він пролазив у всесвітню павутину, знову безліч сайтів висіло перед ним. Такий собі нескінченно великий екран, по якому все може переміщатися силою думки. Здорово як, шкода, що це сон... Сьогодні він навчився шукати потрібне. Подумки ставив запитання і значки сайтів перед ним групувалися за релевантністю даних. У міру уточнення запиту, кількість відібраних сайтів зменшувалася. Такий собі Гугл, уві сні їй-бо’... Сьогодні він шукав більш адресно, але тематика однаково чомусь залишалася максимально природничо-науковою – у геології додалися знання про мінерали, вміст металів та інших елементів, способи видобутку й вилучення корисного з них, у медицині – травматологія, анестезіологія, фармакологія... ще фізика, астрономія, хімія... усе це наповнювалося й наповнювалося даними. Військова справа збагатила його пам’ять тактикою партизанських війн, видами й устроєм стрілецького озброєння, артилерійських систем, систем залпового вогню та багато чого іншого... У якийсь момент він загубився й відключився від усього цього, але, тим не менш, залишався, так би мовити, онлайн, і мозок сам, без участі свідомості, продовжував чимось займатися.

              А от чому воно так і що йому допомагає це зробити - буде розкрито у 4 та 5 книгах.
            3. ValeryZ
              Диктор
              О. І кінець 19 глави:

              Після вечірньої пробіжки, поліз в інтернет читати за своє придбання. З тих одинадцяти тисяч, що прийшли до нього від бандитів, залишилося вісім вісімсот. Триста баксів з’їли борги Петровича і всілякий дріб’язок. За підрахунками, на все основне має вистачити. От тільки невідомо ще скільки знадобиться на приведення покупки в правильний стан. Найімовірніше це кузовні роботи, фарбування його не хвилювало, нехай хоч пензлем помалюють, головне щоб не іржавіло. Зміцнення кузова, особливо підлога – з такими мостами вантажопідйомність можна буде підвищити. Треба тільки зрозуміти, що там за мотор і все інше по ходовій. Утеплення, обшивка кузова зсередини, пічка, освітлення як основне, так і додаткове – щось типу фари-шукача і взагалі, треба посилити основне освітлення, лебідки спереду і ззаду... Багажник нагорі. Гума... запаска... Сам не помітивши як, він так і задрих, відкинувшись на подушку... ноут ще помигав вогниками хвилин двадцять, пошурхотів кулером і згас.
              Сьогодні знову був сон, у якому Макс навчався. Інформація з різних видів механічних пристроїв йшла потоком. У якийсь момент, додалася й автотехніка…
      2. gtuhbjn
        Для того, щоб оцінити якість яйця, не обов'язково бути куркою, яка несе яйця. У вас настільки вузьке мислення, що такий непотріб, як Гаррі Поттер - вже шедевр для вас.
  8. Гість Наталія
    Щось я напевне перечитала вже таких казок. Дратує мене, що за самолюбуванням і корченням з себе пана головний герой вже більшу половини книги забуває задати банальні запитання про то хто є хто і з чого ноги ростуть… Тут вроді такий щедрий і розумний , про медицину знає, про машини в взагалі куди не кинь кругом свій, і в той же момент тупий, якось воно не взагалі не грає. І ті роялі в кожному кущі, а то й по 2 по 3 за раз… І хочеться трошки таки зрозуміти хто він та що він, але сил моїх слухати оце якось не вистачає вже…
    1. ValeryZ
      Диктор
      Знаєте, пані Наталю, ми, в реальному житті (більшість із нас), теж, буває, забуваємо задати собі питання: хто є хто і звідки ноги ростуть, хоча дуже часто вуха стирчать так, що не помітити їх начебто і неможливо. Макс - такий же... звичайний. Єдине, що "роялі" - так то не його вина. Я не хочу тут спойлерити, але Слуга в цій історії, я думаю, є не просто так. Це моя особиста думка, тому що навіть я ще не повністю розумію його роль, та що він робить. Та й ворон не даремно Макса кілечком "нагородив". А от що воно все таке - то вже аж... у четвертій книзі буде. Бо це одна, дуже довга історія. І хто такий Макс, і чому воно з ним усе відбувається - почне розкриватися теж тільки у четвертій книзі.
      Втім, звичайно, у кожного своя думка. Якщо вам книга не зайшла, тут нічого не поробиш; хоча ми старалися.
      1. Гість Наталія
        Та я вже все… і до кінця першої не дотягнула… трошки шкода, але все частіше хочеться перекрутити до якоїсь події, але тут хіба вгадаєш коли вона буде. От ніби щось накльовується, і знову як у Віднесених вітром - я подумаю про це потім(((
        1. ValeryZ
          Диктор
          Буває. Нічого страшного. Можливо вам варто прочитати саму книгу. Вона є на букнеті.
