Вельми небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся...
Вступ
1954
Серпень ліг під кущем смородини...
Ви, як стежка, кохана...
Перепеленят перепелиці ...
Димить стерня над синіми ярами...
Даленіє вечір в бабиному літі...
Вечірнє
Сонет
1955
Жоржина
Не говори, не говори...
1956
Боюсь поворухнутись... тишина...
Ворон
За гай ступило сонце, і пішло...
1957
Синій сон у небесному морі...
Моєму морю
Канни
Ти -- вся любов. Ти -- чистота...
На прощання з тобою глянемо...
Ти плачеш. Плач...
Над Чернівцями вороняччя...
За селом, за посірілим тином...
Я думаю, як і чиню...
Вінок на березі юності
До порога моєї землі...
1958
Привіт тобі, ріко моєї долі!..
Осяяння
Червоною задумливою лінією...
Сама собою річка ця тече...
Вставай, рибалко! Гаснуть метеори...
1959
Олександру Довженку
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю...
Десь є там яр у глибині полів...
Ми підійшли до скирти, і впізнала...
Прицокало, прибилось, притекло...
Мій день народження -- це ти...
Чорна райдуга
Демон
1960
Останній міст проплив удалині...
Елегія
Тост
Скажи мені, Дніпре...
Станси
Її iм'я
Ні! Цей народ із крові і землі...
Прелюд землі
1961
...Ви чуєте? Ви чуєте -- він спить...
Душа наїлася, та бреше...
Кінотриптих
Пророк
Плач Ярославни
Тринадцять руж під вікнами цвіло...
Учора ще я в цьому колі жив...
Прилетіли гуси, сіли у воротях...
1962
За літом літо, літо літо лове...
Сива стомлена сутінь снігів...
Вона була задумлива, як сад...
Літа жадань, літа сум'ять і знади!..
Повернення Хікмета
І є народ...
Б'ють в доміно -- з ногами стіл ввігнали...
1963
Над гаєм грає птичий грай...
Сміятись вам, мовчати вами...
До нас прийшов лелека...
Зазимую тут і залітую...
Будеш, мати, мене зимувати...
Сестри білять яблуні в саду...
Марія
Коли починається ніч...
Жовтавим безневинним гроном...
Минулося. І вже не треба...
Цієї ночі птах кричав...
Рябко, і дощ, і з вітром цвіт...
Над чорнобривцями в саду...
Під рябими кущами вухатими...
Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі...
До думи дума доруша...
Перша колискова
Ти бачиш: попід часом, попід віком...
Затям собі на віки вічні...
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій...
1964
На болоті
Лошиця з дикими і гордими ногами...
Цю жінку я люблю...
Дружиною мені приснились ви...
Ми з нею проснулися з голубами...
Ніколи б не подумав, що ця хмара...
Що хулою протята хвала...
Імператриця Варвара
За селом на вечірній дорозі...
Тут, перед хатою, де я колись ходив...
Цю грозу не забуду ніколи...
Ходімте в сад...
Літній ранок
На рябому коні прилетіла весна...
Води із очерету хлюпавиця...
Згорають очі слів, згорають слів повіки...
Ніч Івана Богуна
1965
Коли моя рука, то тиха, то лукава...
Качки летять...
Мій Києве, гайда до неї...
На лист, на сніг, на квіт, на тіні...
Як світле сниво, як плавба...
Ти схожа...
Це ти? Це ти...
Ходить ніч твоя, ходить ніч моя...
Прощалось літо...
Я тій сльозі сказав: не йди...
Я сів не в той літак...
У синьому небі я висіяв ліс...
Вже сказано 'ні' в одлетілому літі...
У білім сні, у білім сні зимовім...
Ще молодесенька...
Цвітуть на білому хати...
Ластівко біля вікна...
Над гаєм хмара руку простягає...
Людина і ніч
Стоїть мені моя гірка зоря...
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі...
Київ
Що робить сонце уночі...
У срібне царство цвіркунів...
Наїлися шпаки снігу -- співать перестали...
Не маю зла до жодного народу...
1966
Якась завмерла чи примерла...
Півпуда бринзи і корзина перцю...
Стоять сухі кукурудзи...
На небо набіжить...
Так треба...
Остання сповідь Северина Наливайка
1967
Вже все прощально...
На Псло, на Ворсклу, на Сулу...
