Дуже цікава і дуже потрібна книга. Яскраві та живі образи головних Героїв, та маленьких героїв — Гріма та його друзів. Через маленькі захопливі пригоди котрих вдається передати і сказати багато, як у тексті, так і між рядками. Дуже рекомендую до читання. Важливо для сьогодення, важливо для майбутнього. А завдяки неймовірному таланту авторки книга захоплює, читається легко, і тримає в цікавості, а що далі. То ж скоріше дізнайтеся... І поділіться своїм відгуком. Таких книжок потрібно більше! Дякую авторці! 

Цікаве оподаткування, є про що подумати. Дякую читачу за якісне озвувення))

Історія про собаку - найсильніший момент у всьому оповіданні.

Я з тих людей, що бояться повстання машин, а тепер боятимуся ще й митців 😆

Дуже сподобалось, прослухав з задоволенням.

Не раджу, якщо шукаєте щось справді захопливе. Можливо, не мій жанр.

Вам дякую за прослуховування)

Колись цю книжку порадила прочитати своєму учневі, який був у душі фізиком, але не ліриком, тобто читати літературу не любив. Казав, що дуже сподобалася. Тепер навчається на фізика. Дякую пану Павлові за гарну озвучку та цікаву книжку!

Дякую за те, що робите українську класику модною! Цікавий твір, гарне виконання! Українське фентезі ХІХ століття!!!  👍

Дійсно цікавий твір, приємна озвучка. Дякую вам ♥️ 

Обов'язково) Але не сьогодні. Гарного дня!

На жаль, ви не відчули того, що я сказав.
Справа не в сподобалось чи ні, а в тому, як ви це виказуєте. Як виказуєте - так вас і сприймають. 
Ви, хоч і можливо, але погодились, що почали розмову не надто ввічливо. Але справа саме в тому. Аби ви не написали "Хрінь" і не вели розмову у такому ж тоні - сприйняття було б інше. 
Я не надто люблю поезію. Особливо ту, що колись впихали в голову. Але я допускаю, що, можливо, моє сприйняття зараз не у тому стані, щоб відчувати ті вірші. Бо чомусь же їх люблять люди? Якщо зовсім не заходить - просто не читаю. Але й не заявляю свої думки як найправильніші.
Ви ж не допускаєте нічого. Ви ж усе знаєте. І виражаєте у неприємній манері.
Про це я й намагався сказати. Ви могли б сказати щось таке:
- Шановний авторе, дякую за працю, але цього разу мені не зайшло. На мій погляд... і далі усе оте, що ви казали. Думаю, ви отримали б нормальну відповідь, автор погодився з прикметниками, сказав вам, що то казка і т.д. Це було б конструктивно. Ви б отримали враження чи читати вам взагалі далі цього автора, а автор зробив би для себе якісь висновки. А так, який сенс з усього цього? 
І такого, на жаль, багато. Підтримати, навіть якщо не сподобалось - то таке... важко. А наваляти купу ні для чого - то так.

Усього найкращого.

Дуже сподобалося читання, пан Євген, як завжди, чудовий. Книга інтригуюча, тримає весь час з початку до фіналу. Детектив цікавий, психологічний трилер розкладує все по полицям, роз'яснює причини поведінки героїв. Мистецтво, художня складова та міфологія грецька додає вишуканості, виводить на більш високий рівень. Поціновувачем психології, квестів, буде цікаво. Дякую всім. 

мій крихкий світ витримає набагато більше, ніж дитячі образи від створіння, яке ховається за нікнеймами. бай-бай)

Вражає, як людина, якій нібито "нічого обговорювати", написала цілий абзац особистих образ.
Особливо сподобалося, як після закликів до культури спілкування ви перейшли до "ображене життям створіння". Це дуже переконливо демонструє рівень вашої аргументації.
Не хвилюйтеся, більше не турбуватиму ваш крихкий внутрішній світ. 🤮
Пишіть свої бездарні графоманські твори та дописи з різних акаунтів, які їх вихваляють. 