          Я вже говорив (але там, на букнеті), що на сприйняття подій, які викладені в книзі, може впливати і те, що книгу читає дядько, якому днями стукне 54. Підсвідомо я можу відображати характери та події через призму власних почуттів, досвіду та віку. Можливо це впливає на сприйняття книги. Друга книга (і далі) - це вже зовсім інший світ. А у першій - Макс вчиться. Просто вчиться, проходячи ситуації, які йому підкидає життя. Оскільки одну ситуацію пройти двічі не можна, то життя підкидає йому подібні, «для закріплення». На деякі він, через свій характер, не може реагувати інакше. Лікувати він теж вчиться. І, коли з Танею він ледь не здох, провівши сеанс, то от під кінець книги - там у нього вже значно більша ємність акумулятора. Такий досвід йому теж знадобиться в подальшому, і він навіть зможе ділитися цим досвідом з іншими. До прикладу — демонесса Тар'я, магеси К'єт, Корі та Керр, відьми Ініґар, Олья, Клер, маги Норф та Тібор. Ну і інші... На основі свого власного досвіду, набутого також і у першій книзі, він навчатиме їх. Тому-то книга і називається «Набуття». Це перші, хиткі, невпевнені кроки Макса до його нової іпостасі.
          Щодо букнету... синопсису там, звичайно, теж немає. Але от стосовно Тані (точніше Гур'янової Тетяни Миколаївни) - спалю розвиток подій: у неї під кінець першої книги буде прізвище Соловей.
    2. KShelest
      Навіть не знаю, що й сказати. І самолюбування і корчення з себе пана.. І роялі по три штуки та ще в кожному кущі... Ще й тупий... Де ви усе це бачите? Як по-вашому мали до нього звертатися люди, які усе життя жили як майже раби, а тут власні відьми приводять особу, якій навіть вони не можуть навіть слова заперечити? Чи ви не побачили, що Тарх його вдарити не зміг?
      Що до роялів - в анотації написано, що це довга книга. А тому те, що ви вважаєте роялями, десь далі має певну логіку та причинно-наслідковий зв'язок. Він бачить, що щось відбувається, я чому й як - кого питати? Ворон прилетить та усе пояснить? Чи від того, що він задасть ці питання, то буде впевнений, що отримав правильну відповідь? Може в тих казках, що ви читали й усе було просто, а тут не так. Звісно, недоліки в задумці є, але ви не даєте жодних фактів, так накидали слів та й усе.
  9. Гість Giga07
    Автору та диктору велика подяка за роботу.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую вам. Дуже приємно.
  10. Гість Роман
    Доброго дня , а де її купити можна в аудіо форматі ?
    1. ValeryZ
      Диктор
      Доброго дня.
      Я якось не замислювався над такою опцією для моїх книг. Поки що всі вони доступні лише для безкоштовного онлайн-прослуховування. Тим більше, якщо брати аналогію з електронними книгами, то, при виставленні книг на продаж на якійсь платформі, скоріше за все їх доведеться прибрати з вільного доступу. А мені цього б не дуже хотілося.
    2. ValeryZ
      Диктор
      Рекомендую подивитися новини на моєму сайті (посилання у описі до третьої книги).
  11. Книголюб Сергій
    Захоплююча книга!
    Приємно здивував зворотній зв'язок від автора та диктора в коментарях!)
    Дещо зіпсувало враження, захоплення автора, окремими екземплярами російського автопрому, та, ще відсилка на російські журнали, які головний герой збирався з собою взяти почитати в хатинку))
    Останнім часом алергія на все російське, сподіваюсь це назавжди!
    Велика подяка автору та диктору за чудову роботу!
    Успіхів і кар'єрного росту!!!
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую, пане Сергію.
      Був написав розлогу відповідь, але сайт сказав "дуже довге!" і не зберіг написане. Дуже прикро... Але що ж. Така доля великих незбережених текстів :)
  12. Гість Сергій
    Дуже полюбляю послухати аудіокниги, раніше слухав з рос. сайтів рос. дикторів, дуже важливо знайти "свого" диктора який "зайде", з 22р принципово відмовився від "їхнього", і ось нарешті, диктор котрий прям "зайшов", велике дякую, дуже якісна робота. Інтонація,паузи - слухати ну дуже приємно.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Щиро вдячний. Я поки що диктор "однієї книги" (бо цей цикл - то, по факту, одна книга, просто "ну дуже довга"). Але планую включити до списку озвучених книг ще декого з вітчизняних авторів. Тих, хто ще не дуже відомий серед широкого загалу. Поки що - придивляюся і дочитуюся, за кого б його взятися.
  13. Гість Люда
    Пишу вдруге.Книгатфантастика з одного боку,з іншого просто протокол душевного та фізичного лікування людей .Я не маю на увазі казкові здібності героя Насамперед це відношення до себе та до оточуючих.
    Дякую автору
    Таке враження що він сам це все пережив
    1. KShelest
      Дякую. Усі ми багато чого за цей час пережили. Я просто написав. Якщо Вам стало легше - це дуже добре.
      1. Гість Тетяна
        А чому автор Костянтин Шелест, а отримувач карти Костянтин Фалінський?
        1. ValeryZ
          Диктор
          Костянтин Шелест - це творчий псевдонім, під яким автор публікує книги.
          Ось його сайт: https://www.kshelest.com.ua/ (у описі до третьої книги він теж є).
        2. KShelest
          Ну, придумав був я собі такий псевдо... чомусь захотілось) Якщо є бажання - можете зайти на мій сайт, там те саме написано. www.kshelest.com.ua
          Дякую)
  14. Овчарук Богдан Олександрович
    Книга класна👍
    Особливо також хочеться відзначити диктора, який читає книгу з душею і наповнює її емоціями - це було неймовірно приємно слухати🔥❤️
    1. ValeryZ
      Диктор
      Щиро вдячний.