Сон
1968
Відпахла липа, білим цвітом злита...
Котик, котик...
Як ішли неквапи зиму зимувати
Ця казка на білих лапах...
Куди тобі, сонечко?..
Розкажу тобі я ще й про те...
Молоденька хмаринка...
Далекими світами...
Синичко, синичко...
1969
Іде кіт через лід...
Вві сні наш заєць знову задрімав...
Грім
Мак і кіт
Отакого літа ми не мали...
В Іллі на дачі лиє дощ...
Не дивись у сніги на дорогу оту...
1970
В кукурудзинні з-за лиману...
Блакитно на душі...
В Холодній Балці ніч відьмяча...
Горить собі червоний глід в ярах...
Так швидко відминули кавуни...
Не починайся. Ні з очей...
Щока та тінь, та тінні очі...
Пришерхла тиша - сіра миша...
Скіфська колискова
Присипало просо просеня...
Почалапали каченята...
Новорічна заяча пісня
Поїхали на Сквиру, на гриби...
Утоплена
Мерані
Моя молитва
Присвячую Ніколозу Бараташвілі
1971
Заходить сонце. Сніг іде...
На сірому крилі, на сірій тихій ночі...
Де сон, де син, де тисячі синів...
На маленькій планеті у великому лузі...
Не руш мене...
Гайдамацькі скелі у Вільховій
Серпнева елегія
1973
Чи то було мені, чи снилося мені...
1974
У лісі вже нічого не цвіте...
Прилетіли коні -- ударили в скроні...
Сумні без батька двоє діток цих...
Новорічна колискова
Оксана
Лягла зима, і білі солов'ї...
І липи темна тінь, горіха тінь прозора...
Довго-довго давнє літо давніло...
Величальна народові
1975
Шепоче дощ про тебе у траві...
І те, і те: як птах ранковий...
Я скучив по тобі, де небо молоде...
Озер осінніх сонні небеса...
За птахом піниться вода...
Але було вже пізно мальвам...
Вологий запах, запах паші...
На синю синь води лягла від хмари тінь...
І та весна, і ця весна...
Лазить сонечко в травах...
Між очеретом зорі під Десною...
На вухо літу коник сюркотить...
Погасло на ніч світло, лиш Десна...
Ти звідки йдеш? Ти мова, чи ти хто...
Посунув сірий під горою сніг...
До Золотих воріт ти ходиш. Не ходи...
Гайявата
Учителю, уже ми вдвох з тобою...
Ще під інеєм човен лежав без весла...
То дощ, то сніг, то знову дощ...
Пісня сіроманця
Поснули -- сплять оса з осиною...
Встав я, -- ранній птах...
Я дві пори в тобі люблю...
Елегія 'Одійде, і вишневі сади одійдуть...'
Поїду з Києва. Важке, підтале серце...
Сидів і довго думав над собою...
Вже неминуче буде сніг...
Коло тебенько я -- дивись...
Вас так ніхто не любить...
1977
День Перемоги
Гей, ви, мої воли, та по степу...
Лошиця нюхає туман...
Позахолодало на ріллю...
1979
Димів долинних вечорове стлище...
Танго -- 1945
На міднім небі вечір почорнів...
1980
В ясновельможному тумані...
Темніє вечір, вівці і горби...
У лісі темно...
І замалий, і неширокий...
Величальна колискова
1981
Бабунин дощ
Заспіваю твоє ім'я...
Ні жінки, ні хати тієї нема...
Стояла баба, руки склала...
Я сьогодні не прийду додому...
1982
Що сама тоненька, як бриндуша...
Поглянь і глянь: з-за весен зими стали...
Снігами вітровінь поля відволочила...
В ніч кам'яну, коли темно воді і дорозі...
Щаслива пісня
1983
Ліс в осені стояв...
Може бути, що мене не буде...
Не ти сидiв тут, Богом битий...
1985
У Старостинцях з лободою...
1986
Сеньйорито акаціє, добрий вечір...
Я б тебе заховав за коня чи могилу...
Вночі, середночі хтось тихо...
1987
Я думав - сам іду. Дорога...
1990
Забринів і не счувсь, як відбреніло...
1991
Поводимо гусочку по воді...
В затоплених лугах, де тліють води топлі...
2003
Понад лугом сіра сірячина...
Країно чорних брів й важких повільних губ...
