Аудіокнига Набуття - автор Костянтин Шелест

Слухайте онлайн
Шелест Костянтин - Максим Темний. Набуття. Книга 1
1
Рейтинг:
(272 голоси)
4.4
Рецензія    226   63 098
Ця довга історія саме для тих, хто не любить, коли усе цікаве швидко закінчується...
Що робити, якщо пропонують дивний спадок від невідомого родича? Старий загадковий Дім у глибині лісу... Не менш загадковий герцог-нотаріус сказав, що Дім прийме господаря за його кров'ю... Відтоді все й почалося – домовик ледве не занапастив, ворон приніс перстень, блискавка ледве не вбила, та, яку вважав коханою, зрадила… З'явились дивні та незбагненні здібності, а з ними – й вороги, й нові друзі, й, можливо, справжнє кохання... Але звідки це все? Чому відбувається саме з ним? Чому ті, хто міг би його любити або навіть кохати і кому він рятує життя, бояться і ненавидять його? Тільки невідомий Слуга чогось чекає...

Подякувати диктору за озвучку:
Приват: 4149499095167902 (Завалко Валерій)

Подякувати автору за книгу:
Приват: 5168757427968070 (Фалінський Костянтин)

Сайт диктора: audiobook.valeryz.com.ua
Сайт автора: www.kshelest.com.ua

© 2023-2025, Костянтин Шелест
℗ 2024-2025, Валерій Завалко
Заява про права на аудіальні твори.

Всі книги серії «Максим Темний»:

1. Набуття
2. Інший світ
3. Час розкидати каміння
4. Володар Заборонених Земель
5. Після Світла завжди приходить Темрява
6. Час збирати каміння (готується до публікації)

Ютуб канал диктора


redvid esle

Слухати аудіокнигу Набуття онлайн, безкоштовно і без реєстрації на телефоні.

Можливо, Тебе зацікавить:

Час розкидати каміння
Костянтин Шелест
Шелест Костянтин - Час розкидати каміння
Слухати
Інший світ
Костянтин Шелест
Шелест Костянтин - Максим Темний. Інший світ. Книга 2
Слухати
Радіопередача "Загадки мови"
Радіопередача "Загадки мови"
Радіопередача "Загадки мови" - 100 випусків
Слухати
Під тягарем хреста
Василь Стус
Стус Василь - Під тягарем хреста
Слухати
Олив'яний перстень
Степан Васильченко
Васильченко Степан - Олив'яний перстень
Слухати
Миротворець
Любко Дереш
Любко Дереш - Миротворець
Слухати
226 відгуків:
  1. Kitsune
    Успішно послухала до 5 глави, а далі пусто, запису немає. Враження зіпсувалось...
    Відповісти
    +1
    1. ValeryZ
      Диктор
      Вибачте, але у мене все відтворюється. Щось не так з вашим браузером.
      Подивіться на моєму сайті (в описі книги), можливо там знайдете вирішення проблеми.
      Відповісти
      0
  2. Гість Роман
    Тільки почав слухати українською бо на позиціях часом маю вільні вуха а російське вже не можу слухати, трохи здивований коментами всім супер на справді ж все тягнеться і тягнеться багато опису не потрібного, ну критика теж має бути(
    Відповісти
    +2
    1. KShelest
      Те, що багатьом супер, означає тільки те, що вам потрібно щось трохи по-інакшому. Це просто ваше особисте. На мій погляд - усякого такого, що тягнеться, рівно стільки, щоб достатньо пояснити події навколо ГГ та причини його вчинків. Можливо дещо і забагато, аде ж я тільки вчусь) Та й як як тут визначиш - для Вас можна було б і коротше, а для когось ще - замало.
      Он, людина трохи нижче, каже що з другого прослуховування почала звертати увагу на нюанси... Тут тільки два варіанти - або слухати, тому що подобається сюжет та інше, або - не слухати. бо надто не подобається))) Сподіваюсь, ви дослухаєте до кінця і тоді буде повне враження. Радий, що хлопці на позиціях знаходять час на книги, які б вони не були. Дякую Вам. Хай щастить))
      Відповісти
      +2
  3. Гість Михайло
    Слухаю книгу другираз, бо вмене особливий підхід до прослухування циклу, коли виходить нова книга. Скажу чесно, коли перший раз слухав книжку, в мене були інчі враження від книжки. Але за другим разом я почав вдумуватись в сюжет, звертати увагу на "дрібниці". І зараз я можу сказати, що книга дуже продумана, цікава і непередбачувано в окремих місцях. Дякую автору і диктору за старання! Озвучка супер!
    Відповісти
    +8
    1. Гість Міша
      *другий раз*
      Відповісти
      0
    2. ValeryZ
      Диктор
      У мене підхід ще особливіший :) Я перечитав увесь цикл багатократно (перші чотири книги точно не менше десяти разів кожну, а п'яту - разів зо п'ять). Ну і після закінчення диктування глави теж постійно "залипаю" на почитати далі. Тож я вас прекрасно розумію.
      Відповісти
      +4
    3. KShelest
      Дякую, за таке помірковане відношення. Сподіваюсь - не розчаруєтесь.
      Відповісти
      +2
  4. BeRkalo
    Просто найкраще що я чув! Дякую, вдячний. Купую цю книгу! Автору вдячність. Озвучка просто найкраща, рідним полтавським діалектом) чекаю на продовження.

    Нама слів щось додати, просто одні емоції
    Відповісти
    +4
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дуже приємно дізнатись про таку реакцію.
      Дякую вам.

      А... не зрозумів про "купую". Вона ж безкоштовна :)
      Відповісти
      +3
  5. Ліліана
    Валерій, дуже гарний вибір книги та чудова озвучка!
    Злегка відчувається черкаська вимова🙂
    Відповісти
    +4
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую!
      Це книга мене вибрала. Мені просто не було куди подітись :)
      Так, правильно. Черкаська. :) Навіть черкасько-полтавська. Моє рідне село якраз на межі між черкащиною та полтавщиною.
      Відповісти
      +4
  6. Irena
    Про книгу ще не можу сказати, дослухала до половини, але озвучка - СУПЕР!!!! Дякую!!!
    Відповісти
    +5
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую.
      Я старався, щоб книга сподобалася всім так, як подобається мені.
      Сподіваюся, наступні книги циклу вам теж сподобаються.
      Відповісти
      +4
  7. Lisa
    У вас ідеально співпадає і суперкнига і супер голос. Всім дякую.
    Відповісти
    +4
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую. Дуже приємно.
      Відповісти
      +3
  8. Олеся П.
    Тільки навчаю українську, і мені порадили слухати більше книжок українською мовою. Ось я і знайшла цю книгу, вона мені сподобалася за змістом, але чесно кажучи, я б вже кинула її слухати (дуже повільно розвивається сюжет, і занадто багато описів всіляких деталей, як на мій смак), як би ні чтец. Валерій Завалко - ВИ ЛУЧШИЙ!!!! Робіть, будь ласка, студію! Або навіть можете просто купити собі якусь стару простору шафу, та зробити собі студію прямо в ній, як це робить Олександр Феклістів. ))))Тільки читайте! Тепер я ваша фанатка, Валерій
    Відповісти
    +3
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую. Дуже приємно.
      Стосовно книги.
      Це взагалі наш перший проєкт. І Костянтина, і мій. Його перша книга. Моя перша аудіокнига.
      Хоча, загалом, напевно слід сказати (вже вкотре), що, фактично, весь цикл - це одна безперервна історія. І поділ на окремі книги - досить умовний. У першій книзі Максим просто навчається. Готується до того життя, у котре він порине далі по сюжету. Чи то його готують... От не буває ж такого везіння, загалом. А Максу - щастить. І Дім у лісі, і Жужик, і змога лікувати. А ще - звідки взялися ті середньовічні поселяни. Все це буде показано і розкрито у наступних книгах циклу. А у першій - автор виводить основні, базові риси характеру головного героя, щоб далі було зрозуміло, чому він чинить саме так, а не інакше. Хоча і далі ці риси будуть розкриватися та описуватися.
      А про студію - я зараз підшукую матеріали, щоб її зробити. Але вона обов'язково буде.
      Відповісти
      +4
      1. Lisa
        Приєднуюсь до інших ваших фанатів. Чекаю наступну книгу, слухаю інше, як не вистачає вашого голосу. Дякую.
        Відповісти
        +1
      2. BeRkalo
        Скажу що бачу в майбутньому екранізацію даного твору. Успіх гарантовано не менший ніж у "гри пристроїв "
        Відповісти
        +1
  9. Олександр3838
    Слухач
    дякою за озвучку чудової книги)
    Відповісти
    +1
  10. Iryna_Korol
    Дуже цікаве та добре фентезі, дуже багато стереотипів, але мабуть в цьому є якийсь шарм, все знайоме і часто передбачуване, казка для дорослих, сюжет повільно тягнеться, як фон для роботи просто супер. Дякую диктору та автору.
    Відповісти
    +2
    1. ValeryZ
      Диктор
      О... ну там ще попереду багато всякого. Дуже багато :)