  15. Інна
    Чудова книга і гарна начитка. Голос пасує саме до цього жанру.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую.
      Якщо ви глянете мій ютуб-канал, то там я ще й вірші читаю (свої і не тільки). Практикуюсь, загалом :)
  16. Гість Ліна
    Щиро вдячна автору за книгу українською. Доктору за працю. За те що ви відкриті для слухача. Книга цікава рекомендую.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую і вам. Приємно, що вам подобається наша робота.
  17. Гість Людмила
    Вдячна за книгу Цікава.А начитка просто неперевершена
    1. ValeryZ
      Диктор
      Щиро дякую за відгук. Дуже приємно.

      Принагідно повідомляю, що хоч і досить потроху, але начитка третьої книги продовжується. На сьогодні готово 37 глав з 48. Загальний час на зараз: 33:23:29
  18. Марічка
    Така собі квінтесенція "мрій невдахи" - головний герой спадщину отримав, дар лікування отримав, вчити нічого не треба - "воно само" в голові з'являється, ще й суцільний "Робін Гуд" - забирає гроші у "поганих багатих" і віддає "гарним бідним".
    Чому людям здається, що це переклад з російської - бо це дуже нагадує такі популярні останні десятиліття в кацапії "напівказки", дещо взагалі один в один співпадає. А ще в Україні не прийнято жінок називати "бабами". Це маленьке внученя може сказати "баба", а дорослі чоловіки кажуть "пані". Оце "баби" замість "жінки" в савєцький період прийшло з лаптестану разом з так любимими автором фільмами того періоду.
    Ну і на останок - добре, що це фантастичний світ, бо за ГГ аж "ридає" Кримінальний кодекс України, стаття за статею, та й адміністративних правопорушень вистачає.
  19. Gaby
    Насамперед, хочу подякувати за чудове озвучення, точно слухатиму ще.
    Автор пише прекрасною, реально живою українською. Приємно слухати. З героєм, правда, дещо перестарався, всього а ньому занадто. Занадто солодкий якийсь і подій з чудесами одночасно якось забагато. Тим не менш , бажання кинути на середині не виникло. Творчого натхнення Вам, чекатиму наступних книг.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую. Дуже приємно.
      Стосовно Макса - можу сказати, що це у нього так би мовити "підготовча група". Практично все що з ним відбувається матиме значення у наступних частинах циклу.
      Автор десь вже писав, що, фактично, ця історія - одна-єдина і у наступних книгах, якщо не читав попередні, деякі моменти будуть незрозумілими. А дещо з поточних подій та їхніх причин розкривається та пояснюється набага-а-то пізніше. До чогось я сам допер тільки у п'ятій книзі, чому воно так у попередніх. Так що тут поділ на книги - досить умовний, як я розумію.
      Ну і ще. Не відкидайте тої можливості, що я, як диктор, додаю до образу Макса щось своє. Можливо у інших прочитанняк він мав би характер відмінний від того, який почули ви. Мені на букнеті таке говорили: нібито читачка читала зовсім іншу книгу, ніж читаю я. Тут нікуди не подінешся. Манера читання у мене така, та і Макса я, звісно бачу по своєму.
    2. Tur
      +10
      Герой такий солодкий і правильний, аж приторно.
      Без жодної темної плямки :)
      І ще - він ніби прагне залишити в таємниці свої здібності і себе самого, при цьому робить все, щоб його не знайшов тільки лінивий :)
      1. ValeryZ
        Диктор
        У кожного своє враження. І про книгу, і про головного героя.
        Хоча я, особисто, і не думаю, що все саме так, як ви написали (я все ж таки прочитав і ще неопубліковану частину цієї історії). Багато чого про головного героя слід дізнаватись з наступних частин книги. Та і, звичайно ж, кожен сприймає іншу людину через призму свого власного досвіду, переконань. Тож... можливо він вам бачиться саме таким. Я бачу його трішки іншим.
        1. Tur
          Я поясню свою думку - в житті немає виключно чорного або білого. Є багато десь посередині.
          Хіба що в коміксах є така чітка градація - супер-герой і супер-поганець :) так от у головного героя всі вчинки і помисли виключно «білі».
          Мені складно уявити погляди або переконання, які б дозволили трактувати якийсь з його вчинків інакше.
          Хіба що деякий нарцисизм і шалене прагнення вдячності від навколишніх :)
          1. Tur
            ValeryZ, і дякую за начитку! Дуже приємно слухати!
            1. ValeryZ
              Диктор
              Будь ласка! Дуже приємно що ви так оцінили мою роботу.
          2. ValeryZ
            Диктор
            Звісно, що так. Дійсно, є багато "посередині". Але от я, особисто, не можу собі уявити побутову ситуацію яка б, знову таки, особисто мене змусила йти у бік чорного або сірого (з моєї точки зору). Можливо, об'єктивно напрямок руху чи дій і буде таким. Але не факт, що навіть така "об'єктивна" оцінка не буде просто "чиїмось суб'єктивним поглядом". Якщо ви читали (слухали) другу книгу, то там є епізод, де Макс на запитання одногрупниць досить розмито пригадує випадок "фізичної ліквідації" вбивці його товариша. І ця згадка сягає часів ще ДО описаних у книзі.
