Аудіокнига Зоряний десант - автор Роберт Гайнлайн

У крутій книзі мають бути концептуально "шокуючі" та імерсивні речі, які роблять твір унікальним. Взяти до прикладу Джека Тіней Роджера Желязни. У якому ви зустрінете з десяток речей яких просто не існує ні в одному жодному творі, або до якогось часу не існувало. Речі які психоделічно вражають уяву та розширюють мислення. В цьому ж творі немає жодної цікавої концепції. Вона складається з чудо костюмів, космоподорожей, та купи мускулінно бидлячої військової муштри яка тхне реалізмом який якщо не всі ми то багато хто і так бачили, а також як я казав нижче цілої тонни самоповторів і безпонтової метушні на місці "той пішов туди а я стояв там а вона казала а мені принесли а я відповів а вони подивились а я стрибнув а потім тричі передумав що не пішов а потім ух як пішов але не туди" і так ще тисячу разів. Я можу ще пару десятків крутих творів привести до прикладу, але я на стіл ки потупішав за час прослуховування цієї хрюканини, і їх так багато на моєму рахунку що зараз просто ніщо не йде до голови. І складно по памяті перекладати англійскі назуи яких ще й багато і відокремити щось конкретне, але повірте дійсно крутецької фантастики та фентезі дуже багато, дуже старого і дуже елітного, і це точно не хроніки нарнії або гарі потер лол, і точно не зоряний десант. Шеклі, Саймак, Кінг це також - переважно дніще. Хоча Шеклі колись і колабився з Желязни для Голови принца, визнаю. Я міг би писати це вічно... Траст мі гайз. Це не вартує витраченого часу, я про зоряний десант. Це дуже низкоякісний продукт, хоча у автора і вийшло вистрілити пару разів потужно. Пару разів на 11 годин. Мабуть навіть Хтон Пірса Ентоні зі всією своєю графоманією має на 20 потужних концептуально цікавих рішень в порівнянні з цим нудним прохідняком. Подорож Ієро? Єнох? Колекціонер? Володар світла? де фільми по ним? Дорога на південь? Помпа номер 6? Шостий палац? Стуоріння світла створіння пітьми? Смітник? я можу продовжувати вічно шановні...  Строк авансом, У нас все добре, Хроніки Хокмуна, Єльріка, Корума? Очі чужого світу?  Ахахахах, зоряний десант.... ахахахахха, гарі потер... ахахахахахахаха