      Дякую за відгук!
      Відповісти
      0
    2. KShelest
      Дуже прошу - напишіть, будь ласка, що ви вважаєте стереотипами в даному випадку. Бо без конкретики усе це схоже на таке - герой голодний... герой пішов в магазин - стереотип. Втомився - ліг спати - стереотип. Або як трохи нижче зауважили - усі йому дякують... тобто - якщо лікар лікує від давньої і важкої для людини хвориби і за це сильно дякують -це теж стереотип. і треба ж - усе таке передбачуване... Мабуть.
      Відповісти
      +1
  11. Даша
    Хочу подякувати диктору за чудову роботу, не монотонне читання від якого навіть цікава книга стане нудною, а дійсно бездоганна робота з усіма емоціями, тепер хочу переслухати усі книги що ви озвучили та в майбутньому озвучите. Велике вам дякую.
    Відповісти
    +3
    1. Даша
      А також дякую автору за чудову книгу, це той випадок коли цікавість а що буде далі не знаикає на протязі усієї книги. Це саме те що я шукала. Ваша робота безцінна👍🏻
      Відповісти
      +2
    2. ValeryZ
      Диктор
      Дякую вам. Дуже приємно.

      Ех... напевно, доведеться облаштовувати домашню студію. А то що це таке - слухачі чекають, а я з напівлежачого положення у мікрофончик... Треба вже дорослішати :)
      Відповісти
      +1
  12. Олександр3838
    Слухач
    Прослухав, було цікаво 👍
    Відповісти
    +2
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую!
      Там далі теж багато пригод і подій.
      Відповісти
      0
  13. Гість Лана
    Дуже приємно слухати і історія цікава, захоплює, не дочекаюсь повернення у лісову хатинку. Все яскраво та детально описується таке відчуття що фільм дивишся якщо уяви вистачає, спочатку хотілось написати про трохи дивне уявлення жінок але переді мною уже все написали. У всьому іншому книга дуже приємна та цікава і чудово озвучена. Дякую
    Відповісти
    +3
    1. ValeryZ
      Диктор
      О, пані... Я сам думаю, що ж буде коли Макс повернеться додому.
      Я навіть написав одну главу фанфікшн, яка, звісно, не є навіть претензією на входження до книги. Просто уявив, що саме буде у перший день, коли Макс повернеться. Самому так хочеться, щоб він зустрівся з своїми давніми друзями.
      Але події після того закрутилися так (це у мене з інсайдів інформація), що мій фанфікшн - не більше ніж "рожева мрія", що б воно там не означало в контексті книги.
      ДІйсно... аж свербить: "коли ж"... і "що буде"...
      Упевненість є лише в одному: це буде цікаво!!!
      Відповісти
      0
  14. Cvb
    Дуже хороша книжка 👍👍

    Мені не подобається
    Відповісти
    +2
    1. ValeryZ
      Диктор
      Якось дивно, що у мене цей коментар на пошту надійшов частинами від двох різних читачів. Не знаю, як це можливо. Втім... Прокоментую.

      Книга дійсно хороша, це правда.

      А недоліки дикторської роботи прошу "списати" на те, що це взагалі моя перша аудіокига такого об'єму, тож я ще не дуже розумів, як мені обробляти власний голос, читати, інтонувати і т.п. Але дуже хотілося поділитися цим твором з вами.
      Дякую вам за будь-які відгуки. Проте хотілося б знати, що саме не сподобалося в роботі диктора. Потрібно ж мені коригувати свою роботу, щоб надалі не припускатися помилок.

      Дякую!
      Відповісти
      0
  15. Бабуся Тетяна
    Слухається легко, гарна річ, щоб відволіктись від буденності. Але весь час не могла відволіктись від думок про цільову аудиторію автора. Для жінок? Ну, не знаю, я жінка і мене весь час зачипало, що про жінок тут мовиться як про щось хороше, але не зовсім повноцінне. Звісно, ГГ міг так бачити, але ж не всі ситуації описувались через бачення головного героя. Те, що присутня певна міра сексизму, не надто дратує, жінки до такого звикли, тим паче що автор старанно фарбував його у ніжний тон турботи. У 19 столітті гарне ставлення до жінки у книгах дещо схоже демонструвалось. Але щоб сучасний автор так для сучасної жіночої аудиторії писав - сумніваюсь. А якби у мене була донька, і вона прочитала б або прослухала таку книгу - мені довелося б провести профілактику формування меншовартості, пояснюючи багато речей про те, що наш світ ще тільки вчиться бачити у жінці людину і вплив на суспільство чоловіків, упевнених, що россійська приказка " курица не птица а баба не человек" є правильною - усе ще великий. Хоча впевнена, знайдеться багато жінок, котрі зі мною не погодяться, бо їх все влаштовує і вони прагнуть жити у ролі напівдитини, що потребує турботи і захисту. І це теж правда, бо у світі, збудованому чоловіками для чоловіків, жінці найлегше досягати свого приймаючи цю гру у напівдитину, а по суті, маніпулюючи коханою людиною, що часто призводить до руйнування стосунків, бо кохання вимагає щирості... Коротше, ота солодка патока у зображенні жінок мене дратувала. І по коментарях помітила, що не тільки мене. Отже, вважати цільовою аудиторією жінок не можна. Чоловіки? Вони, зазвичай, потребують швидшої динаміки подій і не люблять солодкого викладання. Мені здається, що чоловіки надали б перевагу книзі, де еротики менше, а описи сексуальних проявів трохи відвертіші, більше чоловічого гумору, технічних подробиць, жахливих сцен і, можливо, філософьких роздумів. А хлопчикам я взагалі б не дозволила таке читати: якщо вони сприймуть жіночі образи з цієї книги за реальність життя, то не оминути їм ролі жертв жіночих маніпуляцій з метою позагрібати жар чужими руками. Ну хіба що зустрінуть порядну і абсолютно самодостатню жінку, котра якимось дивом не отруєна уявленнями нашого суспільства про ролі у житті чоловіків і жінок. Але задум книги чудовий, хочеться дізнатись, чим усе скінчиться, тому хоч і дратуєшся тим, що персонажам дещо бракує глибини і деякі моменти хочеться пропустити, бо передбачуваність подій можна замалювати грою слів, гумором автора, несподіваним філософським поглядом, і не вистачає цього, а все ж слухаєш далі. Що ще хочу сказати... Це вже просто моя думка. Між рядками легко вгадується історичний час і відчувається вплив на автора того відриву, що існував в радянському союзі між реальним життям і тим, як його змальовували у книгах і кінофільмах... Але автор дуже талановитий, і тому я точно продовжу слухати цикл далі. Чи раджу іншим? Ну, якщо ви не підліток, або у вас був чи є геть поганий батько, то чому б і ні? Як релакс, як мрія про справедливість, як сподівання на те, що хороших людей більше, як бажання, щоб дива і казки були присутніми у нашому житті...
    Відповісти
    +3
    1. ValeryZ
      Диктор
      Це, напевно, найбільш розгорнутий коментар, котрий я читав стосовно цієї книги.
      Дякую, пані Тетяно!
      Для автора, та і для мене теж, це взагалі перша книга. Він ще не писав, а я ще не диктував такого великого твору. Нам обом 50+, тож, дійсно, відбиток "того часу" на нас обох позначився, але, сподіваюся, ми з цим зуміємо справитися.
      Певною (а можливо і досить великою) мірою на о́брази жінок, може впливати і моє до них відношення. Все таки як диктор я додаю деяких емоцій, а читав я не в режимі "набубнів і все", а старався додати якоїсь "атмосферності". Десь писав, що більшість жінок у книзі молодші за мою доньку. Напевно підсвідомо я відношусь до них як до "донечок", тому міг і передавати так, як вийшло. Ну і голоси теж. Я, по факту баритон, тож при спробі передати жіночий голос може виходити "ковзання", яке теж дасть враження при сприйнятті характеру. Загалом: більшість недоліків у передачі жіночих персонажів у аудіокнизі - списуйте на мою недосвідченість та аматорство. :)
      Стосовно самої книги. Костянтин, наскільки я знаю, писав її фактично для друзів. І побоювався, чи вона взагалі комусь сподобається. Добре, що він послухався друзів (та й мене) і все-таки зважився на публікацію. Це дуже великий цикл. Зараз він пише вже шосту книгу. Букнет - з нетерпінням її очікує. Я працюю над озвучкою п'ятої.
      Сподіваюся, що ви будете з Максом та його друзями аж до завершення циклу. Там попереду ще дуже багато цікавого.
      Відповісти
      +3
    2. KShelest
      Дякую, пані. Комент, справді, самий великий з усіх. Не впевнений, що багато хто з вами буде повністю згоден, хоча коментарі, схожі на ваш, дійсно є.
      В чому ви бачите неповноцінність жінок? Герой не лізе в лікарняні діла Насті, чи в професійні навички Вікторії... Навчає тому, що сам дійсно знає і чому його попросили. Ті жінки, яких я зображую навіть тільки в першій книзі - сильні. Де ви бачите їх слабкість? У тому, що в ситуації безвиході вони прийняли чужу допомогу? А що вони мали, по-вашому робити? Вони борються з життям як можуть. Ніким не маніпулюють. Нічого не просять. Що з цим не так? Чи мати пораненої дівчини мала б стати в позу та доказати усьому світу, що вона сама сильна і зможе усе? Тільки вона й так це доказала, борючись з непід'ємною для себе вагою проблем, а відмовившись від грошей загубила б одужання дочки. Про це прямо сказано в тексті. І далі, коли життя вже стабілізується вони реальні - трохи невпевнені у собі і майбутньому, як і кожна нормальна людина, яка несподівано отримує щось таке, про що не мріяла. Чи в житті немає таких жінок? Усі образи абсолютно реальні. Я таке бачив і бачу.
      А коли він допоміг старому майстру - це чоловіча неповноцінність?
      Читаючи, навмисно поліз та подивився ще раз, що ж таке сексизм, може я чогось не розумію і дивуюсь - в жодному разі я не бажав показати жінку гіршою, ніж чоловіки лише тому, що вона жінка. Де ви це вбачаєте - не розумію. Ми різні та й усе. І живемо виходячи з своїх можливостей та розуму. Ви самі кажете, що жінці справді легше досягнути свого хитрістю та маніпуляціями. Так є, це логічно. Бо фізично вона слабша. Бо фізично вона слабша і умовна жінка ніколи не передавить умовного чоловіка, тому й живе по-іншому. І це не я придумав - весь світ так живе, хитрістю та маніпуляціями. І діло тут не в приказках. Навіть в суто чоловічому колі, самим впливовим буде той, хто найсильніший, бо він завжди може заставити йому підкорюватись. А вже пізніше, коли закони та норми поведінки вибудовують відносини в суспільстві, рулить розум - але ж це ті самі маніпуляції)) Згадайте останні події в світі - чи воно не те саме? Чи змушені були б ми зараз прогинатись під усяких, аби у нас було достатньо сили підтвердити своє "Я"?

