Слухайте ми всі не розуміємо чому вони міняють тих хто читає, але всі книжки божествіні і треба щоб Галина Шумська читала більше. Ну всі ми знаємо, хто найгірший персонаж і це не Волдеморт... Фанати Гаррі Поттера знають що це Долорес Джейн Амбридж

Куди зникла підписана читачів Галина Шумська до речі? Вона вибачте читає краще

Мені дуже сподобалось! ☺️ 👍❤️😍😝🥰😀😊😂🫶😇😎😁😆😄😃☺️🤗😝🤪😘🙂🙃🫠

згоден з тобою

Цікаво, ця постмодерністська література не зовсім звична, але останнім часом все більше завойовує простір. І мені здається, що в авангарді - письменницька еліта заходу України, яка менше зазнала руйнівного впливу і відвертого знищення, ніж інші регіони. Загалом сподобалось. Дякую

Це лише суб'єктивна точка зору, адже різним людям подобається різне.
Особисто для мене озвучка Сергія Філатова дуже сподобалася та й книга страшенно цікава.

У цьому, перш за все, звісно, заслуга Костянтина.
Мені особисто, у Максові, попри всі його "заскоки" (які, можливо, з першого разу і не дуже помітні), дуже імпонує чесність. Просто чесність. Він ніколи не замислюється над тим, як би когось "нагріти". Він просто дуже відкрита людина, яка сприймає і прихильність і зраду як таку собі (не знаю, чи є українською таке слово, але прокалькую, вибачте) "даність". Те, що дає доля, всесвіт, Світлі чи Темні боги. І у всьому цьому - головне - насправді залишитися чесним та відкритим. У нашому сьогоденні це - настільки болючі концепції, що сприйняти їх може далеко не кожен... Бо вони настільки некомфортні, що вимагають, інколи, значних зусиль на свою підтримку.
Але, пані Еліс (якщо ви не слухали третю книгу та далі, то для вас буде сюрприз, бо у мене є стійка асоціація з цим іменем по циклу), виходячи з написаного вами - ви втрапили до того околу, де Макс має якийсь вплив. Цікаво: віртуальний, неіснуючий, насправді, герой - формує наше сприйняття. А якщо це не викликає спротиву, то... це вже можна назвати таким собі "вихованням". Я сам підпав під його харизму, як би це дивно це не звучало (озвучувати шосту книгу поспіль - то залежність, чи не так :) )
Мені дуже приємно, що наша з Костянтином (в першу чергу, звісно Костянтинова) робота викликає ось таку от реакцію.
Це багато чого вартує. Я дуже радий цьому.

Я дуже вдячна за озвучення цієї книги. Євген Перепелиця перший у моєму особистому топі дикторів.

Я трішки був відповів панові Олесеві, то, можливо ви теж з моєї відповіді щось візьмете.
Як писав колись Костянтин, він уже "досить дорослий хлопчик" (50+), тож це дійсно накладає свій відбиток. Загалом як і я, теж 50+, і моя озвучка має свої артефакти, пов'язані з тим, що ми виросли ще "тоді".
Напевно наше покоління змушене бути такою собі перехідною ланкою, котра спрямована у майбутнє, але несе на собі тягар минулого. Говорячи про себе особисто - я, напевно, буду для молодого покоління зразком того, від чого слід відмовитися. Але не зможу до кінця зрозуміти їхніх сподівань, хоч і щиро прагну цього. І це не добре і не погано. Це просто розвиток чи то еволюціонування соціуму. Але будь яке дерево має спиратися на своє коріння аж до того часу, допоки не зросте молода парость від його плодів. Тож тих образів, які пам'ятаю я, позбудуться хіба що мої правнуки. І від цього нікуди не подінешся. Я часто згадую про сорок років "ходіння пустелею" у подібних коментарях. Ви - дійдете. Ми - просто забезпечимо ваш шлях. Нас "Земля Обіцяна" не прийме, бо ми бачили страшний "Єгипет". Зате ви - зможете увійти туди. І це те, що надихає наше покоління продовжувати шлях. Нести разом з молодими, з тими, хто матиме таке право, весь тягар шляху, аби вони були прийняті у тому майбутті, яке для нас закрите.
Єдине, чого хочеться, щоб не був намарним наш шлях. Щоб не схибили ви так, як схибили ті, хто були до нас.
Ви побудуєте свою культуру, виростите свої цінності, виплекаєте свої ідеали. Вони будуть вашими. Ми не повинні їх розуміти чи приймати.
Єдине, що має залишитись непорушним - то честь та справедливість.
А у цій книзі, я, здається, бачу їх...

