Навіть не знаю, що й сказати. І самолюбування і корчення з себе пана.. І роялі по три штуки та ще в кожному кущі... Ще й тупий... Де ви усе це бачите? Як по-вашому мали до нього звертатися люди, які усе життя жили як майже раби, а тут власні відьми приводять особу, якій навіть вони не можуть навіть слова заперечити? Чи ви не побачили, що Тарх його вдарити не зміг?
Що до роялів - в анотації написано, що це довга книга. А тому те, що ви вважаєте роялями, десь далі має певну логіку та причинно-наслідковий зв'язок. Він бачить, що щось відбувається, я чому й як - кого питати? Ворон прилетить та усе пояснить? Чи від того, що він задасть ці питання, то буде впевнений, що отримав правильну відповідь? Може в тих казках, що ви читали й усе було просто, а тут не так. Звісно, недоліки в задумці є, але ви не даєте жодних фактів, так накидали слів та й усе.

Дякую, пане. Погоджусть - звісно є й сируватість і усяке інше, але це моя перша книга взагалі. Я теж вчусь і на власних помилках також. Щодо написання - комусь може й усе легко, це таке... є ж геніальні твори і люди.. у мене так. Написав главу - перечитуєш її, підправляєш як не помилки так відповідність ідеї історії. Бо інколи уява заносить кудись в сторону. Буває. що над однією подією сидиш неділю, бо не придумується як її вивернути так, щоб самому сподобалось. Щодо іншого - роялей та ще чогось , так хотілося, щоб хтось просто описав, що саме він вважає роялем. Бо повторюю -дуже багато чого пояснюється далі. Тобто нема такого - бац! летів ворон не звідки, скинув чомусь ГГ на голову чарівне кільце - усе, той став богом. Якщо вам не важко - поясніть свою думку. Мені ж хочеться розуміти, що ось тут я справді втратив логіку подій.

Так і є. Я, коли навчався в одному інституті, то там було обов'язково після завершення певного часу "начитки" викладачем написати щось на зразок реферату. Дійсно, деякі писалися за два-три дні, незважаючи на море літератури, посилань, коментарів, які було потрібно задіяти. А був один, начебто найпростіший, то я його поки писав - встиг здати, напевне чотири чи п'ять, які по термінах були вже після нього. Тому, знаючи цей ефект, до чорновиків дипломної роботи (вивідавши теми у викладачів), взявся чи не за півроку до того як було офіційно оголошено, що ось пора приступати до "дипломів". Але вона була повністю готова, "вилизана" і перевірена викладачами тижнів за три до офіційної здачі. Добре, що тема була мною досліджена наперед (я робив переклад книги, яка була центральною темою дипломної роботи), тому досить непогано орієнтувався в оригіналі і дипломна робота виявилася досить легкою в теоретичному плані. Більше часу потратив на логчну зв'язність та на те, щоб вона була цікавою, якщо так можна казати про "дипломки".

Я зараз навчаюсь в аспірантурі, дописую дисертацію. Можу сказати одне, написання любого твору, доповіді, дисертації якщо ти вкладуєш душу, сили, час і все інше можна зрозуміти автора. Одним дається легко, іншим важко, кожний різний. Буває сідаєш і за день закінчуєш розділ, а буває сидиш і три букви зв'язати не можеш.