      Думаю, що багато жінок з вами не погодяться. Їм подобається бути Жінками. Не напівдітьми. Подобається жити просто, коли їх справді люблять, оберігають, турбуються і таке інше. І це не маніпуляція - просто нормальним чоловікам хочеться робити щось для свої жінок, а нормальні жінки віддають за це щось таке, що потрібно чоловікам. Віддають просто так, без маніпуляцій. І якщо вони один одного дійсно поважають - то вони рівні. Сьогодні 7-березня... жінки мають відмовлятися від квітів? бо це що? Маніпуляції чи напів дитинство? Вони ж можуть собі купити їх самі? Але ж 8-березня це саме та дата, коли жінки почали повставати за свої свободи. А тут - квіти.. від кого? від чоловіків...
      Відповісти
      +1
      1. KShelest
        Частина 2

        Я виріс на такому ставленні до жінок, як зображено в романах Дюма, Вальтера Скота, Сабатіні та інших і не пам'ятаю, щоб капітан Блад, Айвенго чи Граф Монте-Крісто якось сексистськи ставились до Гайде, Арабели, Ровени чи ще кого. Хоча мораль тих часів була ще та. І чомусь я впевнений, що більшість сучасних жінок мріяли б бути на місці тієї ж Арабели чи навіть Ревекки поряд зі справжнім лицарем,(маються на увазі не наявність меча чи обладунків)) чим на посаді Голови Єврокомісії пані Урсули, чи тієї ж пані Меркель, чи хто там у нас ще є з супер сильних, незалежних і т.д. з усієї повагою до них. Вони сильні та поважні, але, як правило, ця поважність не додає їм щастя.
        Звісно - я не Дюма і не Лондон, мені до них дуже далеко, можливо щось мені не вдалось правильно зобразити, таке може бути. Згідно моєї статистики, спочатку серед читачів зберігалась пропорція 45/55 жінки/чоловіки, зараз, вже після п'ятої книги, стало навпаки 55/45. Це не велика різниця і вона може бути наслідком простого коливання зацікавленості. Я пишу не для жінок чи чоловіків, я пишу, щоб сподобалось. Це - щодо аудиторії.
        Бажання аудиторії залежать від віку та розуму. В 15 років хочеться безперервної динаміки, жорстких сцен та сексу, чи рожевих шмарклів під виглядом справжніх відносин, трохи далі - ще й якогось розуму до усього цього, а ще далі - чогось іншого. Я писав таке, що на мій погляд мало б бути реальністю - коли вихований чоловік веде себе саме як вихований чоловік - помічає, що відбувається між ним та жінками, але не розпускає слину та не паскудить. І я вже вкотре кажу - те що весь світ живе паскудством не означає, що це нормально. А з ваших слів виходить, що нормальна поведінка героя - це відрив від реальності, а опис такого - це солодка патока. Реальність такова, що у світі багато усякого. Шукайте потрібне.
        Хлопчики 15 років саме мають вчитися відрізняти маніпуляції від щирості, а не огульно вважати усіх жінок бо зна чим. Що вони будуть читати, бачити - те й сформує їх душі. Мені здається, що якщо б зараз виник бум книг та відео хоча б отих авторів, що я назвав, якщо б більшість фільмів та іншого показували б життя саме так, як зображували його Великі автори, то через деякій час можна було б знов бачити, що хлопчики подають руку жінкам, виходячи з тролейбуса, що ницість та підлість не сприймається підлітками, а дівчата, в свою чергу, не намагаються продати себе за айфон чи мерседес. Але ж суспільство потребує того, що хаває піпл (Вибачаюсь!). Такі і наслідки
        Хм.. і я трохи не зрозумів - що сталося б умовною дочкою, як би вона прочитала цю книгу? вона б почала думати, чому в житті усе не так красиво, як в книжці? А ви б їй пояснювали, що у нас в житті насправді усе не так, а тільки колись там розів'ється?? Тоді виходить, що дівчатам того ж Айвенго теж читати не можна... Та й Дюма, з Сабатіні. Там усе не так.
        Усі ці маніпуляції, та усе інше - було, є і буде. Так само як честь і совість. Шукайте потрібне, а не кажіть, що таке життя нереальне.

