Дякую за прослуховування гарного дня))

Вам дякую) Дуже приємно читати такі відгуки)

Прикольно, що герой намагається злиняти від усього цього, а думки все одно як бумеранг повертаються. Крутяться в голові.

 Так-так, зомбі не в сенсі з валкін дед, а просто тупо функціонуємо. Без пауз, без тиші, не задумуючись ні про шо.

Так телефон і робить з нас зомбі-ми постійно тикаємо, свайпаємо, скролимо - а башка взагалі не працює. На автоматі все.

Тому я й думаю чи може гейман тут питає: а де вона взагалі, ця межа між людиною справжньою і її цифровим зомбі-двійником? Хто з нас реальніший?

Ну да! Новий хазяїн типу отримує у спадок шматки чужого життя. Як старі шмотки з чужого плеча одягає.

Миле, красиве містичне оповідання. так лагідно розказане. Дякую всім. 

Та там же все є - контакти, вайбер-телега, фотки всякі. Майже як особистість колишнього власника, тільки в цифрі.

Ну реально моторошно виходить. Людина знаходить не просто якусь потєряшку, а ніби чуже життя в кишеню кладе.

Ага, бо одразу ж думаєш: йо, а хто його знайде? І що з ним робитиме? Треба було хісторі почистити! Якось не по собі стає.

От момент, де чувак викидає телефон з вікна машини - це ж прям кайф якийсь! Типу, все, я вільний, я не зомбі! Тільки от свобода ця - на три секунди максимум.

«1984» Орвелла нагадує, як імперії контролюють людей через страх, цензуру і переписування історії. Сьогодні ці методи можна побачити у діях Росії, яка нав’язує свою пропаганду, маніпулює правдою і пригнічує суспільство. Роман стає попередженням: ігнорування свободи мислення завжди призводить до трагедії.

До цієї книжки я прийшла через Оксану Забужко, і в контексті сучасної України вона звучить особливо гостро. Ми чули тверду й послідовну позицію О. Забужко, І. Фаріон та інших інтелектуалів, які роками попереджали: біда неминуча. Та значна частина українського суспільства, приспана російською політикою, жорстокою русифікацією й нав’язаними міфами «спільної історії», відмовлялася бачити очевидне. Як і Кассандра, ті, хто говорив правду, залишалися непочутими — і трагедія сталася не тому, що не було пророцтв, а тому, що не було готовності їх прийняти.

Цікаво досліджувати стосунки людей минулого століття й те, як час змінює почуття та вибір. У повісті Івана Франка «Перехресні стежки» історія кохання Євгенія та Регіни розкривається через зустріч після багаторічної розлуки, сповненої невисловлених емоцій і внутрішніх конфліктів. Цей твір змушує замислитися над тим, як обставини, соціальні рамки й особисті рішення впливають на людські долі.

Після прочитання цієї книги я була глибоко вражена і порадила її своєму синові-підлітку. Це історія про незламний дух, силу єдності й відповідальність кожного за спільну справу. Повість надихає на мужність, самопожертву та віру в справедливість і змушує по-новому замислитися над тим, що означає боронити свою землю й свої цінності. Це твір, який варто читати й слухати сьогодні, щоб відчувати гордість за нашу історію та передавати її наступним поколінням.

«Кайдашева сім’я» розповідає про складні, часто болісні стосунки між батьками й дітьми та про тяготи життя української родини, яка важко працює на землі. Насправді це сумна й чесна історія про долю українського села другої половини ХІХ століття, про руйнівну силу егоїзму, злості й дріб’язкових конфліктів. Водночас твір звучить як гімн українському світові - з його щедрою природою, живою душею людей, мелодійною мовою й піснею, що й робить цю повість такою близькою й актуальною й сьогодні.

Цю книгу я хочу мати у своїй бібліотеці й повертатися до неї знову і знову. Історія життя Софії Русової - від родинного маєтку на Чернігівщині, дитинства, формування світогляду до початку педагогічної діяльності - показує, якою ціною українці зберігали свою культуру, освіту й ідентичність. Для мене важливо розповідати про Софію Русову дітям і онукам, щоб вони пам’ятали, ким ми є, і ніколи не забували, що робить росія з українцями та нашою історією.

Роман Івана Багряного відкрив для мене болісну, але необхідну правду про радянську реальність і механізми репресій. Через долю Андрія Чумака стає зрозуміло, як система ламала людські життя, стираючи особистість і знецінюючи будь-які досягнення. Шкода, що я прочитала цю книгу лише зараз, але водночас вона допомогла усвідомити, наскільки глибоко радянська пропаганда формувала спотворений світогляд і нав’язувала хибну реальність, з якої так важливо виходити

«Ментальність орди» - це гострий і сміливий публіцистичний цикл, який допомагає глибше усвідомити витоки імперського мислення та його вплив на нашу українську свідомість. Хоча текст написаний ще у 1990-х роках, але він вражає своєю актуальністю сьогодні.

Мені було непросто слухати онлайн-версію - інколи губився сюжет через незвичні імена богів і саму грецьку міфологію. Але водночас я щиро радію, що Степан Руданський створив такий унікальний твір. Його «українізація» античного світу дотепна, тепла й дуже близька нашій культурі. Це справжній приклад того, як світову класику можна зробити живою й зрозумілою для українського читача.

Трилогія Богдана Лепкого нагадує нам про те, що ми ніколи не маємо забувати що накоїли москалі. Ціною крові наш народ здобуває свою волю. Українці заслуговують мати волю та непідлеглість, власну мову та самобутну культуру.

Не можливо слухати. Автор цього «шедевру», явно писав під наркотою. Поганий стиль написання. Написано рваною мовою. Шматками його уяви без підготовки і логіки у діях і процесах що відбуваються. Однозначно НЕ раджу.

Дякую. Як завжди, чудове читання, приємно слухати пані Галину.

Дякую. Цікава розповідь. Без недоречного оптимізму, але й без приреченості. 

ця книжка ця книжка просто ккккккккккккккклллллллллллааааааааааааасссссссссс
ссс👍👍👍   

І це круто!)

Прикольно , мені подобається ! 😉😉😉😚😚

Неперевершено!!!

Це дуже класна казка