Дякую, пане Дзірт!
Мені, інколи, чесне слово, хочеться попросити тих, хто критикує: а покажіть свій творчий доробок. Книгу, збірку віршів, підбірку полотен. Розумію, що це, можливо і неправильно, але, напевно, більшість людей думає: та що там та писанина - сів і нашкрябав, як переказ у восьмому класі, підглядаючи у хрестоматію. Смішно, чесне слово. Категорично погоджуюся з Вами - написання чогось нового вимагає натхнення, зусиль, посидючості, часу і посвяченності цій справі. Особливо, коли вділити час творчості можеш тільки тоді, коли не зайнятий на роботі та не відволікаєшся домашніми справами (і дуже добре, коли домашні розуміють, що це заняття - то не якась "дурість", а серйозно і надовго). Писати такий цикл, за який узявся автор - справа дуже не легка. Я спостерігаю за цією роботою майже з самого початку (зате і дізнаюся про всі нові пригоди Макса мабуть найпершим). І я досі не уявляю, "де воно все береться" :)
Я, буває, окремі свої вірші роками пишу. Деякі - по кілька місяців.
Мене захопив цей цикл з самого початку. І я вирішив, що якщо вже у мене є інструмент (купив був мікрофон, щоб озвучувати свої вірші) то чому б не спробувати прочитати і книгу про Максима. Ну і ось таке вийшло. Озвучую вже четверту книгу. І добре, що мої домашні вважають це роботою, гідною поваги - стараються не шуміти, коли я надиктовую чергову главу.

Дуже гарна книга
Я цю книгу 4 рази слухав
Дуже добре читають

Ще не дочитав книгу, але мені подобається, да є місцями роялі, є сируватість, є затянутість, але. Не забуваємо, що написання книги, це доволі важка робота над якою старається автор. Придумання ролей, лінії, діалогів - це все завжди є важким. Люблю затягнуті книжки, перечитав багато їх, особливо отсосійське фентезі до повномасштабного. Дякую, автору за написання її) Диктору, за озвучку, у вас приємний голос. Бажаю вам натхнення і працездатності) Люди просто зараз з жиру бісяться, бо багато чого можна знайти і краще, але розвиток українського фентезі має бути і я радію, що можу це слухати і насолоджуватись пригодами Максима) Слава Україні)

Дякую щиро!

Дуже дякую за озвучення книги 👍🏼

А ще було б добре, якби слухачі не обмежували себе тільки коментарями, а оцінювали працю гривнею. Хай це будуть невеликі внески, але як каже прислів'я " З кожного по нитці- бідному сорочка ", в даному випадку-гонорар, який дозволить автору і диктору не думати про матеріальну складову, а більше часу присвятити творчості.

Дуже цікаво слухаю вже 52 рази
Рекомендую!!!!!!!!

Дякую за гане озвучування книги😊

Дуже дякую за чудове прочитання гарної книги!

Буває. Нічого страшного. Можливо вам варто прочитати саму книгу. Вона є на букнеті.
Я вже говорив (але там, на букнеті), що на сприйняття подій, які викладені в книзі, може впливати і те, що книгу читає дядько, якому днями стукне 54. Підсвідомо я можу відображати характери та події через призму власних почуттів, досвіду та віку. Можливо це впливає на сприйняття книги. Друга книга (і далі) - це вже зовсім інший світ. А у першій - Макс вчиться. Просто вчиться, проходячи ситуації, які йому підкидає життя. Оскільки одну ситуацію пройти двічі не можна, то життя підкидає йому подібні, «для закріплення». На деякі він, через свій характер, не може реагувати інакше. Лікувати він теж вчиться. І, коли з Танею він ледь не здох, провівши сеанс, то от під кінець книги - там у нього вже значно більша ємність акумулятора. Такий досвід йому теж знадобиться в подальшому, і він навіть зможе ділитися цим досвідом з іншими. До прикладу — демонесса Тар'я, магеси К'єт, Корі та Керр, відьми Ініґар, Олья, Клер, маги Норф та Тібор. Ну і інші... На основі свого власного досвіду, набутого також і у першій книзі, він навчатиме їх. Тому-то книга і називається «Набуття». Це перші, хиткі, невпевнені кроки Макса до його нової іпостасі.
Щодо букнету... синопсису там, звичайно, теж немає. Але от стосовно Тані (точніше Гур'янової Тетяни Миколаївни) - спалю розвиток подій: у неї під кінець першої книги буде прізвище Соловей.