        Прошу вибачення - можливо я щось у ваших думках зрозумів не так, чи не зрозумів взагалі - таке теж може бути. Ну і в більшості звертання "ВИ" означає не особисто вас, а загалом тих, хто пише про сексизм чи збочення, чи про що мені вже тільки не писали))
        Відповісти
        +1
        1. Бабуся Тетяна
          Важка доля автора.:) Чесно кажучи, не очікувала відповіді, принаймні розлогої. Я розумію, що завжди хочеться захистити своє творіння, це нормальна реакція. Але автор один, а читачів багато. І у кожного свій погляд і своє бачення. Головне, чого не повинен робити автор – це виправдовуватись і пояснювати, що хотів і так далі. Автор має писати книги, а не розлогі коментарі читачам, бо, як я вже сказала, читачів багато, а час автора безцінний. У когось поганий настрій був, віжки під хвіст потрапили, зуб болів, сусід косо глянув – для упередженого наїзду підстави завжди знайдуться, було б бажання ( сподіваюсь, це я не про себе:))) ). Та головний критик, усе ж таки, час. Йому до пояснень автора байдуже. Те, що прийнято називати одноденними творами, було, є і буде. Хоча буває, що інколи не надто хорошу річ розпіарять, частина сучасників, що схильна керуватись чужою думкою і модою, створить підґрунтя - і це творіння протримається в пам’яті людства досить довго, а справді цікава річ зникне під шаром макулатури, бо у автора є талант писати і абсолютно відсутня хоч маленька здібність просувати свої твори і просто не трапилась людина чи люди, котрі компенсують цей недолік автора застосуванням власних пробивних здібностей. Але, все ж таки, час, як найбільш впливовий чинник, таки розставляє крапки над «і», тимчасові чинники зникають - і книгу, якщо вона вже потрапила до читача, або продовжують читати, або ні. І я б не стала дивитись на книги-одноденки зверхньо: якщо автор зміг позитивно вплинути хоч на одну людину – він вже зробив свій внесок у краще майбутнє людства. Тому я жалкую над часом, що витрачений автором на розлогість відповіді мені, адже це навряд чи має великий вплив на долю твору. Хоча кількість відгуків таки має значення для алгоритмів інтернету...
          Відповісти
          0
          1. Бабуся Тетяна
            Частина 2 :)
            А сама таки ще дещо напишу, адже мій час ціни не має... Буду писати про свій читацький досвід… Якщо певного персонажа назвати сильним, але діяти він буде як слабкий – тут або читача відчуття дисонансу накриє, або слова про силу пройдуть непоміченими, витраченими дарма. Так, ситуації, коли сильна людина у певний момент може проявити цілком виправдану слабкість, а слабка проявити неочікувану силу, цілком реальні. І на перший погляд ці різні особистості виглядатимуть власною протилежністю. Виглядатимуть, але не будуть по суті, бо кожна повернеться до попереднього стану. Талант автора у тому, щоб показати це, не витрачаючи зайвих слів. Взагалі, зайві слова і опис рис, чи, пробі, інтимних частин тіла, приблизно однаковим манером не на користь персонажам, виникає відчуття одноманітності. Хороше слово, чи фраза, використані по відношенню до багатьох персонажів, перетворюються на слова – шкідники. Це я кажу, як людина, що читала усе своє життя, не переймаючись іменами авторів, інколи відверто погано написані твори тільки тому, що задум був вартий кращої реалізації. Гарний задум - це як якість тканини, котра може бути втрачена з-за невдалого використання...
            Коли у описах персонажів переважають слова про зовнішність з підкресленням статевих ознак, та ще й проглядає, на що саме звертає увагу автор, коли дивиться на жінку, якщо він чоловік, і на що дивиться автор-жінка, і цього занадто багато - то я кажу про сексизм. Еротика і секс присутні у нашому житті, отже, мають бути і в книгах, але певна частина авторів інколи втрачає відчуття грані між еротикою і відвертою порнографією. На щастя, це ні в якому разі не стосується вас, спілкуватись з авторами порнографічних творів сенсу немає, хоча і там є свої поціновувачі, це реальність життя…
            Самостійність персонажа виявляється не в тому, що лізе головний герой у його справи, чи ні. І так само не визнається за замовчуванням. Чи тим, що автор використав слово «самостійний». Кудись герой поспішав, щось треба було вирішувати, щось промайнуло в очах, коли інший персонаж повчав чи нав’язував власну думку, зміна пози, порух плечей… Будь-що, що наштовхне читача самого зробити висновок про характер персонажа, але не вказується прямо, бо коли автором все розжовано – проковтнути можна, але насолоди не буде. «Коли дерева були великими» можна було, не читаючи твір, отримати хорошу оцінку, прочитавши натомість підручник, де все вже розжовано у сенсі «правильного сприйняття». Можливо тому мені важко сприймати, коли опис схожий на характеристику. Одразу спливає «характер нордичний, у порочних зв’язках не помічений». Багатослівне «розжовування» взагалі наштовхує на думку, що автор вважає читачів людьми, не здатними до власних висновків і ставиться до них зверхньо.
            Тепер знову про час, але вже як реальність літературних персонажів… Є твори, прив’язані до певних історичних періодів - тут має значення, на скільки автор точно передає певні моменти. Фантастичні твори часто намагаються написати так, щоб вони були поза часом. Це завдання найважче, тому мало кому вдається. Багато хорошої фантастики, котрій не судилося жити довго саме тому, що автори намагались написати щось не прив’язане до часових рамок. Але в наш швидкоплинний час технічної еволюції революційні прилади цих фантастів виглядають наївно і часто недолуго, тому що реальність обігнала фантастику ще при житті автора. Так само виглядають згадування героїв кінофільмів, сучасних автору фантастики, котрий претендує на те, що його читатимуть наступні покоління (а до цього мають прагнути всі аавтори,). Сучаснику достатньо імені, щоб перед очима виникла картинка, а нащадкам це ім’я, швидше за все, нічого не скаже. Наше покоління Чарлі Чапліна знає, але чи багато знають про нього сучасні підлітки? Сучасні діти можуть не знати Вінні Пуха чи Міккі Мауса, зате знають купу інших, про котрих їхні бабусі часто і уявлення не мають… Звичайно, можна сказати, що, мовляв, пишу для сучасних мешканців своєї країни, але виглядає це не надто, наче відмазка «Вибачте, у мене ні калькулятора ні мобільного телефону немає, порахуйте за мене решту, будь ласка.»
            Відповісти
            0
            1. Бабуся Тетяна
              Частина 3 :))
              Хочу підкреслити, що усе, що я пишу, стосується вас лише побіжно, оскільки ви самі перейшли на більш особисте спілкування. Мушу визнати, що я була вихована приблизно на тих самих книгах, що й ви. Росла із почуттям стійкого дисонансу між книгами і життям. Книги сформували у мені деякі ідеали, навчили мене дивитися на світ крізь «рожеві окуляри», а життя вперто вимагало ті окуляри зняти. Були шляхетні люди, були і негідники. Було, коли негідники ставились до мене шляхетно, а люди, котрих усі вважали шляхетними, поводились підло. Ідеальних людей не існує. В решті-решт рожеві окуляри стали захисними і виникло розуміння, для чого вони мені потрібні і чому я підсвідомо не хочу їх знімати. Підсвідомість достукалась до свідомості, так би мовити. На це пів життя пішло. Але у дечому книги і життя були заодно: «Ти жінка, у тебе є певна важлива роль». І от, наприкінці життя, я прийшла до висновку, що, проживши життя, у котрому є все, що повинно бути у жінки, я залишилась нереалізованою, як людина. Купі можливостей і здібностей, котрими мене наділила природа, не знайшлось часу і місця Живуть, погоджуючись з чоловічими стереотипами. Ніхто, крім мене, у цьому не винен. Я сама все життя обирала собі другу роль, щоб не заважати іншим бути першими. Не знаю, як це бачите ви, але для мене більшість ваших героїнь такі, як я – пожиттєва друга роль, котру вони вже виконують чи готові виконувати з гордістю і честю. Але ж від себе не втечеш, як не намагайся. Спілкуючись з іншими жінками та дізнаючись про їхнє життя бачу, що я така ж, як більшість. Живуть собі, погоджуючись з чоловічими стереотипами батьків та коханих чоловіків, а потім, як шило з мішка, як чорт з табакерки, як вибух або хоч як вода крізь тканину виривається справжня суть( хоч хороша, хоч погана, але не звична для іншої сторони) і справжня сила чи навпаки, неміч жіночого характеру – і чоловіки кліпають очима, комфорт порушено, вони обурюються, почуваються обманутими, бо не такою вони собі свою кохану уявляли. Жінки стикаються з іншою стороною медалі досить швидко, усього лиш по закінченню букетно-цукеркового періоду, а от чоловіки… біс його знає, скільки той чорт у табакерці висидить. Коли кохання жінки більше за її власне «я» - цієї дискомфортної ситуації взагалі може й не статися. От і гадайте тоді, чи то кохання таке велике, чи то «я» у жіночої половинки таке маленьке… У якому разі і на скільки ця от грань дійсності здатна бути підґрунтям для щастя? А жінка першої ролі за стереотипами суспільства має бути нещасною у особистому житті, її чоловік, якщо і є, то має бути «підкаблучником». Як на мене, то дурня повна. Розуміння щастя і гармонійних відносин має величезний діапазон можливих комбінацій. Тому я хочу вірити, що ми живемо у момент перехідного періоду від «спочатку стать, потім людина» до «спочатку Людина, потім стать». Але ж воно саме собою не сформується. «Людям подобається», тобто «піпл хаває» - це як йти за весняним теплим вітром: легко і вимагає мало зусиль. «Що є, те й малюю» - ну так то ще треба придивитись, яким об’єктам автор «малюнку» надає перевагу: хтось лише «квіточки» розглядати буде, а комусь «сміттєві баки» до вподоби, хоча і перше й друге є частиною реальності… і це теж рух за вітром, тільки він може варіюватись від суховію до снігової бурі. А от проти вітру, але в обраному напрямку, всупереч загально визнаним догмам та стереотипам – тут і себе інколи міняти доводиться, а це найважче, адже нікого люди не обманюють більше, аніж самі себе…
              Ну, досить. Сподіваюсь, я не надто роздратувала вас своєю писаниною. Хоча все колись вже було сказано чи написано, та спокуса поділитись своїми думками, хоч і не оригінальними, можливо, десь помилковими, але накопиченими і напрацьованими власним мозком така велика. Спало на думку… Цікаво, що б ви відповіли, якби вас спитали, через яке скло ви дивитесь на життя, при умові, що відповідь про власний добрий зір не приймається… Це питання скоріше риторичне, я не маю на меті втягнути вас у продовження діалогу.
              До речі, другу книгу я вже прослухала і слухатиму далі...
              Відповісти
              0
            2. Lisa
              Погоджуюся тільки з двома речами бабусі: кожен сам робить свій вибір, а особливо в нашому суспільстві, де матріархат століттями, у нас завжди то революція, як сто років тому, голод, епідемії, війни, і так по колу сторіччями ходимо, що жінки в більшості відповідають за сім'ю. Нам пощастило жити на золотій землі, де всім хочеться прибрати до рук її. Нічого не змінюється, хіба що мова загарбників. Вибір завжди робить жінка. Ми самі получаємо те що вибираємо. І друге, з чим згодна, автор повинен писати книги, як він бачить цей світ, не дуже звертаючи на нас увагу, ми всі різні, комусь заходить, а хтось не приймає. Костянтине, більше впевненості бажаю вам в свої починаннях, робіть як відчуваєте. Валерій, поки чекаю продовження, слухаю інші книжки, як же ж не вистачає вашого голосу. Всім дякую.
              Відповісти
              +2
            3. KShelest
              Дякую, пані.. Відповім спочатку вам.
              Повністю згоден - ми отримуємо саме те, що шукаємо. В третиій книзі доволі багато цьому присвячено.
              Що до впевненості... я не те що не впевнений) просто я не можу покинути, наче не помітив, комент в якому людина щось думала. Це ж читач... мало їх ще. щоб розкидатись)))
              Завжди, коли є щось, що суперечить тому, що я вкладав в тексті, хочеться пояснити докладніше, можливо, що мене просто не так зрозуміли.. Як сказала якась розумна людина "Думка, що вимовлена - це вже брехня". А тут ще й таке - сексизм)) Думаєш - ну як?? ну звідки?? хочеш зрозуміти як до цього дійшло.. Чому тебе не зрозуміли? щоб виправитись, бо може й справді щось там натупив... А врешті, таки так - це втрачений час. Бо більшість, хто мені щось таке дорікав так і не спромоглись окрім загальних слів сказати щось конкретне. Одна людина довго давала широкі й розумні прояснення ,а потім виявилось, шо він нічого не читав, а просто відкрив сторінку, прочитав, що ГГ "наздогнав дівчину, та вхопив її за руку, щоб зупинити" і усе - зробив висновки. Для них сексизм, це усе, що не відповідає їх баченню ставлення до жінки, незалежно від обставин. Взяв за руку - яке маєш право? Допоміг - а не треба було, бо вона ж сама може... А для мене -як у юриспруденції, має бути ознака навмисності. Якщо ти вхопив жінку за щось там не зі зневаги, а щоб витягнути з ями - то це не сексизм.
              Ну і хай, цю тему я для себе прояснив, інші - як хочуть. Я пишу так, як вважаю правильним. Це саме те, про що ви сказали.
              Відповісти
              +2
            4. KShelest
              Усе так і є. Люди різні думки різні, але слухати їх потрібно - я не вважаю себе найрозумнішим. Хтось щось підкине цікаве - чому не скористатися, хтось зауважить слушне... Навіть якщо брати пораду не слухати нікого і не витрачати час))
              Чи є в мене талант - покаже час) Хотілося б) Звісно, не усе, що я написав ідеально мені подобається) І описи є задовгі і ще щось... Тому й перечитую постійно, коректую, скорочую, шукаю кращі форми і таке інше. Я вчусь, що поробиш. Якийсь час я переймався, що забагато як їх називали "роздумів", намагався пояснити, що має ж ГГ якось визначити, як він прийшов до своїх висновків, потім було оце що він гарем розвів, збоченець)) потім ще щось... Зрештою, я таки дійшов до висновку, що ви й кажете - подобатись воно має мені. Але, щоб не розвивалась самовпевненість, прислухаюсь до відгуків. І, як написав нижче ще одній пані - інколи страждаю бажанням щось пояснити тим, хто не бажає слухати. (Це не про вас)) Це лікується з часом.
              Що до прив'язки до часу... Хто зна, скоріш за все, я стільки не проживу) щоб оцінити це. Дійсно, доволі прикольно читати твори в яких є описи технічних вигадок ще з того часу, тому й зачепився за магію))) Магія вічна. А, можливо, і доволі реальна.
              Сучасні діти, не знають ВініПуха... але вони й не читають такі книги як ця, а то й взагалі не читають( Мабуть ось це найгірше, а не ВініПух. Ну і таке - тим, кому якісь там герої чи їх слова, чи ще щось нічого не скажуть - просто пройдуть мимо. Когось зацікавить - так дізнаються і про Великого Німого. Стануть розумніші та будуть знати дещо більше ніж про свиню Пепу. Просто декого дратує, що й раніше були речі, які щось зоставили в чиїйсь душі по собі, для них це - совок. Можна подумати, що коли я згадував Сократа, то вони щось зрозуміли. Совок - це лізти до людей, якщо це тебе обходить. Он, усякі дж ді венси вчились в Гарварді... і все одно - падлюка падлюкою.

