Хтось там писав наче правильно Любисток, а не Жовтець. Це не правда. Жовтець і є правильний переклад. В оригіналі польською він Dandelion а це і є назва квітки жовтець

Щиро дякую за теплий відгук!
Я рада що змогла додати вам гарного настрою.

Дякую Вам за такий глибокий, уважний і неймовірно теплий відгук 🙏🫶

Для мене, як для дикторки, це особлива радість - знати, що історії не просто прослухані, а прожиті разом зі мною. Я дуже ціную, що Ви відчули інтонаційні нюанси, паузи, характери персонажів, адже за кожним образом стоїть велика внутрішня акторська робота і любов до тексту.

«Казки та історії від кішки Марфіси» -  це світ, у який я заходила обережно, як у дитячу кімнату: з повагою, з гумором і з відповідальністю. Мені хотілося, щоб кожен герой мав свій голос, свою температуру, свій ритм,  і щоб дітям було цікаво, а дорослим - змістовно.

Окрема подяка за акцент на темі мови. Для мене, як акторки та викладачки техніки мовлення, це надважливо. Якщо історія про Андрійка-Щасливі Вуха спонукає замислитися, - ми все зробили недаремно.

І Ваша ідея з підрахунком слова «щастя» - це просто чудово! Обожнюю такі інтерактивні підходи до слухання 💛

Дякую, що слухаєте. Дякую, що відчуваєте. І дякую, що ділитеся -  для автора і для мене це безцінна підтримка.

Щиро дякую за такі теплі слова підтримки - дуже ціную 🫶🙏

Дякую Вам  - дуже ціную думку і враження свого слухача 🫶🙏

😁 не можу. Імпульсивність - одна з найбільших рис характеру ((( я так навіть авто купляв. Прийшов до салону, тицьнув пальцем і сказав загорнути. 

Ну окей, визнаю: після неї реально трошки не по собі. Але вдруге я це точно не слухатиму.
Хоча… може, років через десять. Коли морально подорослішаю 😁

Ви, пан Ден, пишите як вихор, який все змітає- торнадо). Переспіть зі своєю книгою, як то кажуть, спочатку. Дякую, це класно. 

Дякую. Порада слушна. Доречі, на інших сайтах, де викладено це оповідання, теж вказали на цю проблему. 

Так вийшло, що я це написав в п'ятницю за 3 години, рано вранці і відразу ж виклав, а ввечері вже скинув пану Ввлерію на озвучування. Зранку наступного дня він виклав в загальний доступ. Тобто ніхто не читав/редагував оповідання аж до моменту публікації. 

А я навпаки - після цієї книжки на зірки дивлюсь і думаю: а раптом нас уже хтось списав?

От чесно: ідеї - топ, емоції - мінус, люди - маріонетки. Я слухав головою, не серцем.

Я такого не казав… ти сам

Ага, класична відмазка фаната: якщо не зайшло - ти дурний неуч.

То фільтр від слабких читачів 😎

Фінал сильний, не сперечаюсь, але щоб до нього дійти, треба пройти квест виживання серед матана для ботанів.

От бач, не кинув, і який фінал! Це ж чистий екзистенційний удар піддих.

Але й не похорон на три томи. Я пару раз реально ловив себе на думці: ну все, ще сторінка - і кину слухати, хай би чим не закінчилось.

Легкості? Це книжка про смерть всесвітів, а не КВН.

І всі подані, як підручник МАТАНА. Трошки легкості - і було б золото.

12:46 8 розділ киць киць киць киця киця кицюня 

І 18:32  теж, няв!

Мурняв 19:25

Зато ідей купа. Темнолісова гіпотеза, виміри, схлопуванняя світів - бери не хочу.

От чого я точно нн люблю, так це коли починають переходити на особистості. А люблю я, коли філософія не виглядає як лекція о третій ночі від втомленого сиренами астрофізика.

Ти просто любиш, щоб тобі за пісюна водили і пояснювали, хто хороший, а хто зрадойоб.

О, афігєнно. Значить, якщо герой - аватарка, то мені має бути байдуже, як її намалювали?

Бо це не про людей, а про ідеї. Тут персонажі - як аватарки для ідей.

В сраку такий масштаб! Половина персонажів - картон. Я їх плутав, як сусідів у під’їзді: ніби люди є, а імен не пам’ятаю.

Ну дуже цікаве, захоплююче оповідання. Дякую, задоволення від прози, яка спонукає до роздумів та найкращого озвучення пана Валерія. Але, маленька, розумію, нікому не потрібна, недоречна порада.) Якщо письменники фантасти пишуть не про реальних політиків, а вигаданих, або трішки змінених, щоб можна було б здогадатися, про кого іде мова, з іншим ім'ям, це якось більш витончено, а не грубо, натякає на когось. Бо то , як ступаєш на слизьке. Швидкопсувний товар. З роками значення політиків переосмислюється. Через 50-100 років ми перечитуємо класиків, просто фантастику, де немає політики, якщо талановиті письменники, а ви Ден Галь такий. Мені сподобалося, хочеться перечитати. 

Ти просто не второпав масштаб. Це не книжка, це всесвіт з інструкцією, як зламати цивілізацію без бійні.

Та камон. Це не шедевр, а три томи моралі «людство - дурне». Я зрозумів уже на другій сотні сторінок, не треба було так розмазувати.

Книжка - шедевр. Після фіналу сидів як після холодного душа - душа десь лишилась.