Книгу прочитала декілька років тому. Дуже сподобалась. А тут натрапила на аудіо! Ще й сам автор читає! Отримала неймовірне задоволення від прослуховування! Щира, багата, неповторна мова!

Озвучка просто топ👍🇺🇦👍🇺🇦👍🇺🇦👍🥰🦁🐍🐦‍⬛ 🦡

Чого в мене мінуси?

Я теж Гаррі топ

Дуже приємний голос!!

Та я вже все… і до кінця першої не дотягнула… трошки шкода, але все частіше хочеться перекрутити до якоїсь події, але тут хіба вгадаєш коли вона буде. От ніби щось накльовується, і знову як у Віднесених вітром - я подумаю про це потім(((

Ура! Але, нехай зʼявиться ще одна ( восьма ) частина. КІНЕЦЬ КНИГИ 📖➡️📕

Дуже гарна казка!Так тримати!😍😍😍😍😍😍😍😍😍😍😍😍😍

Дуже гарна озвучено. Голос прекрасний, слухати одне задоволення. Дякую.👋🏼

Гарна книга, гарно читець дуже гарно читає.
Нажаль нема можливості підтримати донатом, автора та читача

Мені дуже подобається ця книга створена для мене дякую пака.

У мене та автора вже є власні сайти (вони вказані у описі третьої книги). У мене є також ютуб-канал, де я викладаю різноманітні відео (не тільки стосовно дикторської роботи, там і мої вірші, і пісні на мої вірші, і всіляке життєве).
На найближчий час видання книги у якомусь видавництві, за моїми відомостями не заплановане. Тут вже краще допитуватися у автора, може у нього якісь думки на цю тему і будуть.
Але, якщо щось таке буде, то, звичайно ж, ми оголосимо про це. Принаймні я - обов'язково повідомлю це у розділі "Новини" на своєму сайті, а також обов'язково запишу відео про це. Можливо, з дозволу адміністрації, опублікую таку новину і тут.
Але поки що до видання книг ще далеко. (По секрету: я сам дуже хочу схопити в лапоньки свої загребущі свіжі фоліанти цієї дуже довгої історії, які пахнуть фарбою, клеєм і папером, і не менше півгодини сидіти в шоці, що таке сталося. І щасливо посміхатися... ).

Книга не легко написана (особливо перша частина). Але вона і не повинна бути легкою, бо це про людей книга. А люди складні. Допомагає краще розуміти психологію людини. Голос дикторки приємний. Рекомендую!

Готова доєднатися до збору. Лиш треба якісь сповіщення на цю тему. На пошту не приходило нічого. А звідки дізнатися про якісь рухи? Бачила ютуб канал. То ви на ньому оголошуєте інформацію?

ВЕЛИКЕ Дякую! Дуже і дуже корисна книжка. Я б сказала, що це підручник з самопізнання і саморозвитку як для дівчат, жінок так і для хлопчиків та чоловіків. Книжка, що допомагає вийти з темних хащів упереджень, забононів, стереотипів і будувати добрі стосунки.

Знаєте, пані Наталю, ми, в реальному житті (більшість із нас), теж, буває, забуваємо задати собі питання: хто є хто і звідки ноги ростуть, хоча дуже часто вуха стирчать так, що не помітити їх начебто і неможливо. Макс - такий же... звичайний. Єдине, що "роялі" - так то не його вина. Я не хочу тут спойлерити, але Слуга в цій історії, я думаю, є не просто так. Це моя особиста думка, тому що навіть я ще не повністю розумію його роль, та що він робить. Та й ворон не даремно Макса кілечком "нагородив". А от що воно все таке - то вже аж... у четвертій книзі буде. Бо це одна, дуже довга історія. І хто такий Макс, і чому воно з ним усе відбувається - почне розкриватися теж тільки у четвертій книзі.
Втім, звичайно, у кожного своя думка. Якщо вам книга не зайшла, тут нічого не поробиш; хоча ми старалися.