нє не прочитають НІКОЛИ;)

Неймовірна книга, дякую за озвучку!

Якщо чесно, я не дуже люблю книги про саморозвиток. Багато з них примітивні або звучать як інструкція, через що їх дуже нудно слухати/читати. Однак, цю книгу слухати було доволі цікаво, наче якусь художню літературу, яка споникає тебе задуматися про власне життя. Поради наче завджи лежали на поверхні, але я ніколи про них не задумувалася. І озвучка мені дуже сподобалася, ДЯКУЮ!!!

Класна історія про дитину яка стає все більш огидною, не дивлячись на саморефлексію та статки батьків. Стільки огиди до персонажа давно не відчувала

Дуже подобається як пише Сартр, здивована що від обличчя жінок - без сексизму
Відчуття - ніби подивилась французську трагікомічну мелодраму, рекомендую

Аудіо книжка просто чудова!Дуже приємний голос та просто все чудово!

Дякую, пані.. Відповім спочатку вам.
Повністю згоден - ми отримуємо саме те, що шукаємо. В третиій книзі доволі багато цьому присвячено.
Що до впевненості... я не те що не впевнений) просто я не можу покинути, наче не помітив, комент в якому людина щось думала. Це ж читач... мало їх ще. щоб розкидатись)))
Завжди, коли є щось, що суперечить тому, що я вкладав в тексті, хочеться пояснити докладніше, можливо, що мене просто не так зрозуміли.. Як сказала якась розумна людина "Думка, що вимовлена - це вже брехня". А тут ще й таке - сексизм)) Думаєш - ну як?? ну звідки?? хочеш зрозуміти як до цього дійшло.. Чому тебе не зрозуміли? щоб виправитись, бо може й справді щось там натупив... А врешті, таки так - це втрачений час. Бо більшість, хто мені щось таке дорікав так і не спромоглись окрім загальних слів сказати щось конкретне. Одна людина довго давала широкі й розумні прояснення ,а потім виявилось, шо він нічого не читав, а просто відкрив сторінку, прочитав, що ГГ "наздогнав дівчину, та вхопив її за руку, щоб зупинити" і усе - зробив висновки. Для них сексизм, це усе, що не відповідає їх баченню ставлення до жінки, незалежно від обставин. Взяв за руку - яке маєш право? Допоміг - а не треба було, бо вона ж сама може... А для мене -як у юриспруденції, має бути ознака навмисності. Якщо ти вхопив жінку за щось там не зі зневаги, а щоб витягнути з ями - то це не сексизм.
Ну і хай, цю тему я для себе прояснив, інші - як хочуть. Я пишу так, як вважаю правильним. Це саме те, про що ви сказали.

Погоджуюся тільки з двома речами бабусі: кожен сам робить свій вибір, а особливо в нашому суспільстві, де матріархат століттями, у нас завжди то революція, як сто років тому, голод, епідемії, війни, і так по колу сторіччями ходимо, що жінки в більшості відповідають за сім'ю. Нам пощастило жити на золотій землі, де всім хочеться прибрати до рук її. Нічого не змінюється, хіба що мова загарбників. Вибір завжди робить жінка. Ми самі получаємо те що вибираємо. І друге, з чим згодна, автор повинен писати книги, як він бачить цей світ, не дуже звертаючи на нас увагу, ми всі різні, комусь заходить, а хтось не приймає. Костянтине, більше впевненості бажаю вам в свої починаннях, робіть як відчуваєте. Валерій, поки чекаю продовження, слухаю інші книжки, як же ж не вистачає вашого голосу. Всім дякую.

я обожнюю всі частини

Напишіть 10 коментарів і вас автоматично переведуть в групу без реклами.

Дуже добре, дякую. Чекаю на «Протистояння»

Забагато реклами.

