Олеже, мені здається - і це мені і сподобалося у творі - що сенс і є у тому, що персонажі не розвиваються. Що вони «сплелися стовбурами». Коли людина робить метою свого життя служіння іншим, вона не розвивається як персонаж свого власного життя - і не дає розвиватися її оточенню. Це проблематика більш актуальна для жінок, яким у багатьох суспільствах відводять соціальну роль «служіння» - старшим, чоловіку, дітям, іншим жінкам. Не те, щоб дискурсу служіння не існувало в соціальній ролі чоловіка, але у жіночій ролі має інший присмак - бути відданою, зростатися воєдине з іншою людиною.