              Рожеві окуляри річ цікава, вони вельми плутають людей. Але, з рештою, рожевими вони залишаються лише доти, доки ти не втілюєш мрії у життя. Так можна казати, що нема сенсу дивитись в безкрайнє небо, бо воно далеке, а ти стоїш в багнюці... і будеш стояти... той, хто так вважає - не піднімає очей від землі. Дехто лише мріє, але живе усе життя так само у багнюці. Але й знаходяться деякі уперті, які вчаться літати. То потрібні рожеві окуляри чи ні? Усе залежить від нас і наших бажань..
              Що до жінок.. От мені цікаво звідки ви берете висновки про моїх героїнь? Деякі доволі владні. Деякі - замучені життям. Але звідки відомо, як вони будуть жити, коли вилізуть з проблем? Це так само як вважати, що хтось завжди замурзаний і немічний, тому що застали в момент, коли той впав в калюжу і не зміг сам піднятися, придавлений речами в рюкзаку. Макс знайомиться з ними, коли у кожної певні проблеми і вони йдуть за ним, як за лідером, поки він допомагає їм вижити чи позбутися проблем. А що буде далі - х.з. Можливо, якщо я почну писати якийсь книгу де буде про життя на Землі, поки Макса немає, можливо ці тихоні проявлять себе зовсім по-іншому?))
              А в іншому - жінки, як і чоловіки, самі створюють своє життя. Хочуть виконувати забаганки - то й виконують. Виходять заміж за таких, які не дають їм можливість реалізації. Причини самі різні. І, звісно, якщо вода не знаходить виходу, то колись вона рве греблю.
              Відповісти
              +1
  16. Наталія Омельченко
    Мені Максим Темний дуже сподобався. Дякую автору за цю історію. Таке захоплююче українське фентезі. Окрема подяка за яскраву атмосферу читання.
    Відповісти
    +4
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую. Сподіваюся, наступні книги циклу вам теж сподобаються.
      Відповісти
      +1
    2. KShelest
      Дякую. Сподіваюсь, надалі вам теж сподобається.)
      Відповісти
      +1
  17. Гість Тетяна
    Почала слухати твір, сподобалось. На початку сюжетний хід, хоч не новий, але все одно легкий і цікавий. Манера написання, українська мова - все чудово. Мені сподобався головний персонаж, не дурний, цікавий. Але, як і багатьох в коментарях, почали дратувати моменти взаємодії ГГ з жіночими персонажами. Таке враження, що в світі автора є люди, а є жінки. І автор вважає за краще описати тіло тієї жінки, а не її риси обличчя, очі, міміку чи хоча б колір волосся. Я, як жінка, насправді тішусь хорошими описами жіночих персонажів - харизматичних, цікавих та з характером, але коли тут все зводиться до жінки як об'єкту бажань/небажань це дратує.
    Відповісти
    +4
    1. Гість Тетяна
      P.S. Начитка дуже хороша! Дякую!
      Відповісти
      +6
      1. ValeryZ
        Диктор
        Дякую. Дуже приємно.
        Відповісти
        +2
    2. Helgard Dyster
      Здається у автора жінки це болюче питанням. До того ж теоритичне. Але враховуючи жанр то хай фантазує і про жінок хоч як би це не виглядало.
      Відповісти
      +1
      1. KShelest
        )))))))
        Дякую. Буду знати.
        Відповісти
        +1
    3. KShelest
      Дякую. Питання назустріч - а що є нове у цьому світі? Усе, що б хто б не написав - вже колись було. Що поробиш.
      Що до описів жінок... Автор - чоловік, ГГ - молодий чоловік. На що, по вашому, він мав би звертати увагу у першу чергу? На колір волосся? та колір очей? Чи який там тип рукава у неї на сукні? Перепитайте знайомих чоловіків, чи багато з них пам'ятають колір очей своїх дружин і чи багато хто взагалі знає, що є рукав 3/4
      Відповісти
      +3
  18. Гість Оксана
    Випадково натрапила на даний цикл книг. Поки що закінчую слухати тільки першу «Набуття», але мене так захопив світ пригод Максима, що без сумніву та з великим задоволенням прослухаю всі решту книг (дуже тішусь, що їх кілька і буде мені надовше ☺️). Щодня «смакую» по кілька годин цей «літературний десерт»😌. Легкий в сприйнятті та захоплюючий сюжет, дуже насичена озвучка, все на вищому рівні🔥 Щиро дякую вам, авторе та дикторе, за можливість такого приємного проведення часу в результаті вашої творчої праці♥️
    Відповісти
    +6
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую за такий мотивуючий відгук. Дуже приємно.
      Сподіваюся, що наступні книги циклу вам видадуться такими ж цікавими як і мені.
      Після таких відгуків просто необхідно приступити до озвучення п'ятої книги, чим я вже сьогодні і розпочну займатися, що б там не було.
      Відповісти
      +5
  19. Назар
    Спочатку чтиво заінтригувало… Та надалі ставало все нуднішим і нуднішим. Спочатку планував дослухати, бо пошкодував витраченого часу. Та не зміг себе змусити. На 41 відрізку зупинився. Сюжет доволі монотонний та одноманітний. Довкола цицьки та задниці. Не рекомендую витрачати час
    Відповісти
    +1
  20. Гість Оксана
    Що хочу сказати, талант у автора,на мою думку, однозначно є. Дуже двоякий післясмак після прослуховування книги лишився у мене… ніби сподобалося, а ніби і ні. Легкий, динамічний початок з фольклорним присмаком та цікавими персонажами затягнув та закрутив, аж на всі 35 годин прослуховування. Проте нудні, однотипні сцени та діалоги (лікування хворих та знедолених жінок) реально дратували. Хотілося швидшого розвитку подій та різноманітності в характерах та навіть зовнішності персонажів. Ну таке… Але фінал реально заінтригував та надихнув послухати-почитати наступну книгу, колись, згодом, через трохи. Диктору аплодисменти і подяка👏👏 Ідеально прочитаний твір, можливо якби не ваш талант я би і не дослухала до кінця. Цей відгук моя суто субʼєктивна думка, яка зумовлена моїми смаками та уподобаннями в літературі.
    P.S.: якщо що це спойлер. 🤫 щиро пораділа за Максима, в кінці книги… все-таки хоч хтось з ним переспав.
    😎
    Відповісти
    +7
    1. ValeryZ
      Диктор
      Стосовно "спойлера". Ну так це ніколи і не було метою Максима. Просто так "зійшлися зорі".
      Стосовно ж стилістики написання. Мені особисто така деталізація - дуже імпонує. Я не люблю коли "трах-тібідох" і отримуєте ксерокопію самальота.
      Окрім того, я та автор неодноразово зазначали, що цикл - то одна книга по суті. Просто розбита на частини десь сторінок по 600-700. І багато пояснень того, що відбувається буде зроблено десь далі. Окрім того, у циклі немає флешбеків (я - точно не пам'ятаю), тож така деталізація себе виправдує. Окрім того, давайте не забувати, що "Набуття" - взагалі ПЕРША книга автора. До того він нічого (наскільки я знаю) не писав.
      Ще - "Набуття" не просто так має цю назву. Це як "перший клас" для головного героя (згадайте, лісовик з бабцею точно говорили про те, що Максу слід набратися досвіду).
      І ще. Я б рекомендував вам почитати відповіді і мої, і Костянтина на цьому ресурсі та на букнеті (там саме книги викладені) до всіх книг циклу. Було багато питань подібних до вашого і на них давалися відповіді. Але якщо постійно пояснювати те саме - то ніколи буде робити щось нове. Тому, якщо вам цікава думка автора (а можливо і моя) - почитайте коменти. Інколи бувають дуже цікаві моменти.
      Відповісти
      +5
    2. KShelest
      В першу чергу хочу Вам подякувати за те, що ви пишете саме так. Є питання, є думка, є сумніви... бо деякі люблять накидати слів, без ніякої конкретики і залишити сцену. Типу - наваляв смердючу купу, та й усе. Усе погано, роялі, дівки і т.д. І пояснювати сенсу нема - воно без користі, бо думати люди не хочуть.
      Мені ж хочеться розуміти звідки з'являються такі думки як Ваші - чи то дійсно суб'єктивність сприйняття, чи то щось мені треба робити. Можливо, і те і те) Поки що я вважаю, що смаки в усіх різні -комусь хочеться ще більше динаміки, комусь чогось іншого. Вам персонажі трохи одноманітні, інші побачили в Тетяні своє, в Вікторії своє, в Олені -взагалі інше. Але, безумовно, події мають бути логічними і відповідати якійсь моралі. Це, звісно, теж у кожного своє, бо хтось вважає, що герой - лох, бо стільки дівчат, а він... А кому імпонує те, що він нікого не тягне в ліжко, заради процесу. Я хотів, щоб Макс був нормальним чоловіком, таким, як вони мають бути на мій погляд. Ну, то таке. Можливо, якщо вас таки затягнуло в цю історію, ви послухаєте її далі, а там видно буде.
      Відповісти
      +2
  21. rosomakha
    Привіт!
    Чи можна десь завантажити книги - щоб можна було слухати офлайн?
    Дякую за роботу!)
    Все файно!
    Відповісти
    +2
    1. ValeryZ
      Диктор
      Так, можна.
      У мене на сайті (адресу сайту дивіться в описі 3-ї книги).
      Бітрейт запису там нижчий ніж тут і запис розбитий на епізоди по 10-12 хвилин, для зручності прослуховування та економії місця на плеєрі.
      Відповісти
      +4
      1. rosomakha
        Дякую дуже!
        Успіхів Вам!
        Відповісти
        +4
  22. gtuhbjn
    Озвучка супер!
    Але навіть якісна озвучка не витягує низькоякісний вміст... Набір роялей в кущах, штампів, стереотипів і відкритий плагіат на відьмака Смоліна, политий солодкою патокою прекрасних дівчат навколо, шефів, колег та сусідів, настільки далекий від реальності, що просто нестерпний! Дослухала до 24глави, далі не здужала, вже дістав цей лицар-спасатєль жінок!
    Хоч би одного чоловіка вилікував - ато просто вологі мрії письменника, щоб баби кінчали тільки від дотику рук🤣🤣🤣
    Відповісти
    +3
  23. anaria2025
    Дуже вдячна автору та диктору за таку роботу!👍
    Дуже приємно слухати фантастику рідною мовою та ще й з гумором. Одразу ж відчутно, що головний герой - українець, такий близький менталітет. Багато словечок і крилатих виразів, які й сам використовуєш у житті.
    Поки слухаю першу книгу, але вже знаю, що їх аж 5. Сподіваюся, що будуть озвучені всі.
    Дякую🙏
    Відповісти
    +5