Частина 3 :))
Хочу підкреслити, що усе, що я пишу, стосується вас лише побіжно, оскільки ви самі перейшли на більш особисте спілкування. Мушу визнати, що я була вихована приблизно на тих самих книгах, що й ви. Росла із почуттям стійкого дисонансу між книгами і життям. Книги сформували у мені деякі ідеали, навчили мене дивитися на світ крізь «рожеві окуляри», а життя вперто вимагало ті окуляри зняти. Були шляхетні люди, були і негідники. Було, коли негідники ставились до мене шляхетно, а люди, котрих усі вважали шляхетними, поводились підло. Ідеальних людей не існує. В решті-решт рожеві окуляри стали захисними і виникло розуміння, для чого вони мені потрібні і чому я підсвідомо не хочу їх знімати. Підсвідомість достукалась до свідомості, так би мовити. На це пів життя пішло. Але у дечому книги і життя були заодно: «Ти жінка, у тебе є певна важлива роль». І от, наприкінці життя, я прийшла до висновку, що, проживши життя, у котрому є все, що повинно бути у жінки, я залишилась нереалізованою, як людина. Купі можливостей і здібностей, котрими мене наділила природа, не знайшлось часу і місця Живуть, погоджуючись з чоловічими стереотипами. Ніхто, крім мене, у цьому не винен. Я сама все життя обирала собі другу роль, щоб не заважати іншим бути першими. Не знаю, як це бачите ви, але для мене більшість ваших героїнь такі, як я – пожиттєва друга роль, котру вони вже виконують чи готові виконувати з гордістю і честю. Але ж від себе не втечеш, як не намагайся. Спілкуючись з іншими жінками та дізнаючись про їхнє життя бачу, що я така ж, як більшість. Живуть собі, погоджуючись з чоловічими стереотипами батьків та коханих чоловіків, а потім, як шило з мішка, як чорт з табакерки, як вибух або хоч як вода крізь тканину виривається справжня суть( хоч хороша, хоч погана, але не звична для іншої сторони) і справжня сила чи навпаки, неміч жіночого характеру – і чоловіки кліпають очима, комфорт порушено, вони обурюються, почуваються обманутими, бо не такою вони собі свою кохану уявляли. Жінки стикаються з іншою стороною медалі досить швидко, усього лиш по закінченню букетно-цукеркового періоду, а от чоловіки… біс його знає, скільки той чорт у табакерці висидить. Коли кохання жінки більше за її власне «я» - цієї дискомфортної ситуації взагалі може й не статися. От і гадайте тоді, чи то кохання таке велике, чи то «я» у жіночої половинки таке маленьке… У якому разі і на скільки ця от грань дійсності здатна бути підґрунтям для щастя? А жінка першої ролі за стереотипами суспільства має бути нещасною у особистому житті, її чоловік, якщо і є, то має бути «підкаблучником». Як на мене, то дурня повна. Розуміння щастя і гармонійних відносин має величезний діапазон можливих комбінацій. Тому я хочу вірити, що ми живемо у момент перехідного періоду від «спочатку стать, потім людина» до «спочатку Людина, потім стать». Але ж воно саме собою не сформується. «Людям подобається», тобто «піпл хаває» - це як йти за весняним теплим вітром: легко і вимагає мало зусиль. «Що є, те й малюю» - ну так то ще треба придивитись, яким об’єктам автор «малюнку» надає перевагу: хтось лише «квіточки» розглядати буде, а комусь «сміттєві баки» до вподоби, хоча і перше й друге є частиною реальності… і це теж рух за вітром, тільки він може варіюватись від суховію до снігової бурі. А от проти вітру, але в обраному напрямку, всупереч загально визнаним догмам та стереотипам – тут і себе інколи міняти доводиться, а це найважче, адже нікого люди не обманюють більше, аніж самі себе…
Ну, досить. Сподіваюсь, я не надто роздратувала вас своєю писаниною. Хоча все колись вже було сказано чи написано, та спокуса поділитись своїми думками, хоч і не оригінальними, можливо, десь помилковими, але накопиченими і напрацьованими власним мозком така велика. Спало на думку… Цікаво, що б ви відповіли, якби вас спитали, через яке скло ви дивитесь на життя, при умові, що відповідь про власний добрий зір не приймається… Це питання скоріше риторичне, я не маю на меті втягнути вас у продовження діалогу.
До речі, другу книгу я вже прослухала і слухатиму далі...