            Погляди або переконання... Як писав Азімов у одному з оповідань - "той хто дотримується Трьох законів робототехніки - або робот, або дуже хороша людина". Однак, продовжуючи ремінісценцію, нагадаю "нульовий" закон, про який говорить і яким користується Демерзель (Р. Деніель Оливо) у останній книзі циклу "Фундація". Наводити не буду, знайдете.
            З приводу прагнення вдячності. Ну от не погоджуся. Втім, можливо це мій психотип вносить такі корективи у сприйняття.
            І, насамкінець (сподіваюся, автор не буде мене завтра гудити за написане). Це все ж таки не психологічний роман і не документальне дослідження. Фентезійна книга. Ну і як аналогія - от не уявляю я, наприклад Арагорна, який би вчинив так як Боромир у одному з епізодів, коли він під владою Кільця забажав це саме Кільце собі.
            Ну і, як водиться, для застереження: все вищенаписане відображує моє особисте сприйняття і думки, а отже - все суб'єктивно. :)
            Дякую вам за коментар.
            1. Tur
              Звичайно, кожен з нас висловлює свою особисту думку і ніхто не претендує на абсолютну істину :)
              Стосовно прагнення вдячності - у героя є натхнення до тих пір, поки вдячність до нього є основною подією. Він на кожному кроці просить інших не дякувати йому, при цьому робить все, щоб у інших була змога цю вдячність висловити (наприклад, зробив ремонт в квартирі підопічних - добре, але для нього критично важливо бути з ними, коли вони це побачать. Для чого? :)..і т.д.). І як тільки рівень вдячності знижується - він шукає нову "жертву".
              Стосовно фентезійного жанру книг - так, згідний. Це не біографічний або документальний твір. Але трошки реалістичних рис зробили б все тільки кращим - розбавили б цей мармеладний сироп :) Навіть в тих самих коміксах, про які я вже казав, стараються робити супер-героїв з якимось невеликим не дуже негативним відхиленням від еталонно-позитивного зі всіх боків образу. Бо це робить його цікавішим.
              Закони робототехніки стосуються роботів. У них виключно логіка і немає переживань типу "що ж мені робити з цією красунею, коли і що буде потім" (а красунь навколо героя дуже багато, відповідно і переживань таких вистачає) :)
            2. ValeryZ
              Диктор
              Зрозуміло.
              Сподіваюся ви будете слухати продовження?
            3. Tur
              Так, авжеж.
              Принаймні сюжет і Ваша начитка не залишає байдужим.
              Поки що співвідношення "рівень мармеладності" vs "цікавість" на користь цікавості :)
            4. KShelest
              Щось мені такі питання нагадують якесь заїзжене кіно... там зазвичай істеричні подруги героїні у запалі доказують їй, що не буває таких чоловіків, як у неї... і не п1є, і не палить, і не б'є і спортом займається... і на кухні допомагає і ремонт сам зробив...Дуже він якийсь не такий... Він обов'язково її кине.
              Шановний Tur - це не вам докір. Я розумію про що ви ведете, але вже втомився розповідати, що багато що проясниться десь потім, можливо навіть не в четвертій книзі, яка вже є. Чому нікого не дивує, що герой сам собі задає питання - а чого біля нього усе це відбувається? Чому люди йому надто сильно вірять? Чому йдуть до нього? Чого взагалі з ним усе це одне за одним відбувається? Раз він бачить такі моменти, то й сам розуміє, що для звичайного життя це дуже дивно. Люди! до чого ми звикли? Чому ви не вважаєте мармеладними героїв Жюля Верна? Чи ще когось з НОРМАЛЬНИХ людей. Вести себе НОРМАЛЬНО - це стало неприродно. Ну що він такого мав робити? Дівчат знає і бачить уривками.. звісно - йому трохи імпонує така увага. Тому його поведінка дещо як на побаченні - в сенсі показує себе з кращої сторони. Носки треба було порозкидати по кімнаті? Що неприродного? Тавін у залі видав космічний результат - зовсім не дивно, що дівчата з колоспортивного рівня дивляться на нього як на живого космонавта. Чи неприродно те, що він не жлуктить пиво декалітрами, не ригає, не називає тьолками, не розмовляє по типу "Ну. ти..кароче..." і вибачається якщо доводиться порушувати інтимний жіночий простір? хоча при цьому зізнається сам собі, що це досить цікаве діло.. ? Після зради дівчини потрібно було влаштувати бійку, набити їй обличчя, нажертися в хлам і неділю бухати не тверезіючи? Оце рельність, оце по-нашому... Чи розносити по усьому світу яка вона сука? У нього інша філософія - люди отримують те, що шукають. Знайшов лайно - сам винен. Боляче, погано йому - але було чим займатися. І картав себе, що крутить в голові одні й ті самі думки - ось вам і недолік.. Та БЕЗЛІЧ героїв у різних книгах, які просто ведуть себе як ЧОЛОВІКИ. І усе. Багато фільмів, де героїня випадково зустрічає якогось лорда з минулого... Вихованого, акуратного, чемного з шляхетною честью.. Вони мармеладні? Чи треба вважати це жіночими фільмами з нездійсненими мріями? Як тільки включається честь, совість та розуміння, що жити потрібно так, щоб не заважати іншим, то УСІ стануть мармеладними. Добре, підсумок - я вважаю, що нічого неприродного він не робить. А більшість загадкових моментів є сюжетом книги, а не описами. І розмірковувати над цим можна лише прочитавши усю історію. Амінь.