Пане Олесь, вітаю вас.
Досить мало зустрічається таких коментарів (хоч тут, хоч на букнеті), які б містили в собі послідовну аргументацію погядів. Проте, загалом, більшість, так би мовити, "претензій" до головного героя досить повторювані. Втім, ніхто і не зобов'язував читача чи слухача вивчати попередні коментарі на згаданих ресурсах, чи то ознайомлюватися з відповідями на них.
Давайте почнемо з того, що, загалом, ЦЕ - перша книга автора. У нього на момент її створення не було аж ніякого досвіду в написанні подібних речей. І так, дійсно, на українську мову ця книга перекладена, про що Костянтин сам зазначав в одному з коментарів (а я читав і, так би мовити, "оригінал"). Але оскільки книга з волі автора публікується і поширюється ВИКЛЮЧНО українською мовю, то будемо вважати оригіналом саме цю її версію. Писалася книга, так би мовити, як "спроба". Спроба з'ясувати, чи буде друзям і близьким цікавою його творчість. І те, що книга вийшла на широкий загал - у цьому є і моя заслуга (якщо клювання мозку на тему - "публікуй", можна зараховувати як заслугу). І от ви бачите у що вилився цей пробний проєкт. Шість книг. Сьома - пишеться. Більше двохсот тисяч прослуховувань глав циклу тільки на цьому ресурсі. Автор ріс у своїй майстерності разом зі своїми книгами. Тож наразі у вас є унікальна можливість - спостерігати за становленням не тільки циклу чи головного героя. Росте і сам автор. Я - це бачу (бо одним з першим ознайомлююсь з результатами його роботи).
Я не буду зараз говорити про якості головного героя. Він - дійсно не святий. Дуже не святий. У кінці (десь близько кінця) другої книги він фактично зізна́ється у вбивстві (спойлер, але що ж робити). Проте... проте він чесний хоча б з собою, на мою думку.
Мені інколи не вистачає якихось його рис і я заздрю йому в цьому.
А щодо правил... Я вже комусь писав - це не документальна оповідь. Це фентезі (у цій книзі - міське фентезі). Хіба ми не можемо хотіти трішки більше доброти? Трішки більше кохання? Трішки більше безкарності заради справедливості? Бо, на жаль, у реальному світі справедливість не залишається без покарання...
Щодо останнього питання: природа сил Макса частково розкривається у 4,5, та 6 книгах :)

Так добре, що в різноманітності книг розважальних, яких просто слухаєш фоном під час рутинних справ, і забуваєш одразу після прослуховування, є такі книги, як ця, які прагнуть нас замислитися, нікого не залишають байдужими. Розмірковують над профілем героя, скільки йому може бути років, коли і чим він живе. Досить цікаво спостерігати за тим, як Макс впливає на нас. Дякую всім.

Цікавий і гостросюжетний твір з хорошою озвучкою

Кажу спасибі

О Кохання клас

Жах якийсь! Жіночка якась читає в сексі по телефону працює за суміщенням??? Це неможливо слухати. Інтонації недоречні....женіть її в три шиї

Повністю погоджуюсь щодо головного героя, інколи виглядає "совковим породженням", купу відсилає на російську чи радянську культуру. Іноді здається, що писали спочатку на рос аудиторію, і потім перекладали, хоча в тексті був якийсь фрагмент "після війни..", а якої війни? Не другої ж світової, тобто події описуються в майбутньому. А тут молодий головний герой, який спокійно міг родитись у 2000+ згадує журнали "Наука и жизнь" і деяку іншу гидоту)

Щодо жінок теж згоден, всім кому ГГ помагає обовязково мега чарівні, неймовірно вродливі (за виключеням ситуацій, коли на лиці якицсь шрам), і іншого не дано. Наче в світі автора існують бридкі потвори і ангели неймовірної вроди.

Щодо позитивної характеристики теж погоджуюсь, якщо що. Тапками не закидуйте)

Таке захоплююче, миле фантастичне оповідання. Сподобалось. Як завжди , Костянтин Шарков, заспокійливий, приємний, лагідний, один з улюблених дикторів, такий, який і має бути голос. Дякую всім.