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую за теплі слова.
      Так, дійсно, готових книг дійсно п'ять. Пишеться шоста. Озвучується четверта. На сьогодні готово 44 глави з 63. Але за рахунок того, що на початку глави дещо коротші, ніж у кінці, загального тексту озвучено трішки більше 60%.
      Відповісти
      +5
  24. Гість Volodymyr
    Окрема дяка, повага та респект диктору! Судячи по особливостях мови,ми з ним зростали в одному регіоні
    Відповісти
    +5
    1. ValeryZ
      Диктор
      Лящівка. Єдине село з такою назвою.
      Відповісти
      0
      1. Олексій Задиранов
        Чорнобаївщина?
        Відповісти
        +1
        1. ValeryZ
          Диктор
          Все вірно. Звідтіля :)
          Відповісти
          0
  25. Гість Макс
    Автор, коли придумував героя, напевно надихнувся цим:
    "Можете там не шепотіть, я улавлюваю ультразвуки, бачу в цілковитій темряві, читаю мислі на відстані, стрибаю вверх на 20 метрів, а в довжину — на 50, можу перегризти любе залізо і поцарапати любу каменюку. За один раз можу виїбати двадцять киць, не при Вальці будь сказано. Ще продовжувать?"
    Давно не траплялись мені книжки про героїв зі суперздібностями в яких ГГ по морді панянки норовливі б'ють. Цікавий сюжет, далебі, якщо далі не погіршиться обов'язково дослухаю але ото все з оголеними дівчатами, дуже нагадує мрії підлітка. І жарти чамои трохи сексистськи, мою дружину точно б таке обурило.
    Відповісти
    -5
    1. gtuhbjn
      Я далі не в силах слухати ту патоку
      Відповісти
      0
  26. Дзірт
    Ще не дочитав книгу, але мені подобається, да є місцями роялі, є сируватість, є затянутість, але. Не забуваємо, що написання книги, це доволі важка робота над якою старається автор. Придумання ролей, лінії, діалогів - це все завжди є важким. Люблю затягнуті книжки, перечитав багато їх, особливо отсосійське фентезі до повномасштабного. Дякую, автору за написання її) Диктору, за озвучку, у вас приємний голос. Бажаю вам натхнення і працездатності) Люди просто зараз з жиру бісяться, бо багато чого можна знайти і краще, але розвиток українського фентезі має бути і я радію, що можу це слухати і насолоджуватись пригодами Максима) Слава Україні)
    Відповісти
    +15
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую, пане Дзірт!
      Мені, інколи, чесне слово, хочеться попросити тих, хто критикує: а покажіть свій творчий доробок. Книгу, збірку віршів, підбірку полотен. Розумію, що це, можливо і неправильно, але, напевно, більшість людей думає: та що там та писанина - сів і нашкрябав, як переказ у восьмому класі, підглядаючи у хрестоматію. Смішно, чесне слово. Категорично погоджуюся з Вами - написання чогось нового вимагає натхнення, зусиль, посидючості, часу і посвяченності цій справі. Особливо, коли вділити час творчості можеш тільки тоді, коли не зайнятий на роботі та не відволікаєшся домашніми справами (і дуже добре, коли домашні розуміють, що це заняття - то не якась "дурість", а серйозно і надовго). Писати такий цикл, за який узявся автор - справа дуже не легка. Я спостерігаю за цією роботою майже з самого початку (зате і дізнаюся про всі нові пригоди Макса мабуть найпершим). І я досі не уявляю, "де воно все береться" :)
      Я, буває, окремі свої вірші роками пишу. Деякі - по кілька місяців.
      Мене захопив цей цикл з самого початку. І я вирішив, що якщо вже у мене є інструмент (купив був мікрофон, щоб озвучувати свої вірші) то чому б не спробувати прочитати і книгу про Максима. Ну і ось таке вийшло. Озвучую вже четверту книгу. І добре, що мої домашні вважають це роботою, гідною поваги - стараються не шуміти, коли я надиктовую чергову главу.
      Відповісти
      +11
      1. Дзірт
        Я зараз навчаюсь в аспірантурі, дописую дисертацію. Можу сказати одне, написання любого твору, доповіді, дисертації якщо ти вкладуєш душу, сили, час і все інше можна зрозуміти автора. Одним дається легко, іншим важко, кожний різний. Буває сідаєш і за день закінчуєш розділ, а буває сидиш і три букви зв'язати не можеш.
        Відповісти
        +4
        1. ValeryZ
          Диктор
          Так і є. Я, коли навчався в одному інституті, то там було обов'язково після завершення певного часу "начитки" викладачем написати щось на зразок реферату. Дійсно, деякі писалися за два-три дні, незважаючи на море літератури, посилань, коментарів, які було потрібно задіяти. А був один, начебто найпростіший, то я його поки писав - встиг здати, напевне чотири чи п'ять, які по термінах були вже після нього. Тому, знаючи цей ефект, до чорновиків дипломної роботи (вивідавши теми у викладачів), взявся чи не за півроку до того як було офіційно оголошено, що ось пора приступати до "дипломів". Але вона була повністю готова, "вилизана" і перевірена викладачами тижнів за три до офіційної здачі. Добре, що тема була мною досліджена наперед (я робив переклад книги, яка була центральною темою дипломної роботи), тому досить непогано орієнтувався в оригіналі і дипломна робота виявилася досить легкою в теоретичному плані. Більше часу потратив на логчну зв'язність та на те, щоб вона була цікавою, якщо так можна казати про "дипломки".
          Відповісти
          +2
          1. Гість Дзірт
            Так, прекрасно вас розумію. Сидиш, пишеш, потім читаєш. Виправляєш, знову перечитуєш, знову знаходиш якусь помилку і знову прийдеться все міняти. Написав список літератури, тільки вставляєш десь всередині джерело і знову переробляєш. Тому своє не завжди легко
            Відповісти
            +2
        2. KShelest
          Дякую, пане. Погоджусть - звісно є й сируватість і усяке інше, але це моя перша книга взагалі. Я теж вчусь і на власних помилках також. Щодо написання - комусь може й усе легко, це таке... є ж геніальні твори і люди.. у мене так. Написав главу - перечитуєш її, підправляєш як не помилки так відповідність ідеї історії. Бо інколи уява заносить кудись в сторону. Буває. що над однією подією сидиш неділю, бо не придумується як її вивернути так, щоб самому сподобалось. Щодо іншого - роялей та ще чогось , так хотілося, щоб хтось просто описав, що саме він вважає роялем. Бо повторюю -дуже багато чого пояснюється далі. Тобто нема такого - бац! летів ворон не звідки, скинув чомусь ГГ на голову чарівне кільце - усе, той став богом. Якщо вам не важко - поясніть свою думку. Мені ж хочеться розуміти, що ось тут я справді втратив логіку подій.
          Відповісти
          +2
          1. Дзірт
            Дякую, за написання чудової книги) Роялі, це те що персонажу достається дуже просто, це як уберплюшка. Типу він знайшов меч, яким можна вбивати ворога на право і наліво. Тут в творі помічено будинок, грошей велика купа, уаз, який гіпер класний, але Максим міг сходити до іншого спочатку продавця, а потім їсти нового шукати. Але більше рояль, те що він знає як мотори працює, що яка машина, і короче весь такий механік. Хоча машини ніколи не мав. Але тут велике є але, люди які читають фентезі не розуміють, що вигадки і логіки там може не бути взагалі, щось ніхто не питав у Роулінг, як працює чарівна паличка, у Толкіна перстень влади, як Пітера Маркера вкусив павук і він став нічого собі павук, хоча це також рояль, а посуті можна все об'яснити: магіяс, сееер. І роялі в любому фентезі це норма, якщо їх не сильно багато. Тут ж е видно, як Максим не за 5 хвилин набув гроші і все інше. Люди забувають, що без роялей було б просто опис, як герої, робить буденні справи і це не було б цікаво. Тому пишіть, як ви бачите) А хейтери завжди будуть, тому натхнення вам і успіхів) Надіюсь колись купити цю книжку в друкованому варіанті)
            Відповісти
            +2
            1. ValeryZ
              Диктор
              От з цього приводу. Книга "Набуття". І у Макса якраз і йде цей процес (після контакту з каменем). Це описується, зазвичай у кінці глав, тому слухач може... дрімати, або бути не дуже уважним. От, до прикладу кінець 16 глави:
              Ніч пройшла виснажливо. Видно, коли “перезаряд” то це теж погано. Макс ніяк не міг заснути, йому бачилася і чулася якась нісенітниця. Годині о четвертій ранку таки задрімав... Сон, що прийшов, був напрочуд реалістичним... У ньому він увімкнув свій ноут і поліз у мережу... якось так вийшло, що він поклав одну руку на клавіатуру, а іншу – на додатковий вихід для другого монітора, і раптом його свідомість розсипалася різнокольоровими іскрами, що всмокталися поміж кнопок ноута... він усвідомив себе частиною процесора, усі потоки інформації, все керування стало підвладне його свідомості. Переглянув інфу на жорстких дисках... структура записів була складна, але варто було просто подумати – як уже ставало видно каталог усього, що там є... пролітав кабелями живлення і далі вийшов у локальну мережу, з неї – в інтернет... Різні сайти висіли навколо нього, як зірки в небі, він тикав у них пальцем, сайт розкривався і ставала доступною інформація. Як текстова, так і аудіо/відео... Причому її не треба було прочитувати всю. Відкрив сайт – практично одразу все побачив і запам’ятав... Це було дуже здорово, він, як та мишка з дротиком у голові, все відкривав і відкривав нові сайти, отримуючи від цього дикий кайф... Тематика сторінок була несподіваною – медицина в усіх її видах, фізика, хімія... геологія, металургія, матеріалознавство... Якби він так вчився в школі, то був би генієм. Усі сайти містили в собі або технічні довідники та енциклопедії, або замітки на ту саму тему в наукових журналах, причому різними мовами. Десь через годину таки втомився... але бажання шукати нове не зникло. Так минула ще година. У результаті на роботу він їхав із затуманеною головою…
              Відповісти
              +1
            2. ValeryZ
              Диктор
              Глава 17 закінчується так:

              Сон до нього прийшов знову неспокійний... Знову він пролазив у всесвітню павутину, знову безліч сайтів висіло перед ним. Такий собі нескінченно великий екран, по якому все може переміщатися силою думки. Здорово як, шкода, що це сон... Сьогодні він навчився шукати потрібне. Подумки ставив запитання і значки сайтів перед ним групувалися за релевантністю даних. У міру уточнення запиту, кількість відібраних сайтів зменшувалася. Такий собі Гугл, уві сні їй-бо’... Сьогодні він шукав більш адресно, але тематика однаково чомусь залишалася максимально природничо-науковою – у геології додалися знання про мінерали, вміст металів та інших елементів, способи видобутку й вилучення корисного з них, у медицині – травматологія, анестезіологія, фармакологія... ще фізика, астрономія, хімія... усе це наповнювалося й наповнювалося даними. Військова справа збагатила його пам’ять тактикою партизанських війн, видами й устроєм стрілецького озброєння, артилерійських систем, систем залпового вогню та багато чого іншого... У якийсь момент він загубився й відключився від усього цього, але, тим не менш, залишався, так би мовити, онлайн, і мозок сам, без участі свідомості, продовжував чимось займатися.

              А от чому воно так і що йому допомагає це зробити - буде розкрито у 4 та 5 книгах.
              Відповісти
              +1
            3. ValeryZ
              Диктор
              О. І кінець 19 глави:

              Після вечірньої пробіжки, поліз в інтернет читати за своє придбання. З тих одинадцяти тисяч, що прийшли до нього від бандитів, залишилося вісім вісімсот. Триста баксів з’їли борги Петровича і всілякий дріб’язок. За підрахунками, на все основне має вистачити. От тільки невідомо ще скільки знадобиться на приведення покупки в правильний стан. Найімовірніше це кузовні роботи, фарбування його не хвилювало, нехай хоч пензлем помалюють, головне щоб не іржавіло. Зміцнення кузова, особливо підлога – з такими мостами вантажопідйомність можна буде підвищити. Треба тільки зрозуміти, що там за мотор і все інше по ходовій. Утеплення, обшивка кузова зсередини, пічка, освітлення як основне, так і додаткове – щось типу фари-шукача і взагалі, треба посилити основне освітлення, лебідки спереду і ззаду... Багажник нагорі. Гума... запаска... Сам не помітивши як, він так і задрих, відкинувшись на подушку... ноут ще помигав вогниками хвилин двадцять, пошурхотів кулером і згас.
              Сьогодні знову був сон, у якому Макс навчався. Інформація з різних видів механічних пристроїв йшла потоком. У якийсь момент, додалася й автотехніка…
              Відповісти
              +1
      2. gtuhbjn
        Для того, щоб оцінити якість яйця, не обов'язково бути куркою, яка несе яйця. У вас настільки вузьке мислення, що такий непотріб, як Гаррі Поттер - вже шедевр для вас.
        Відповісти
        -1
  27. Гість Наталія
    Щось я напевне перечитала вже таких казок. Дратує мене, що за самолюбуванням і корченням з себе пана головний герой вже більшу половини книги забуває задати банальні запитання про то хто є хто і з чого ноги ростуть… Тут вроді такий щедрий і розумний , про медицину знає, про машини в взагалі куди не кинь кругом свій, і в той же момент тупий, якось воно не взагалі не грає. І ті роялі в кожному кущі, а то й по 2 по 3 за раз… І хочеться трошки таки зрозуміти хто він та що він, але сил моїх слухати оце якось не вистачає вже…
    Відповісти
    +2
    1. ValeryZ
      Диктор
      Знаєте, пані Наталю, ми, в реальному житті (більшість із нас), теж, буває, забуваємо задати собі питання: хто є хто і звідки ноги ростуть, хоча дуже часто вуха стирчать так, що не помітити їх начебто і неможливо. Макс - такий же... звичайний. Єдине, що "роялі" - так то не його вина. Я не хочу тут спойлерити, але Слуга в цій історії, я думаю, є не просто так. Це моя особиста думка, тому що навіть я ще не повністю розумію його роль, та що він робить. Та й ворон не даремно Макса кілечком "нагородив". А от що воно все таке - то вже аж... у четвертій книзі буде. Бо це одна, дуже довга історія. І хто такий Макс, і чому воно з ним усе відбувається - почне розкриватися теж тільки у четвертій книзі.
      Втім, звичайно, у кожного своя думка. Якщо вам книга не зайшла, тут нічого не поробиш; хоча ми старалися.
      Відповісти
      +1
      1. Гість Наталія
        Та я вже все… і до кінця першої не дотягнула… трошки шкода, але все частіше хочеться перекрутити до якоїсь події, але тут хіба вгадаєш коли вона буде. От ніби щось накльовується, і знову як у Віднесених вітром - я подумаю про це потім(((
        Відповісти
        +2
        1. ValeryZ
          Диктор
          Буває. Нічого страшного. Можливо вам варто прочитати саму книгу. Вона є на букнеті.
          Я вже говорив (але там, на букнеті), що на сприйняття подій, які викладені в книзі, може впливати і те, що книгу читає дядько, якому днями стукне 54. Підсвідомо я можу відображати характери та події через призму власних почуттів, досвіду та віку. Можливо це впливає на сприйняття книги. Друга книга (і далі) - це вже зовсім інший світ. А у першій - Макс вчиться. Просто вчиться, проходячи ситуації, які йому підкидає життя. Оскільки одну ситуацію пройти двічі не можна, то життя підкидає йому подібні, «для закріплення». На деякі він, через свій характер, не може реагувати інакше. Лікувати він теж вчиться. І, коли з Танею він ледь не здох, провівши сеанс, то от під кінець книги - там у нього вже значно більша ємність акумулятора. Такий досвід йому теж знадобиться в подальшому, і він навіть зможе ділитися цим досвідом з іншими. До прикладу — демонесса Тар'я, магеси К'єт, Корі та Керр, відьми Ініґар, Олья, Клер, маги Норф та Тібор. Ну і інші... На основі свого власного досвіду, набутого також і у першій книзі, він навчатиме їх. Тому-то книга і називається «Набуття». Це перші, хиткі, невпевнені кроки Макса до його нової іпостасі.
          Щодо букнету... синопсису там, звичайно, теж немає. Але от стосовно Тані (точніше Гур'янової Тетяни Миколаївни) - спалю розвиток подій: у неї під кінець першої книги буде прізвище Соловей.
          Відповісти
          0
    2. KShelest
      Навіть не знаю, що й сказати. І самолюбування і корчення з себе пана.. І роялі по три штуки та ще в кожному кущі... Ще й тупий... Де ви усе це бачите? Як по-вашому мали до нього звертатися люди, які усе життя жили як майже раби, а тут власні відьми приводять особу, якій навіть вони не можуть навіть слова заперечити? Чи ви не побачили, що Тарх його вдарити не зміг?
      Що до роялів - в анотації написано, що це довга книга. А тому те, що ви вважаєте роялями, десь далі має певну логіку та причинно-наслідковий зв'язок. Він бачить, що щось відбувається, я чому й як - кого питати? Ворон прилетить та усе пояснить? Чи від того, що він задасть ці питання, то буде впевнений, що отримав правильну відповідь? Може в тих казках, що ви читали й усе було просто, а тут не так. Звісно, недоліки в задумці є, але ви не даєте жодних фактів, так накидали слів та й усе.
      Відповісти
      0
  28. Гість Giga07
    Автору та диктору велика подяка за роботу.
    Відповісти
    +1
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую вам. Дуже приємно.
      Відповісти
      0
  29. Гість Роман
    Доброго дня , а де її купити можна в аудіо форматі ?
    Відповісти
    +1
    1. ValeryZ
      Диктор
      Доброго дня.
      Я якось не замислювався над такою опцією для моїх книг. Поки що всі вони доступні лише для безкоштовного онлайн-прослуховування. Тим більше, якщо брати аналогію з електронними книгами, то, при виставленні книг на продаж на якійсь платформі, скоріше за все їх доведеться прибрати з вільного доступу. А мені цього б не дуже хотілося.
      Відповісти
      +6
    2. ValeryZ
      Диктор
      Рекомендую подивитися новини на моєму сайті (посилання у описі до третьої книги).
      Відповісти
      +1
  30. Книголюб Сергій
    Захоплююча книга!
    Приємно здивував зворотній зв'язок від автора та диктора в коментарях!)
    Дещо зіпсувало враження, захоплення автора, окремими екземплярами російського автопрому, та, ще відсилка на російські журнали, які головний герой збирався з собою взяти почитати в хатинку))
    Останнім часом алергія на все російське, сподіваюсь це назавжди!
    Велика подяка автору та диктору за чудову роботу!
    Успіхів і кар'єрного росту!!!
    Відповісти
    +5
    1. ValeryZ
      Диктор
      Дякую, пане Сергію.
      Був написав розлогу відповідь, але сайт сказав "дуже довге!" і не зберіг написане. Дуже прикро... Але що ж. Така доля великих незбережених текстів :)
      Відповісти
      +1
4read.ORG » Українська література » Шелест Костянтин - Максим Темний. Набуття. Книга 1