            5. Tur
              Костянтин, і в думках не було образити Вас чи Вашу книгу :)
              Я не вимагав від Вас якихось пояснень, чому саме такий герой вийшов. Просто поділився своїм враженням.
              Є невелика різниця між «природній» і «реалістичний». Це я мав на увазі. І ця різниця не обовʼязково в бійках, матюках, пиві і розкиданих носках.
            6. KShelest
              Я не вважаю що ви хотіли образити. Дякую. Ваша думка сформована з чогось, а як я бачу - часто залишають поза увагою те, що я сказав. Дякую.
  20. Sasha Shepet
    Чудова книга і диктор подобається…просто і зрозуміло,захоплююче…👌рекомендую послухати всім😋
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую. Дуже приємно.
      Сподіваюся, наступні книги циклу вам теж сподобаються.
  21. Гість Світлана
    Щиро дякую, залипла на три дні, дуже сподобалось. Бажаю автору творчих успіхів та щирих читачів. За озвучку 100 балів. Ще раз велика подяка за три дня прожитих в казці.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Ой... дуже приємно. Дякую. 😊
      Ви ж і другу книгу теж слухали, сподіваюся?
  22. Ny4ka
    Чесно кажучи, прослухала декілька годин, але більш бажання слухати немає. Чому? Спойлер. Коли персонаж "лікує" своїх "пацієнтів" пхаючи руки в промежину, при тому, що "бачить і вирішує" проблеми і так добре. Самі дівчата молоденькі, жодного хворого мужика. Автор збочинець? Вибачте за грубість. Бачу багато кому подобається. Але я надіялася на цікавіший "сценарій".
    1. ValeryZ
      Диктор
      О, це мені нагадало епізод з цієї книги, коли Настя Нікітіна обурилася, а потім і посварилася з Максом. Саме через його спосіб лікування. Але ж, зауважте. Він не професійний лікар. Лікарської етики його ніхто не навчав. Він усе робить інтуїтивно і, по суті, вперше. Досвіду у нього ніякого. Це вже у п'ятій книзі він... втім, це вже буде супер-спойлер.
      А окрім дівчат та жінок він лікував і чоловіків, і дітей. Тут теж начебто спойлер, але достатньо згадати майстера Ісаака, Віктора Солов'я, Андрія Миронова, і шістьох діток у клініці...
      Так що ви, напевно, трохи зарано бридитеся його вчинками. Книга не даремно називається "Набуття". Тут він набуває не лише нові можливості, але й досвід.
      Шкода що ви так рано висловили свій вердикт. Послухайте останню главу (не епілог). Можливо ви дещо зміните свій погляд.
    2. KShelest
      Вчасно зайшов) Я розумію вашу думку, але не погоджуюсь. Якось ви однобоко усе бачите. Якщо ви згадаєте, то написано було, що він БАЧИТЬ на віддалі, а от для вчинення якогось впливу має саме торкатися. І починав він усе зазвичай з очей і далі. А не одразу ліз кудись там молодим дівчатам. Знов таки - жодну з дівчат він десь там і не торкав. Тільки змушував роздягнутися, здається вони там навіть у білизні залишались? чи ні? Лише специфічно жіночі болячки він лікував, лазячи руками біля інтимних місць. і саме тому, що вплив мав бути на органи які знаходяться поряд. Ще до того - він перепрошує і навіть часто каже, що МОЖЛИВО і можна це робити якось по-іншому, але він поки що не знає як, а тому робить як вміє. Здається - досить усе логічно. Молодий чоловік - спілкується з молодими дівчатами. Є дівчата - є проблеми - може щось зробити - пробує щось зробити. Мабуть, якщо б я написав, що до нього в спортзалі підійшла 80-річна бабця і далі усе так само, то мабуть це й було б збоченням. Вам би більше сподобалось? Якось дивно - ви не побачили більш нічого у тексті, окрім цього.
      P.S. А ще ж собака був... То може я зоофіл? Добре що собаки трусів не носять...
  23. Олег Кирилко
    Дуже дякую за книги.
    Як би це дивно не звучало, саме ЦІ книжки я і шукав (хоч і нічого не знав про їх існування).
    Мені в цих книжках зайшло все: сюжет, що не відпускає від самого початку, герой, його цінності, Мова. Навіть жарти з радянських мультиків (я теж на них виріс, хоч і ненавиджу совок). Доза фентезі рівно стільки скільки треба.
    І головне, мені ці книжки дозволили "переключатися" в інший світ, вийти з тотального стресу (я військовий) і як не дивно відчути "емоційне друге дихання".
    Окремо хочу подякувати Валерію Завалко за озвучку. Давно не зустрічав настільки природнє "звучання героїв" українською мовою.
    Я би хотів почути у вашому виконанні більше книг.
    Ще раз, дякую.

    ... щ нетерпінням чекаю наступні частини
    1. ValeryZ
      Диктор
      Вам дякую!
      У голові зараз тисячі думок: як і що сказати. І жодна не підходить, щоб висловити мій емоційний стан після Ваших слів.
      Тож... просто помовчу, несучи в собі невимовну вдячність.
      ДЯКУЮ!!!