Частина 2 :)
А сама таки ще дещо напишу, адже мій час ціни не має... Буду писати про свій читацький досвід… Якщо певного персонажа назвати сильним, але діяти він буде як слабкий – тут або читача відчуття дисонансу накриє, або слова про силу пройдуть непоміченими, витраченими дарма. Так, ситуації, коли сильна людина у певний момент може проявити цілком виправдану слабкість, а слабка проявити неочікувану силу, цілком реальні. І на перший погляд ці різні особистості виглядатимуть власною протилежністю. Виглядатимуть, але не будуть по суті, бо кожна повернеться до попереднього стану. Талант автора у тому, щоб показати це, не витрачаючи зайвих слів. Взагалі, зайві слова і опис рис, чи, пробі, інтимних частин тіла, приблизно однаковим манером не на користь персонажам, виникає відчуття одноманітності. Хороше слово, чи фраза, використані по відношенню до багатьох персонажів, перетворюються на слова – шкідники. Це я кажу, як людина, що читала усе своє життя, не переймаючись іменами авторів, інколи відверто погано написані твори тільки тому, що задум був вартий кращої реалізації. Гарний задум - це як якість тканини, котра може бути втрачена з-за невдалого використання...
Коли у описах персонажів переважають слова про зовнішність з підкресленням статевих ознак, та ще й проглядає, на що саме звертає увагу автор, коли дивиться на жінку, якщо він чоловік, і на що дивиться автор-жінка, і цього занадто багато - то я кажу про сексизм. Еротика і секс присутні у нашому житті, отже, мають бути і в книгах, але певна частина авторів інколи втрачає відчуття грані між еротикою і відвертою порнографією. На щастя, це ні в якому разі не стосується вас, спілкуватись з авторами порнографічних творів сенсу немає, хоча і там є свої поціновувачі, це реальність життя…
Самостійність персонажа виявляється не в тому, що лізе головний герой у його справи, чи ні. І так само не визнається за замовчуванням. Чи тим, що автор використав слово «самостійний». Кудись герой поспішав, щось треба було вирішувати, щось промайнуло в очах, коли інший персонаж повчав чи нав’язував власну думку, зміна пози, порух плечей… Будь-що, що наштовхне читача самого зробити висновок про характер персонажа, але не вказується прямо, бо коли автором все розжовано – проковтнути можна, але насолоди не буде. «Коли дерева були великими» можна було, не читаючи твір, отримати хорошу оцінку, прочитавши натомість підручник, де все вже розжовано у сенсі «правильного сприйняття». Можливо тому мені важко сприймати, коли опис схожий на характеристику. Одразу спливає «характер нордичний, у порочних зв’язках не помічений». Багатослівне «розжовування» взагалі наштовхує на думку, що автор вважає читачів людьми, не здатними до власних висновків і ставиться до них зверхньо.
Тепер знову про час, але вже як реальність літературних персонажів… Є твори, прив’язані до певних історичних періодів - тут має значення, на скільки автор точно передає певні моменти. Фантастичні твори часто намагаються написати так, щоб вони були поза часом. Це завдання найважче, тому мало кому вдається. Багато хорошої фантастики, котрій не судилося жити довго саме тому, що автори намагались написати щось не прив’язане до часових рамок. Але в наш швидкоплинний час технічної еволюції революційні прилади цих фантастів виглядають наївно і часто недолуго, тому що реальність обігнала фантастику ще при житті автора. Так само виглядають згадування героїв кінофільмів, сучасних автору фантастики, котрий претендує на те, що його читатимуть наступні покоління (а до цього мають прагнути всі аавтори,). Сучаснику достатньо імені, щоб перед очима виникла картинка, а нащадкам це ім’я, швидше за все, нічого не скаже. Наше покоління Чарлі Чапліна знає, але чи багато знають про нього сучасні підлітки? Сучасні діти можуть не знати Вінні Пуха чи Міккі Мауса, зате знають купу інших, про котрих їхні бабусі часто і уявлення не мають… Звичайно, можна сказати, що, мовляв, пишу для сучасних мешканців своєї країни, але виглядає це не надто, наче відмазка «Вибачте, у мене ні калькулятора ні мобільного телефону немає, порахуйте за мене решту, будь ласка.»