Зараз ще на першій третині книги, як фанат жанру буду точно слухати далі, розмірений темп допомагає зрозуміти героя і в цілому підходить для занурення, і просто зручний для аудіоформату. Але хотів розписати декілька своїх думок. (Медичні неточності проігнорую так як в цілому вони не заважають отриманню задоволення від книги).
1. Головний герой духовно і культурно скоріше схожий на людину яка народилась в 60х-80х роках минулого століття, ставить моральні принципи вище раціональності, духовно поважає традиції Азії, але далекий від християнства що характерно для людей які в молодому віці пережили розвал совка, що в купі з описаннями ментів (не виправдовую свавілля, але останні роки ніколи не бачив поліцейського на виклику в недоречному вигляді і без нагрудної камери) дає підозрювати що події в книзі відбуваються в нульові роки (що не відповідає описаним технологіям). Ще трохи забавно що в умовах отримання спадщини було що він не мав скоювати злочини, але як тільки отримав свої суперсили відразу почав псувати чуже майно, порушувати правила дорожнього руху і т д і думаю що далі піде тільки по наростаючій (хоч воно і частково морально виправдане, але факт злочину є).
2. Жіночі персонажі поки що діляться на дві типи це милі красуні і бридкі мимри, милі красуні будують своє життя довкола чоловіків і дітей (що теж не так масово характерно для сучасних молодих дівчат), коли автор описує їх думки і бажання я не дуже вірю що реальна молода сучасна дівчина з тих з якими я спілкувався за своє життя буде так думати, надіюсь далі будуть більш цікаві і різноманітні жіночі персонажі. + ГГ хороший і порядний по відношенню до жінок, але досить холодно поки ставиться до інших (не рахуючи діда в лісі), і я як чоловік його в цьому розумію, але до чого тоді ці думки про моральну перевагу головного героя над іншими персонажами коли буквально було напряму сказано що він був добрий з касиркою через її миле лице, а якщо б там наприклад була б якась старша жінка або чоловік то він наврядчи проявив би ту саму прихильність.
В цілому твір мені подобається, хоча я не співпереживаю головному герою і він мені поки не заходить як особистість + поки не вистачає відчуття напруги і небезпеки або переслідування, але впевнений що це буде далі. + Дуже цікаво дізнатися про природу його сил і про цей скритий від очей звичайних людей світ з його правилами і порядками, тому буду продовжувати і бажаю автору розвитку, бо на жаль поки українською дуже мало існує цього жанру.

Ви не розумні

Павло Жереченко фуууууууууууууууууууу

Озвучка

00000000001

Книга клас 🩷⛄👻😇

Книга клас, озвучка ні, сочуствую афтору

Озвучка 0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000001

Чудове прочитання👍, люблю слухати книги у його виконанні. І як завжди захоплюючий Кінг

Люди, ви чого таке пишете? Не зайшло — так не зайшло, значить, не твоє.
До речі, легеньке — можна послухати й посміхнутися. Дякую за твір! :))
До речі, це ж про Кокотюху, так 🤔 ?

Тільки через чудову начитку спромігся вислухати третину цієї тирси

Привет книга классная но ноне я играю в роблокс йо хо-хо и бутылка Рома

Знаю. Дякую за зауваження. Нещодавно прослухав і сам жахнувся, як так можна було...
Але, знаєте, я прочитав цю книжку нашвидкуруч, для вживання, так би мовити, в тісному колі, тому взагалі не переймався якістю мовлення й редагуванням. Щось підказувало, що братися не варто... Но ніт, полізла баба на осокір.
Сьогодні мені соромно і прикро і за цю роботу, і за те, що вона з'явилася на загалі, але особливо -- за те, що забруднився. Бо, як з'ясувалося, автор "шедевру" є ницим, пихатим чоловічком, обтяженим відчуттям власної геніальності.
Ще раз щиро дякую за критичний підхід

Буває. Тримайтеся :)

Ця книга дуже класна головне 1 частина і кінь і його хлопчик.

Уже поставив 😉

це добре, дуже розслабляє🥹

В мене питання, чому коли Дамбулдор приходить в дитячий будинок, він директор, а коли Том приходить в 18 років, то Діпід директор? Я так і не зрозуміла!

А взагалі, книга і озвучка Вау!🤗

∞/100!