    2. KShelest
      Дуже приємно, пане Олег. Це, мабуть, найкраща подяка мені. Я навіть не знаю, що ще сказати... Я ціную усіх, хто висказав свою думку. Але ті, хто щодня бачать і життя і смерть одночасно... і цивільні і воїни... якщо мені вдалось зробити ваше життя хоч трішечки легшим - це дуже добре. Не дарма я усе це роблю. Дякую вам, читайте, слухайте... Тримайтесь, бо ви наша єдина надія. Все буде Україна!
  24. Mr vdv
    Дякую за чудову книгу автору та за працю пану Валерію за начитку дуууже гарну .
    1. ValeryZ
      Диктор
      Красно дякую. Дуже приємно!
  25. Критик
    В деяких моментах у книзі, я задумувався над тим, чи ця книга не перекладена з російської. Тому що Макс любив цитувати фрази з радянських мультфільмів, ще й перекладені українською, що викликало деякий когнітивний дисонанс. Але як виявилося - ніт, у жанрі зазначено що це таки українська література 🤔
    1. KShelest
      Справа у тому, що автор вже великий хлопчик, а мультики дивився ще радянські. Нажаль сучасні мультики він вже не дивиться. Але ж суть справи від того не стала гіршою?
      1. Критик
        Головне, щоб це не надихнуло зумерів, цікавитися російським контентом та літературою)
        1. KShelest
          Я Вас розумію. Усе залежить від того як знання вкладається в голову. Ножем можна вбивати, а можна різати хліб. Аби не пхали свою расєйську культуру усюди, то була б культура як культура. Комусь потрібна, комусь ні. Цікавитись люди завжди будуть тим, що їм цікаво. Тому й пишу ось це - щоб було більше свого, щоб було чим цікавитись.
  26. Сєрж
    Більше схоже на казку. Головний герой занадто ідеалізований. Усі жінки готові віддячити натурою, але шляхетність Макса не дозволяє йому цим скористатися, хоч він і вільний від стосунків. Просто принц на прокаченій буханці.
    Як же ж йому щастить з клієнтурою, майже самі дівчата та гарні жіночки. Здається, автор захопився з фантазуванням про власні марення. Занадто багато буденних деталей
    1. ValeryZ
      Диктор
      Ну, ніхто ж і не обіцяв, що це буде "документальний фільм".
      А щодо "власних марень"... Ви колись писали ВЛАСНІ історії? Як автор пари збірок віршів (одна видана, а друга готується до публікації) і ще дечого категорично неопублікованого - скажу, що досить важко не робити якесь проектування себе самого на когось із книги. Особливо якщо це твої перші твори. От на початку у мене таке відбувалося. А пишу я вже досить давно.
      Втім, звісно, ваша думка і враження - для мене, наприклад, мають певну цінність. Вони нагадують, що кожна людина має свій погляд на речі. І з цим доводиться миритися. І вчитися сприймати думки інших, зважаючи на те, що "їхнє суб'єктивне" може не співпадати з "моїм суб'єктивним". Хоч це і приносить певний дискомфорт, однак не може бути приводом для якогось засудження чи ще чогось подібного.
      Мені - книга подобається. Вам - напевно ні. І в цьому нічого поганого немає.
    2. KShelest
      Жякую за відгук.
      Ви, як і ще багато хто робите висновки зарано. І забуваєте про анотацію - це дуже довга книга. І пояснення деяким вчинкам героїв будуть десь далі. Чому Вас не дивує, що герой сам задається цими питаннями? Чому навколо нього стільки жінок? І чому у них такі бажання? Чому йому так щастить?
      І далеко не усі йому бажають віддячувати собою. Порахуйте, якщо є бажання. Я нарахував тільки двох осіб. І то - вони не бажають, вони б погодились, якби він захотів. Це різні речі. Деякі взагалі просто не могли відмовити б, бо змушені підкорюватись - а це теж різні речі.
      І навіть якщо і так, то що? Таких бажань не може бути у житті? Тобто Стокгольмський сіндром буває, а коли давно одинока жінка, якій спасли дитину, до безмежі щаслива в цей конкретний момент, захопилась особистістю спасителя - це неймовірно? Хто зна, не буду сперечатися - я уявив собі це саме так.
      Що до шляхетності... Він не хизується своїми можливостями. Не користується людьми. Хоча дійсно - вільний від зобов'язань. Це НОРМАЛЬНО. Сильні люди не користуються слабкістю інших. Я так вважаю. Хоча можливо в нашому світі це вже аномалія. Але ж є багато інших книжок... от бачив нещодавно, мабуть справжні дівочі мрії... Незаймана для вовкулака... Супер-Альфа Батько продає дочку на аукціоні... а вона сидить і дивиться на це з радістю... і одна думка свербить - як же вона витримає, бо той Альфа-вовкулака буде шпехати її неділю... одного дня йому мало... О!!
    3. Гість люда
      згодна з вами Сєрж
  27. KShelest
    Величезна подяка усім, хто витратив час та визначив тут свою думку.
    Хочу трохи внести ясності, хоча багатьом, думаю, це не дуже потрібно - вони просто слухають чи читають та отримують задоволення.

