Гарна книга. В кінці розплакалась. Дякую. 

Дякую! Сюжет як Океан: Розливається у просторі спомін про щасливе дитинство. Просочується накопиченням поганих, гіркий, жахливих подій у містику. Перевалює на вершину гнучкості дитячої психіки, пластичності свідомості, ясності пам'яті, вигадливості розуму, таємничості підсвідомості. Рухається за обрій - дорослого життя сповненого як радості, тепла, так і сліз, холоду... Дякую, пан Ніл, порадували сюжетом зітканим із символів посмішки і жаху, дитинства і дорослості, народження і смерті... Сподобалася метафора Океану - можливість з любої точки життя чи віддати болісні емоції, відчуття, чи повернутися в світлі події минулого...

Дякую! Сюжет має прямий і зворотний вплив на підсвідомість, розум, пам'ять, психіку, свідомість слухача. На пряму - накопичує символи (стрімкість, бездоглядність, уважність, легкість) та викладає їх в яскраві картини. Зворотній - "збирає" і зосереджує увагу на способах вивести героїв за межи звичайного сприйняття. Поєднання подвійного впливу перевертає сприйняття слухача, виводить до розуміння: "Люди згодні бути: сліпими до правди, глухими до визнання легкості, кмітливості інших, несприйнятливими до болю інших, не затримають, не попередять за небезпеку. Якщо таким людям створять умови до визнання їх важливості, чванства, багатства.." Дякую, пані Керстін, проклали фентезійний, цікавий, динамічний сюжет. Спонукали слухача заглянути за зворотній бік поведінки людей, відповідно уважніше роздивитися власні реакції, вчинки, слова. Подвійна подяка авторці, показали також людей не згодних бути сліпими, глухими, нечутливими і мовчати - людей, без усіляких але.. 

Дуже хочеться дослухати книгу, але тихе монотонне стаття більше клонить на сон((((

Дякую, пане Алмін!
Приємного читання, дорогі 🫶❤️

Вклоняюсь автору, Василю Шкляру, за неймовірний роман!

Велике дякую , Василю Маньку, за неперевершений душевний переказ роману 

Успіхів і здоров’я Вам!

Да найшов на аудіобук в руській озвучці бо я качаю то в українській в Константина набагато краще звучить книга  !!!!

Додано 7 частину, приємного прослуховування 😉

Дякую радий що вам сподобалося))

І яка армія краща?

Хто 🐅 ти ти хто ти дуже дуже цікава а ще мені дуже цікаво я тебе звати по-справжньому давай будемо переписуватися у відгуках

Дякую і вам.
На жаль у мене всього лише 236 годин начитаних книг та оповідань, тож весь мій доробок можна переслухати відносно швидко.

Подобалась дуже сподобалась озвучка тепер шукаю тільки книжки цієї озвучки з цим читанням

Дякую

Це захоплено слухаю вас вже чотири рази поспіль я б подарувала квіти Москаленкові

Ну так! І саме через це роман - по-лемовські геніальний. Він не виправдовує жертву, але й не дає спокійно її засудити й закінчити прослуховування. Кожен має сам для себе вирішити. І от це напруження - воно й залишається в голові надовго.

Тоді виходить, що люди - це така собі витратна частина в експерименті. Типу, нічого страшного,  "баби нарожають". Мене це по-справжньому лякає. Лем, як на мене, спеціально залишає цей моральний осад, щоб читач почувався некомфортно.

Бозє, і тут шоколапкі пробіглись. Що при зе, що при недогетьмані було б +- одне і теж

І нема чого Україну 2020х років порівнювати з Австро-Угорщиною 1910х років

Це дуже мило, коли таким чином порівнюють Україну з Австро-Угорщиною. Україна не втягувала Європу у світову війну. "Цісаря" у нас нема, є некомпетентні сир і зебоб, з їх свитою. Це трохи інше, як не крути.

Те, що в армії бардак та маразм, це 100%.  правда

Неймовірна озвучка! Дуже сподобалася книга у цьому виконанні ✨

Хто побачить мій коментарій ордена фенікса то я покажу що в цій папці?????

❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️❤️

Я Гість Гість!!! Що сталось???

Не знаю... але ти можливо важливий гість тому ти 2.о

Привіт! Дуууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу
ууууууужжжжжжжжееееееееее класна книга! всім сердечка і п'ять цілунків!❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️😘😘😘😘😘(мене справді звати Поллі)

Може й так. Але Лем же не каже прямо "так" чи "ні". Він нас ставить перед вибором: або ризикуємо й досліджуємо Всесвіт, або сидимо вдома й тремтимо від страху,як пацюки. Третього не дано.

Знання через трупи - це якесь сумнівне знання, чесно. Воно нас не робить кращими, а навпаки - показує, що ми не доросли до зустрічі з Іншим. Ще й близько не стояли.

Цікава думка, але без цієї трагедії людство б узагалі не знало, що таке може існувати. Тупо не здогадувалося б. Смерть людей дала знання. І наука зрозуміла щось нове.

Мені здається, Лем саме й критикує цю ідею пізнання любою ціною. Оці мікромашини - вони ж як дзеркало для нас. Еволюція без моралі, без душі. І люди програють саме тому, що нічим не краще цих роботів.

Вони самі підписалися на це. Військові, науковці - всі розуміли, на що йдуть. Це їх робота та їх вибір. Лем якраз і питає: а чи можемо ми взагалі відступати, коли стикаємося з чимось незрозумілим? 

Ризикувати - ОК, але коли тебе посилають як гарматне м'ясо, це вже перебір. Членів екіпажу поклали не якась стихія чи нерозумна планета, а власне керівництво. Треба було зупинитися, та ні - полізли далі, аж поки не стало за пізно.

Та ну, Мирончику, не все так однозначно. Людство ж завжди ризикувало - інакше ми б досі в печерах сиділи. Космос - це не прогулянка в музей, тут без ризику ніяк. Хтось має полізти туди, де страшно.