Останні коментарі

Книжка добра, але є багато неправильних наголосів. Для дітей просто буде поганий приклад, тому що діти будуть говорити слово з неправильним наголосом.

Обкладинка та опис повністю співпадає. Сумно, але з надією. Готичний стиль. Відповідає сьогоденню. Письменник володіє талантом. Прочитання чуттєве. Але так хочеться більше сонячного світла і позитиву. Дякую всім.

Наскільки сподобались перші три книги настільки не сподобалась ця. Відчуття що писав не Томас Гарріс, а його наслідувач. Ніби й стиль, і все що потрібно на місці - але без душі, як по шаблону. От не вперше помічаю, що як тільки, постфактум, починають доповнювати вже написану та завершену історію - виходить дуже натягнуто.

Авжеж це моя думка про книгу, я її не дослухала, щоб для себе не зруйнувати магію, атмосферу та відчуття від цієї серії. Але також здатна зрозуміти читачів кому вона сподобалась.

P.S. щиро дякую за озвучення, воно як завжди- виняткове.

Чудова праця, яка захоплює з перших слів! Окрема подяка, пані Аліні за озвучення!

Дуже класна книга 👍🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂🙂 для того щоби він у свою роботу і кінь п'є чай і кінь стоїть він не ешелону для того аби він був одним і з тих самих норм для дітей і

Дякую! Якби ще хтось озвучив "Кухню Егоїста", було б чудово!

Перша книга циклу Костянтина Гончаренка «Тіні великого міста».
Анотація до циклу:
Ось місто. Ось мільйони людей, які кожного дня метушаться, роблячи свої мільйони справ. А ось тіні. Тіні дерев, будівель та людей. Їх теж мільйони. Густі та чорні або сірі, майже прозорі, вони лежать під ногами, нависають над вулицями. Майже ніхто не звертає уваги на тінь, якщо тільки не треба сховатися від сонця в її милосердних обіймах. Бо що може бути простішим та пасивнішим за тіні? Нащо їх помічати? Вони безпечні та безглузді. Майже всі, майже завжди...

It's very great!
Це дуже ГАРНА річ у чудовому виконанні!!!

Чудова книга, цікаво, захопливо, часто несподівано. Дуже якісна начитка. Дякую!

Це читає Дитина!

Таке собі, у казці дуже багато русизмів . Перш ніж озвучувати книжку треба ж подумати !

Це справді так і є.
Читаючи авторів на тому ж букнеті я теж помічаю, що людина або перекладала свій твір, або все життя здебільшого спілкувалася російською, але намагається писати українською. Це помітно з вживаних слів та зворотів, а якщо твір перекладений, то у ньому, особливо у дуже довгих реченнях може навіть "сповзати" рід. І це без уважного та професійного редактора досить важко помітити самостійно, вичитуючи написане чи перекладене. Мовні кальки - це щось майже на рівні підсвідомості, я вважаю. Лінгвістичні конструкції зашиті у наших нейронах настільки глибоко, що навіть люди, які втрачають пам'ять і не знають хто вони такі - можуть говорити.
Я сам досить довгий час писав вірші російською мовою. Часто - думав нею, залежно від обставин. Проте, одного дня вирішив, що хочу писати, читати і думати саме українською. І почав писати лише нею. Це було важко. Я спотикався на словах, бажаючи писати чистою, літературною мовою. І перехід цей тягся багато років. Я жахався написаному і викидав. Писав і викидав. Я намагався дійти того стану, коли я зможу писати вірш "на ходу", не підбираючи слів спеціально, як колись у мене було з російською. І от одного дня, несподівано для мене, я "з голови", йдучи кудись, "сплів" досить непоганого вірша. Я пам'ятаю тільки цей факт, а не те, про що він був, бо я його не записував. І от, як кажуть, з того дня...
Таке перемикання - вимагає багато зусиль. Контролю. Спроб. Самокритики.
Я аплодую стоячи тим людям, які будучи російськомовними від народження, зробили такий крок і йдуть у цьому напрямку далі. Мені було легше - я у побуті та оточенні був україномовним. А от вони... вони свідомо долають всі труднощі. Можливо навіть будучи не дуже молодими (таким ще важче, бо мовні нейрозв'язки - міцні і вкорінені).
Моя повага!