Я відповідатиму тільки за "свою" частину вашого коментаря. Отже...
Будь ласка - йдіть собі.
Ви намагаєтеся втягнути всіх в дискусію, яка не стоїть ані часу, ані уваги. До того ж, робите це в навмисно образливій манері, що викликає тільки небажання подальшого спілкування. 
Навіщо вам це - це ваше діло. Але дуже прошу, не потрібно коментувати щось, тільки тому, що ви - ображене життям створіння, якому немає більше що робити, окрім як писати свою нікому не потрібну думку в інтернеті. 

Вітаю, пане Костянтин. Дякую за відгук. Чекатиму на ще один, після прослуховування/прочитання. 

Денис Гальперин
KShelest
Іллівна

Якщо поєднати ваші три відповіді на мою рецензію, то вийде ще одна безглузда новела для озвучування.
Тепер по вашій аргументації . Дуже подобається ця магія літературних дискусій.
Варто написати: "сюжет затягнутий, персонажі пласкі, а головний жарт розтягнули на тридцять сторінок" - і раптом виявляється, що проблема не в тексті, а в тому, що критик "не вміє читати", "не бачить барв", "має слабку уяву" і взагалі йому краще читати написи на надгробках.
Зручна позиція. Якщо сподобалось - ти тонкий і глибокий слухач. Якщо не сподобалось - ледачий, невихований і не доріс до авторського задуму.
Особливо потішив аргумент про те, що всі, хто отримав задоволення, "бачать" прозорий бульйон, три перчинки, кріп і котика. Це, звісно, дуже мило, але уява читача не може замінити якість тексту. Якщо я можу уявити аромат супу, це ще не означає, що сюжет перестав бути анекдотом, розтягнутим до повісті.
Автору окремий плюс за те, що він хоча б визнав проблему з надлишком прикметників. Це вже конструктив. Але аргумент "це ж казка, тому шаблони, гіперболи й зайві описи - це правило жанру" звучить приблизно як: "це ж бойовик, тому логіка тут необов'язкова". Казка не є індульгенцією на будь-яке авторське рішення.
А щодо "починати зі слова "хрінь" невиховано"... Можливо. Але значно дивніше у відповідь на критику починати пояснювати, що критик просто недостатньо розумний, щоб зрозуміти банальний текст. Бо це вже не дискусія про літературу, а дуже ввічлива форма фрази: "якщо вам не сподобалось - проблема у вас".
Найкумедніше, що ніхто так і не спростував жодної з головних претензій. Натомість мені детально пояснили, як виглядав суп, який гарний кіт і що треба було відчути. 

Якби не ви , я б читала цілу книжку . Дякую!!❤️💯💯💯💯👍🏼👍🏼👍🏼👍🏼

Добрий день. Цікава пропозиція озвучення твору. Маю необхідну апаратуру й вільний час - готова приступити до роботи 

Щиро дякую за відгук) Сподіваюся і надалі вас не розчаровувати)

Додамся, хоч ще не слухав)

На жаль, люди не вміють розмовляти. І не бажають поважати когось. 
Шановні читачі чи слухачі, якщо ви вважаєте автора розумною людиною ( а інакше навіщо витрачаєте час?) пояснюйте свої думки вдумливо та з повагою. Навіть якщо не отримали задоволення від книги. Це ознака розумних, зрілих особистостей.
Автору то корисно. Розумний Автор зробить свої висновки. А там ви й зрозумієте, чи є сенс йому щось казати. І взагалі читати. 

Так, можливо текст не геніальний. Завжди існує майстерність автора, якої, можливо, не вистачило для того, щоб задовольнити вибагливий смак певного читача. Щоб і для нього текст заграв усіма своїми нюансами та барвами. Таке може бути. 
Може бути й що текст дійсно - хрінь. Але після таких слів, робиться лише один висновок - той, хто написав допис, не в змозі й подумати, що окрім сенсу, що він вловив, може бути й інший. Такі люди завжди точно знають, як саме має бути написано, чи намальовано, чи ще щось. І скількома прикметниками має бути зроблений опис. Для них у тексті багато зайвого, бо їм просто ліньки читати те, що не в змозі зрозуміти. Та й уява надто слабка. Їм, як дитині, хочеться, щоб з перших секунд події вже і весь час стрибали, наче кенгуру. То чи варто взагалі прислухатися до такого допису?