    Книга дуже довга. Так вийшло. Я не хотів, щоб герой у кожній частині створював нове геройство, він просто живе. Кожна книга - це відтинок якоїсь частини його життя, що йдуть один за одним. Можливо, деякі моменти прописані надто широко. Але, як показують коментарії - кому як. Комусь це дуже подобається, створює атмосферу життя героя. Комусь - не дуже, що поробиш - на усіх не вгодиш. Роздуми героя призвані показати, яким чином він доходить до певних висновків. Є варіанти, сумніви... Є логіка подій і логіка героя. Кому це зайве і усе ясно-зрозуміло з перших букв - проходьте далі. Можливо це я ще не вмію писати настільки гарно, щоб задовольнити усіх. Колись навчусь.

    Я не можу сказати, що риси героя - це мої риси. Щось мабуть є, але бачити це можуть лише ті, хто навколо мене.

    Я б не сказав, що книга зовсім вже й казка. Навпаки - казкового тут нема зовсім. Усі оті фізичні зміни, вплив блискавки - хто зна, чи можливо таке чи ні. Але ж не доведено і зворотнього. І є дещо, про що дізнаєтесь аж у третій чи навіть четвертій книзі. Лісовики, мавки, домові - не дарма ж про це усього стільки понаписано? Можливо й це існує.
    Дехто читає та регоче - ну де в нашому житті усе це? Де сором'язливі, вірні, чесні дівчата, де шляхетні чоловіки? Герой витратив гроші на "істеричних" дамочок, якесь одноманітне лікування.. книга для підлітків 15 років... Шановні, це поряд з вами нема таких. Поряд з вами не водяться справжні жінки та справжні чоловіки. Це заради вас ніхто нічого ніколи не зробив безкоштовно. Але це не означає, що таких людей нема. Це не казка.
    Нажаль, усі ми перестали вірити і бачити те, що визначає людину як людину, а коли хтось це виявляє - то це вже казка. Що казкового у тому, щоб допомогти тому, кому ти МОЖЕШ допомогти? Ми усі боїмося щось витратити, щось віддати... гроші, вчинки, частку душі.. бо можливо нам за це навіть не подякують, а ти вже витратився. Але подивіться - скільки справжніх людей показала ця війна - коли діти приносили свої заощадження, коли бабусі пекли пиріжки з останнього борошна, коли люди бігли рятувати з під завалів інших... та багато чого... але ж це війна, а от у простому житті - ми вагаємося та проходимо поряд. Бо - нащо мені та собака, забрудниться ж одяг... на пиво 500 грн не жаль, а бездомній животинці на десятку якихось ший купити - вже справа сторіччя... подати на допомогу - а що як це шахраї? І воно дійсно, часто так і є, наволочі вистачає. Але ж це не значить, що щирість, чесність та людяність - стали казкою. Ми усі БОЇМОСЬ. Боїмось втратити гроші, боїмось відстоювати правду - бо якщо звільнять, то жити не буде за що...
    1. KSelest
      Так само боїмось підтримати чужу правду. Але що буде, якщо прибрати цей страх? Якщо якимось чином з'явиться можливість жити вільно, так, як ти хочеш? Тільки подумайте, як змінилося б наше життя. Хтось буде будувати собі палаци, а хтось - допомагати іншим. Я спробував показати, як можна жити, коли нема страху. Звісно, сотні тисяч з неба не падають, але ж багато чого ще можна робити. До того ж - удача приходить до тих, хто вірить та наполегливо робить.

      Я пам'ятаю момент життя - після роботи виходячи з АТБ, декілька разів зустрічав сивого чоловіка. Він стояв перед входом з дитячою фотографією та пакетом надягнутим однією шлейкою на руку. Стояв мовчки і дивився кудись перед собою. Нікого не чіпав, нічого не просив. Я майже ніколи не даю тим хто просить. Не вірю. А тут... можливо тому, що якщо б приперло, то й сам би ось так стояв. Мовчки. Справжній чоловічий Біль він майже завжди мовчазний. Грошей вже не було, була велика смачна груша. Щойно купив до дому. Поклав тому в пакет та пішов. Наступного разу поклав грошей. Не кожен день він там і стояв той чоловік. Потім дізнався, що у нього онук в онколікарні. Дочка днями й ночами там, зять - днями й ночами заробляє гроші. А він допомагає чим може. Може з цієї історії і з'явилась та частина про дітей. Дуже жалію, що не взяв у нього контакт, не знаю, чи полегшало дитині. Але саме тоді, я помітив одну дивину - кожного разу, коли я віддавав щось просто так, не замислюючись над вартістю чи сенсом цієї дії, кожного разу доля мені щось вертала. Чи вдавалось несподівано багато підзаробити, чи ще щось. Але кожного разу. Головне було не задумуватись, а відповідно - робити від серця. Хто вже прочитав, десь там є місце, де Макс думає про три добрі справи та правила Незнайки.))
      Не пам'ятаю в якій частині, але Макс задає питання - скільки ви готові заплатити, щоб точно дізнатися, що ось ця людина, поряд з вами - справжня? Не продасть і не зрадить. Що у цьому казкового? Заважає тільки наш страх.

      Усе в книзі робиться з сенсом, але багато що стане зрозумілим десь далі. Можливо навіть у самому кінці. Десь там будуть відповіді на оте, що хтось вважає дитячим - чому йому везе, чому до нього тягнуться, чому усі навколо нього такі позитивні? чому його слухаються і т.д. Придивіться - він сам собі задає ці питання, а відповідно - це натяк, що не все пояснюється казковістю та дитячістью тексту.