Дякую пані. Мені нема чого й додати.

Виправили, дякуємо за підказку.

Для прикладу, цитата з книги цього сайта письменника, який закінчив філологічний факультет Чернівецького університету Василя Кожелянко " Срібний павук": Він говорив чистою Чернівецькою мовою, тобто гармонійною мішаніною з німецькою, українською та румунською мовами з рясним вкрапленням польських та єврейським слівець та зворотів "... Кожен регіон нашої країни розмовляє різними ділектами та говірками дивлячись на те, з ким межували, та мали торгівельні та родинні зв'язки. І не у всіх було везіння бути подалі від росії, хоча в різні часи ми ворогували і з ляхами та іншими. Пів країни з дитинства ходили в україномовні школи, їх регіони і дома і в університетах розмовляли тільки українською мовою , їм зараз легко розмовляти, бо вони завжди спілкувалися українською. А пів країни прикладає титанічні зусилля, тільки після війни почали навчатися рідною мовою. І потрібно не хаяти, а підтримувати це. Ми всі слухаємо українські книжки. Давайте дружити і розуміти одне одного, які б ми різні не були, і на яких би говірках не розмовляли. Дякую всім.

Щиро Дякую за книгу і за озвучення!

моє шанування! дорогі адміни, втправте будь ласка, в описі Янтарне королівство на Бурштинове. дякую!

Начитка така невиразна, що сюжет втрачається десь між словами.

Книга імба але є декілька помилок але це супер клас❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

Герміона а я не тільки переслуховую а і передивляюся але філм цієї частину реально жахливий

Відчувається вплив російської мови, на жаль

Дякую. Нажаль, але цикл має скінчитися. Ну не можна бескінечно витискати з нього щось нове.) Але я сподіваюсь придумати щось інше) Дайте тільки час справитись з тим, що є.

Дякую і Вам, пані... Люди мають чути про наших героїв. Хоча б тому, що самі герої вже нічого сказати не можуть. Дякую, що пам'ятаєте.

Дякую пані за підтримку.))

Їжаки плакали, кололись, але продовжували жерти кактус. Бо цікаво.
Не мучте себе - далі буде так само. ГГ буде продовжувати допомагати жінкам, страшно принижуючи цим їх гідність. Особливо в третій книзі. Аж трьох принцес змусить напівголими собі догоджати аби спастись. Та й в другій теж... та усюди ті жінки потребують допомоги, а мали б сказати - ні сексизму!!

Мени даже подобается кныга, а сим разив по симдесят буде 490.

Ой я неправильно написала мне очень понравилось книга.

Слухаєш - і боляче вухам: акценти, наголоси, інтонація - все не те. І так 14.5 годин...

44ий розділ не працює

Про начитку, це теж наша спільна залежність до пана Валерія. Дякую всім.

Так класно,що ви озвучуєте свою проблему. Людині у аб'юзних відносинах потрібно було звернутися за допомогою в даному випадку до чисельної спільноти поціновувачем творчості Костянтина Шелеста. Тут у багато кого є залежність від його книг. Вони цікаві, всі трохи різні, багато знань приховано впродовж циклу. З приводу тригерів, так, вони трохи дратують більшість, але взагалі супер епопея виживання зараз. У мене питання. Коли мені не подобається книга, не чепляє, я перестаю її слухати. Чому ви продовжуєте знайомство з літературою, яку паплюжите? Що за мазохізм? Або ви прагнете до інших поглядів. Мені до вподоби, що книга не лишає нікого байдужим. Дякую всім.

Сумна і містична історія життя людей з одного будинку.