Жалкую про витрачений час. Занадто затягнуто. Написав би я, якщо б був новобранцем казуалом який ще ніколи не слухав і не читав фантастику. Але я прослухав і прочитав більше трьох сотень книг, тому напишу трішки більше. Скажу одразу, у цьому творі було декілька невеликих моментів, які не тільки мені дуже сподобались, але і реально волею неволею проводились паралелі з моєю службою. А саме такі моменти як пояаткове спілкування з Зімом, або наприклад зустріч з Батьком. Це було доволі непогано. Але самі розумієте що це десь 5% від цієї оверхайпнутої риганини. Да, це все ще краще того тупого фільму, як завжд звісно, - книга завжди краще. Також мені сподобалась ця затравка на початку, автор у 60х роках вже викупав цю маркетингову схему, як зараз роблять у всих ААА іграх, що гоям потрібно у першій главі, а точніше інтро показати всю потужність, а потім або все забрати у героя, або почати спочатку, або типу того. Хоча мені і сподобалась сама ця механіка, але проблеми якраз почались вже там. фтак мова йде про ці бойові костюми, всю цю метушню зі стрибками і вогнеметами. Це було на стільки нудно, але я тоді ще не сформував думку, і вирішив потерпіти.Далі почалось БЗВП у Хуана, і це мене підкупило, ця частина твору, мабуть єдинна ціна річ у цьому фанфіку. Вона дійсно прописана круто, з багатьма цікавими моментами які я не буду розписувати, бо це було сука 11 годин тому лол, і я вже майже все забув. Але потім почало все дуже сильно просідати, і цікавих моментів стало приблизно у співвідношенні 1 до 50нудної графоманії. Купа якоїсь метушні. Якісь постійні уточнення, факти, і понти які абсолютно не просувають сюжет. Мало того при цьому вони абсолютно повністю складаються з самоповторів і у підсумку таке відчуття наче слухаєш один і той самий абзац по колу. Чесно кажучи у мене було декілька приступів головного болю від цієї каші. Бачу майже явно як працював мозок автора коли він вигадував всі ці виправдання і підкріплення, всі ці сходинки, і петлі і відступи. Це все так смішно виглядає, наче він якийсь початківець без таланту. Книга виявилась дуже сухою риготнею майже без жодної концептуальної унікальності. Звісно можна зробити скидку на час написання, і сказати що на цей момент якраз таки якісь його ідеї були концептуально новими, але ні, шановні, як я казав вище, досвіду у мене вистачає щоб аналізувати це так, як я це і роблю. Я не просто так доколупуюсь до чудової для когось книги і таке інше. Вона реально складається з постійних самоповторів, мвж котрими сюжет або стоїть на місці, або стрибає уривчасто кудись незрозуміло куди. Як на мене це дуже аматорська робота. Дуже дуже сильно якісь мілочні уточнення, муви, відступи, понти, які абсолютно не цікаво слухати. У сюжеті немає ніяких твістів, інтриги, саспенсу, родзинки. Хіба що на етапі БЗВП трохи було як я вже казав. Дуже суха, потворна історія, котру можна було написати набагато краще беру ціж самі атрибути по типу жуків, космодесанту. Да, є цікаві філософські думки і політичні. Аналогії жуків до комунізму. Сміливе признання сили і розуму ворога і таке інше. Але на 90% цей фанфік складається з ВОДИ. Або, якщо буде так завгодно тупої метушні яку не цікаво слухати. Якщо я ще 10 разів напишу що це було нецікаво слухати, то мій комент стане дуже схожим на цю книгу. Я міг би роз'єбати її конкретно по поличкам, але вона мене на стіл ки вимотала своєю нудятиною, що я вже сам потупішав. Да, в ній є моментами цікаві експозиції, та спроби автора передати глибокі почуття, але все це понівечено бойовими моментами, які розписані максимально по мілочному, нудно, перенасищено інформацією яка не несе жодного імерсивного навантаження. Не раджу до прослуховування, хіба що ви хочете прослухати одну з найнудніших книг, яка всеодно краща за кіно яке по ній зняли, і це робить його у свій же час одним з найбільших випадків коли фільм не передає і 10% того що автор намагався закласти у книгу. Хоча у нього погано вийшло. Читач прикол ний чувак, шкода що він читає тільки гойслоп по типу гарі потерів і нарнії. А наприклад Желязни або Блоха у нього лише якісь там дві козявки прочитано. Замість Сілверберга у нього більше Саймака якого він називає Сімаком, а скажемо якогось умоуного Тена він краще прочитає попсовго Шеклі. Я можу продовжувати вічно, я читав їх настільки багато, що я просто не зможу перелічити всі імена. Тож шкода що такий прикольний і антуражний читач читає хдебільшого або попсу або ГІПЕРпопсу. Зоряний Десант не раджу. Краще вже якусь Станцію Чужак від Деймона Найта або щось таке зацініть чувачки. Або наприклад Останній Замок Венса. Ну ви поняли да. Тепер мій комент ще більше схожий на цю нудну книгу. І задоволений.

«Зоряний десант» — один із найсуперечливіших романів у науковій фантастиці. Під виглядом космічного бойовика Гайнлайн подає жорсткий маніфест: держава важливіша за індивіда, свобода — результат служби, а не право від народження.
  Тут мало героїки й багато муштри, лекцій та холодної логіки війни. Автор навмисно дратує читача, змушуючи або прийняти цю систему цінностей, або відштовхнути її повністю.
  Це книжка не для комфорту. Вона не надихає — вона випробовує.

p.s Дякую за хорошу озвучку