Але ж є дописи, що дозволяють автору задуматися, щось прийняти для себе та врахувати це в подальшій творчості. Люди, що їх пишуть, не роблять категоричних висновків одразу. Бо розуміють - у життя так багато кольорів... І, можливо, щось вони не роздивились. Бо кожен опис чи ще щось навіщось же було створено?
Вони не рахують прикметники. Читаючи чи слухаючи, вони яскраво бачать усе... Незламно-гордого кота... Великого... Пошарпаного життям, з порваним вухом та зламаним хвостом...  Суп... Як його створювали руками, схожими на коряги...  Вони бачать ту вічно сумну, холодну Богиню, якій усе її існування приносили жертви, але ніхто ані разу не запропонував простого, смачного супу. Такого, щоб груба, важка, гаряченна глиняна миска зігріла задубілі, зимні долоні... А рідина була така прозора, що можна порахувати усі шматочки м'яса на денці. І ті три перчинки, що там заховались поряд з морквинкою та картоплинкою..  А ще - на поверхні, в янтарно-райдужних плямках плаває темно-зелений кріп...
І ті, хто шукає сенс, таки відчувають усе те, як того хотів автор, отримують справжню насолоду, переживаючи історію наче частку своїх мрій. А потім йдуть і варять собі такий самий суп, чи ще щось... Кличуть гостей, або кормлять на вулиці одинокого кота, довго того приманюючи... Бо той хоч і самотній, але дуже гордий...
Такі люди або пишуть щось корисне, або таки розуміють, що ця книга чи автор не для них. І йдуть собі далі, шукати краще.

Шановний Авторе, я обов'язково послухаю і щось скажу безпосередньо по тексту)
Дякую усім, хай щастить!

Якщо комусь заважає кількість прикметників - можна не читати. Читайте написи на надгробках. Народився --- , помер ---
Взагалі без зайвого. Тільки визначні події.

Дуже вдячна пану Євгену за читання!

Ява рятуймося

Павлуша я Міша

Джим Бутчер. Cерія «Досьє Дрездена». 

Шановний дикторе! У мене претензія. Уже вкотре заходжу послухати недовго, що-небудь, а опам`ятовуюсь на 4 або 5 книзі якоїсь серії книг. Ну дуууже подобається Ваше читання.

Гарно дякую і бажаю натхнення на багато книг у майбутньому! 

P.S. За звук сторінки, яка перегортається,  - окрема вподобайка.

Дуже круто)♡♡♡♡♡♡♡♡♡♡♡♡♡♡

Дуже гарна озвучка дякую Галина!

У ВАСЮКІВЦІ ПОВІНЬ, ДОПОМОЖІТЬ 

Якщо цей коментар набере 20 лайків, я запускаю рубрику "питання-відповідь" (тут)

Дякую за змістовну критику.

Як там було? " З появою перших художників, з'явилися перші критики".

Але давайте розглянемо ваші основні тези:

1)жарт про божество та "поїж юшки". Так. Це й є основна думка й жарт оповідання.

2)шаблони. Я б сказав - гіперболізація, але хто я такий. 

3)Зима. Шаблонна сутність. Ніхто не здогадався нагодувати... Тут ви трошки неуважно прочитали. Поки її годували, все було норм. Макар просто пригадав, що Зима полюбляє "підношення". Він його і зробив, в тому вигляді, в якому умів.

4) Зайві прикметники. Тут навіть не сперечаюся. Це хвороба, з якою потрібно боротися. Але. Коли я пишу, то в голові "бачу" як і де все відбувається. Тобто я майже фізично присутній в корчмі, коли її описую. Щоб читач зрозумів, що саме я бачу, доводиться шукати прикметники. Ну, в мене це так працює.

Замість епілогу. Так, я не пишу шедеври і взагалі не дуже-то й вмію писати. Але намагаюся. Тому прошу відноситися до моєї творчості, як до того, чим вона й насправді є - намагання перенести сюжети й думки з голови на "папір", які можуть комусь сподобатися. 

Ну, і на останок, це оповідання - казка в вигаданому мною світі. Казка. Які правила для написання казок? Гіперболізація, шаблони, моралізація, зайві описові прикметники)))) Тому вважаю, що всі правила тут дотримані.

В будь-якому випадку, цей відгук був корисним. Дякую.

Хто граэ в маінкравт лайк