Важка доля автора.:) Чесно кажучи, не очікувала відповіді, принаймні розлогої. Я розумію, що завжди хочеться захистити своє творіння, це нормальна реакція. Але автор один, а читачів багато. І у кожного свій погляд і своє бачення. Головне, чого не повинен робити автор – це виправдовуватись і пояснювати, що хотів і так далі. Автор має писати книги, а не розлогі коментарі читачам, бо, як я вже сказала, читачів багато, а час автора безцінний. У когось поганий настрій був, віжки під хвіст потрапили, зуб болів, сусід косо глянув – для упередженого наїзду підстави завжди знайдуться, було б бажання ( сподіваюсь, це я не про себе:))) ). Та головний критик, усе ж таки, час. Йому до пояснень автора байдуже. Те, що прийнято називати одноденними творами, було, є і буде. Хоча буває, що інколи не надто хорошу річ розпіарять, частина сучасників, що схильна керуватись чужою думкою і модою, створить підґрунтя - і це творіння протримається в пам’яті людства досить довго, а справді цікава річ зникне під шаром макулатури, бо у автора є талант писати і абсолютно відсутня хоч маленька здібність просувати свої твори і просто не трапилась людина чи люди, котрі компенсують цей недолік автора застосуванням власних пробивних здібностей. Але, все ж таки, час, як найбільш впливовий чинник, таки розставляє крапки над «і», тимчасові чинники зникають - і книгу, якщо вона вже потрапила до читача, або продовжують читати, або ні. І я б не стала дивитись на книги-одноденки зверхньо: якщо автор зміг позитивно вплинути хоч на одну людину – він вже зробив свій внесок у краще майбутнє людства. Тому я жалкую над часом, що витрачений автором на розлогість відповіді мені, адже це навряд чи має великий вплив на долю твору. Хоча кількість відгуків таки має значення для алгоритмів інтернету...

Дякую за цікаве висвітлення історичних фактів!

Книга ніби дитяча, а доросла тітка не лягла спати, поки не дослухала. Єдине розчарування - ну ЧОМУ ця книга не трапилась, коли можна було читати її разом із сином?!
Дуже рекомендую для сімейного читання разом із дітьми

Ігор ти дурний? Навіщо таке писати?

Книжка інтересно але занадто довга

Цілком не погонах. Продовжуйте !

Стрьомна . Мені дуже сумно і страшно 😰😖

Цікаво гого

████─████─████─████───██
█──█─█──█─█──█─█──█──█─█
█────█──█─█────████─█──█
█──█─█──█─█──█─█──█─█──█
████─████─████─█──█─█──█

Дякую автору за дуже "живий" твір! Начитано досить приємно, тільки хотілося б літературних наголосів

Варто почути !!! Рекомендую.

Згідно з висловленою позицією ресурсу, де опубліковано платну електронну версію книги, вони не матимуть претензій щодо її озвучування. Тобто всі аудіокниги всього циклу озвучуються та поширюються на однакових умовах.
А значить, турбуватися не слід.

Книга буде викладена для БЕЗКОШТОВНОГО прослуховування на всі ресурси, що вказані на її сторінці на моєму сайті (інші місця розміщення, крім вказаних - нелегітимні, хоча впливати на її розповсюдження "доброзичливцями" я і не можу).

Жоден зі слухачів циклу ніяким чином НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ОПЛАЧУВАТИ доступ до аудіокниги.

Проте, звичайно ж, ні я, ні автор не будуть проти фінансової підтримки, яку, до речі, здійснює багато слухачів з власної волі. Номери карток для донатів можна побачити або у описі книги, або на сторінці книги на моєму сайті.

Tank you for that's great book !

And other great book's of Harry Potter

Вибачте за питання але остання частина буде безкоштовно?

Наш слоняра💪🏻💪🏻💪🏻
⬛. ⬛⬛⬛
⬛. ⬛
⬛⬛⬛⬛⬛
⬛ ⬛
⬛⬛⬛ ⬛

Сам ти 💩💩💩💩💩💩😡

Смішно 😂🤣😂🤣😂🤣