      Дякую за увагу. Кому подобається - читайте чи слухайте. Сайт у мене дійсно є, він дуже простий, але комусь може й знадобиться.
      Велика подяка читцю - ти бачиш, як людям заходить? може не тим ділом ти займався усе життя? та й і я теж))
      1. Гість Ганна
        В усі часи, а тим більше в буремні, були люди, які вели. За якими йшов натовп. Які піднімали теми, можливо болісні, а може й прості істини. Класно, що ви, Костянтин, такий. Ви нас будете, все добре, що є в нас, дістаєте назовні. Я люблю казки, це мудрість народна, яка просто зберігалася в пам'яті нащадкам. Просто в житті не так бистро ти бачиш як добро перемагає зло, а в казці ти бачиш, як то, який ти, так і з тобою. Я з початку війни стала слухати аудіокниги. Знайти класну книгу, це велика удача . ,Скільки є пустих книг, нічого не навчаючих. І бросаєш їх, бистро надоївших. Ваші несуть великий зміст. Так, інколи, багато деталей, але, хочеться повернутися до детального списку й запам'ятати, що треба взяти з собою для виживанння, як для нас диктуєте. Все дуже розумно. Ця книга, як подробна настанова, як треба поводитися, що з собою брати. Я люблю, коли книга щось тобі дає, цепляє, чогось навчає. Дякую, що поважаєте слухача свого, спілкуєтеся з нами, відповідаєте. Це бере за живе. Мені особисто важливо, хто автор, які його ідеї, чим він живе. Я получила відповіді на питання. Ви вірите, в те, що пишите, тому і ми віримо Вам. Продовжуйте. Всім дякую.
  28. Гість Альона
    Три роки як я відмовилася від парашських книг фентезі, українських дуже мало. Ця книга- відкриття для мене, голос диктора ніби заспокоює після важкого дня, в саме серденько❤️‍🩹. Люблю побутове фентезі, місцями воно було трохи затягнуто, дуже детально, але диктор настільки приємно "шепоче у вушко", що просто пришвидшила темп начинки. В цілому книга цікава, багата на емоції головного героя, гарне озвучення. Буду чекати наступних книг, а поки переходжу до другої частини. Бажаю творчого натхнення автору та диктора, дякую за книгу.
    1. ValeryZ
      Диктор
      Ой... знову ой... по серцю ніби котик лапками, як подушечку мне. І радісно, і приємно. Тільки не знаю, що дружина скаже :)
      Поки не буду "палитися".
      Дякую. Мотивує неймовірно. Доведеться сьогодні додаткову главу начитувати.
      1. ValeryZ
        Диктор
        Хай йому абищо з мотиваціями... начитав аж дві додаткових глави, добре що ніхто не заважав. І ще одну в неділю.
        Отже, на зараз готово 19 з 48 глав третьої книги.
  29. Гість Ганна
    Дякую, не все слухаю до кінця, а тут 35 годин з цікавістю промайнули. Це моє перше фентезі, хоча б я назвала цю книгу казкою доброю, повчальною для дорослих. Український Робін Гуд. В наші часи хочеться розради, з великим захватом занурилася в цей казковий світ, де добро перемагає зло. Так би і в житті нам всім начаклувати. Окремо дякую диктору. Ваш приємний, лагідний заспівуючий тембр, гарна якість запису доповнювала добру книгу. Хотіла знайти інфу на автору. Він такий же, як його герой,? якщо то його фантазія. Сподобалося, що пропогандуєте гарні манери, добро, і у Вас багато прихильників слухачів та читачів. Всім дякую та чекаю поодовження
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую вам.
      Я не знаю, що вам сказати про автора. Він нещодавно тільки зробив свій сайт, присвячений книзі. Тож знайти пошуком ще досить важко (www_kshelest_com_ua). Це я вже багато років топчуся по інтернетах, натоптав уже немало, скрізь наслідив :)
      Інколи я помічаю у Максові певні риси автора. Деякі риси наших спільних знайомих. Ба, навіть деякі мої вислови перейняв Максим. Так що Макс - то не копія автора, скоріше...

      Втім, можливо Костянтин сам тут з'явиться і щось розповість.
      Бо що це я... Всі таємниці розкрию, а потім що?..
      1. Нінок
        Стосовно схожих рис характеру Макса та автора - повністю з Вами погоджуюсь, маю честь бути знайома (з Костею, якщо що)))), його вчинки в реальному житті тотожні Максовим в книзі (А би ще йому привалило багатсько грошей!).
        А ваш голос точно передає всі чесноти хлопців, відчувається, що ви споріднені душі.
        1. ValeryZ
          Диктор
          Ну ото... А він десь писав, що я (і він) не тим займалися :)
          А як би ми тоді здибались? Без цього заводу???
          Доля - вона штука феєрична.
  30. Макс Freeman
    Просто шикарно, один із кращих дикторів, що я чув. Книга дуже захоплюча і інтригуюча, з нетерпінням чекатиму інші частини
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую!
      Така оцінка і неймовірно приємна, і, водночас, мотивуюча.
      (Заодно треба буде трохи себе по носі постукати. Згори донизу, щоб не задерся випадково 😉).
4read.ORG » Українська література » Шелест Костянтин - Максим Темний. Набуття. Книга 1