Аудіокнига Сімміс - автор Ніл Стівенсон

Задав питання чат гпт, чого стівенсон напхав у книгу так багато кацапні. Ось відповідь. Впевнений що автор, прихильник МАГА і полюбляє дивитись всяких довбойобів які поширюють теорії змови, антиваксери і так далі.

Якщо ти про «Семиевие» (Seveneves), то так — відчуття абсолютно зрозуміле: росіян там непропорційно багато, особливо для американського фантастичного роману 2015 року.

Але причина, на мою думку, досить логічна і не в тому, що Стивенсон раптом «любить кацапів».

1. Він прив'язав сюжет до реальної МКС
Події починаються навколо Міжнародної космічної станції. А в реальності на момент написання книги:

російський сегмент МКС був критично важливою частиною станції;
росіяни мали величезний досвід тривалих польотів, «Мир», «Союзи» тощо;
після завершення Space Shuttle саме «Союз» був основним способом доставки людей на МКС.
Тому якщо Стивенсон хотів зробити катастрофу максимально технічно правдоподібною, просто «прибрати Росію» з космічної історії було б дивно.

2. Фекла — не випадкова росіянка
Текла Алексєєвна Ілюшина стає однією із семи ключових жінок, від яких через 5000 років походять окремі людські популяції. Вона — російська космонавтка, колишня семиборка й одна з найважливіших персонажів першої частини.

І тут Стивенсон використовує дуже характерний для себе прийом: бере національний/культурний стереотип і перетворює його на функцію цивілізації.

У Текли головна якість — дисципліна. Саме ця риса потім стає однією з характеристик її нащадків.

3. Росія для нього — противага американцям
Оце, мабуть, найцікавіше.

У книзі американці значною мірою представлені як:

науковці;
менеджери;
політики;
інтелектуали;
люди, які багато говорять і приймають рішення.
А росіяни — як:

технарі;
космонавти;
механіки;
люди, які «роблять, а не говорять».
І це справді досить помітний стереотип. Деякі рецензенти прямо звертали увагу, що росіяни й китайці в першій частині виглядають як «робочі конячки» космосу, тоді як американці більше керують і планують.

Тобто Стивенсон не просто напхав росіян заради кількості — він використовує їх як необхідний елемент своєї моделі людства після катастрофы.

4. І найцікавіше — через 5000 років російський вплив залишається
Це вже не випадковість.

У майбутньому світі англійська мова змішується з російською, а писемність використовує латиницю разом із кириличними елементами. Дослідники прямо відзначають, що Стивенсон пояснює це тим, що саме США та Росія були головними космічними державами, а російська культура сильно вплинула на тих, хто вижив у космосі.

Тобто він фактично каже:

якщо людство врятується не на Землі, а на орбіті, російський космічний компонент нікуди не зникне.
 
Але є нюанс: Стивенсон таки досить стереотипно зображує росіян. Це не лише твоє враження. Навіть позитивне ставлення до них у романі часто проходить через образ «жорстких, мовчазних, витривалих космічних мужиків/технарів». А Текла є найбільш вдалою спробою зробити з цього повноцінного персонажа.

І ще цікавіше: книга написана у 2015 році, тобто вже після російської агресії проти України 2014 року, але Стивенсон фактично продовжує дивитися на Росію крізь призму старого американського уявлення про «російську космічну школу», а не через сучасну геополітику.