цікава книжка

Велика повага і подяка Вам, пане Валерію, що змогли так професійно та й з почуттям гідності відповісти на пробу пера. Ви, не дивлячись на свою затребуваність усюди відкликаєтесь на прохання про допомогу, емоційна глибина допомогає Вам озвучувати великій аудіторії. Ми відчуваємо це. Підтримаю все сказане Вами. Щодо лайки, "самиці свійського собаки " якось не дуже в літературному творі. Дякую всім.

Книга краща за серіал, краще б не дивився((

Абсолютно збочена сексуалізація неповнолітньої дитини. Аж огидно робиться. Ще один Набоков....
В іншому книга цікава, але чи то стиль письменника, чи начитка, чи переклад... більше нагадує сценарій чим роман. Суперечливі відчуття тож намагаюсь дослухати до кінця.

Вибір книг Оробчука завжди радує як і озвучка

Ну, якщо не компліментарно, то тоді скажу наступне (сьогодні не було чого вислуховувати свого - вчора не завершив чергову главу, тож вирішив виконати обіцянку, дану вам):

Про озвучення.
1. До тембру та стилю - претензій не маю. У кожного своє звучання. І не у кожного воно підходить до "вишуканого слуху". Проте, вже через 10-15 хвилин ваш голос став сприйматися як органічний супровід теми книги. Цьому сприяло також те, що ви - автор, тож знаєте, де, що і як має звучати.
2. Стосовно самого озвучення. Як основний недолік просто повинен вказати наявні "провали" рівня гучності. Буває таке. Або ви відсовувались від мікрофона, або ще щось, але бували моменти, коли доводилось досить напружено вслухатися, що ж там таке говориться. Інколи дещо заважало відлуння, але його досить важко позбутися, якщо не маєш спеціально обладнаного чи то приміщення, чи то боксу, де можна читати книгу.
Як для першої опублікованої книги - робота заслуговує поваги.

Про книгу.
1. Сюжет цікавий. Можливо дещо незрозуміло спочатку, але коли той "сон" закінчується, події починають рухатися швидше.
2. Для мене відчувається, що або книга була старанно перекладена з російської мови, або писалася людиною, яка дуже намагається відійти від російськомовної творчості чи то середовища. Це добре. Проте, деякі українські лексеми вжиті неправильно (можна і треба було застосувати інші), хоча за контекстом при прослуховуванні це досить важко вловити (мозок він такий - адаптує не слова, а контексти). Я помітив це, тому що у мене трішки "набита рука" на подібних творах, і то я, буває, пропускаю мовні звороти за російською моделлю. Явних русизмів окрім одноразового вживання слова "ажно" (де речі, воно більш розмовне, ніж літературне) я практично не помітив. Так що тут мої зауваження скоріше не як претензії, а як "побажання редактора".

Загалом - твір і озвучка мені сподобались. Рекомендую до прослуховування.

Дякую! Гарна книга та чудове озвучення!

Будь ласка.
По продовження - до пані Лесі.
Радий що озвучка сподобалася.
Прогрес всіх моїх озвучок - на моєму сайті на сторінці "Процес".

Вітаю!
Дякую, що уважно слухаєте, але ви трішки переплутали. Немає розбіжності.
У цю книгу Макс потрапляє саме з рюкзаком, який на ньому був ще на Землі, в останню поїздку на Жужику. На цьому ж рюкзаку він і катається з гір у другій книзі.
А сумку, знайдену у останньому прихистку Червоного лицаря Сатха у Заборонених Землях - Макс залишив у своїй кімнаті у таверні "Білий кіт". Він, тікаючи, встиг схопити лише рюкзак і сподівався, що Норф принесе йому ту сумку на "галявину з квітами". Проте - не склалося.

До цього часу він тільки й встиг що схопити свій старий рюкзак і вибігти на веранду другого поверху. Ще встиг шепнути Норфу: – "сумка в кімнаті, галявина з квітами", сподіваючись, що той усе зрозуміє правильно. Його чарівна сумка з усіма припасами, зброєю і грошима, що залишилися, зосталася в його кімнаті – встиг віднести її туди після того, як роздав гроші і віддав гному обладунки Сатха. Прорватися за нею не було жодної можливості.

Коли воду його пили гуртом

У четвертому розділі на 30 хвилинах - рюкзак став легший - раніше казали що він не наповнювався і можна було напхати . Можливо є можливість виправити цю розбіжність.

Озвучка звісно капець. Але що маємо то маємо.
Книжка супер, ще в дитинстві читав. Зараз майже нічого не пам'ятав...

Дякую за рекомендацію. Книга сподобалась. Хочеться продовження 👍 Валерій дякую за озвучку🔥
В очікуванні продовження Макса😁

Книга говорить сама за себе, вона ще досі актуальна у наш час. Дякую Вам за озвучку, дуже приємний голос.

Все ідеально, вдало підібрана музика. Я у захваті🥰

Так сумно, коли книга скінчується🥺🥹

Я можу,і що 😝

Дякую Ярославі Клименюк за мудрість , любов і гумор з яким вона розповідає свої казки. Вони не просто повчальні для дітей, вони ще дають можливість нам дорослим замислитись над важливими речами і переосмислити їх. Читаючи і себе відчуваєш дитиною, це дуже приємне відчуття. Казки від кішки Марфіси дуже чуттеві, ще і начитани так гарно и солодко.

Гаррі Поттер

Я Гаррі Поттер хлопчик який вижив

Така мальовнича, красива у нас мова. Потрібно слухати таких геніїв, як Леся Українка, та ще й виконання Ади Роговцевої, бальзам для душі. Ідеальне виконання. Дякую всім.

Мені дуже сподобався Василь Стус
Хоч я ще дитина щоб розуміти Стуса але мені дуже подобається

👎🏻👎🏻👎🏻 book is good >:(

Обожнюю цю книжку! Найкращий поскіберпанк з усього прочитаного. Дякую за можливість послухати.

Дякую! Гарна книга та чудова озвучка! Слухаєш з задоволенням!

Крута озвучка цей Harry Potter це

Дякую. Але. На превеликий жаль, інтонація читання не передає глибини твору.

добро. буде наснага дослухай й може захочеш шось прокоментити... можна не компліментарно

Зробіть озвучку нормальним людським голосом.
Це просто не можливо слухати.

Справді знаковий твір в українській літературі!
На жаль, незмінно актуальний.
І розкішна начитка!
Дякую!

Стиль та дикція, за рідкісними виключеннями, зазвичай напрацьовуються в процесі. Просто треба практикуватися. Я, наприклад, зараз просто жахаюся від своїх перших озвучок (свої ж вірші надиктовував) чи та на телефон чи то на "петличку". Першу свою книгу викладену тут, я разів п'ять додиктовував до 12-14 глави і стирав до трясці.
Каюся - вашу книгу до краю не дослухав. За начитками ніколи взятися до уважного прослуховування, а у той час, що я не диктую - то або роботу роблю, або переслуховаю надиктоване мною за вчорашній день.
Вашу ж книгу не хочу слухати в прискореному темпі. Якось я до такого не звик.
Як тільки випаде година - обов'язково прослухаю повністю, з самого початку.