Аудіокнига Страж гора - автор Степан Пушик
Слухайте онлайн!
- Жанр: Українська література / Сучасна проза / Роман
- Автор:
- Читає:
- Триває: 10:32:08
- Поділитись:
Рецензія:
Розповідь жінки, яка народилася на початку 20-го століття і прожила в одному селі майже 80 років. Яскраву, колоритну, збагачену оповідками, приказками, співанками розповідь, переживаєш разом з нею, її родиною, ї сусідами, людьми, які з тих чи інших причин з`явились в її житті…
Поет, прозаїк, есеїст, драматург, фольклорист, літературознавець, громадсько-політичний діяч – так пишуть про Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка та багатьох інших премій, професора Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника - Степана Пушика. На період обрання його народним депутатом Верховної Ради України першого демократичного скликання, Степан Пушик хоч і став киянином, але знову повернувся додому, де створював усе найкраще зі своїх 50 книжок, що видані рідною мовою й перекладені в інших країнах. А ще Степана Пушика знають як автора 130 пісень, збирача фольклору, автора глибоких наукових досліджень долітописного і літописного періодів української історії. Він народився там, де був Давній Галич, у селі Вікторові на Івано-Франківщині. ”Отут я жив сто тисяч літ...„ - напише Степан Пушик у зрілому віці. А ще отут він закінчував середню школу, технікум, навчався в Івано-Франківському педінституті, де і працював, коли той став університетом. А до цього був економістом на Гуцульщині, служба солдатська на ракетній базі, Літературний інститут імені О.М.Горького в Москві, журналістика, головування в клубі творчої інтелігенції, головування в підкомісії національних меншин у парламенті, викладання у вузах Києва й Івано-Франківська. Але найвище поцінована його праця як письменника. Жодна книжка (а тепер його твори видаються в семи томах) не залишалася поза увагою критики. Він створив свій своєрідний жанр – „роман з народних уст”.
Ось що писав Олесь Гончар у своїх щоденниках про роман „Страж-гора”, який класик прочитав після виходу його у видавництві „Дніпро”: „07.09./19/81. Читаю Степана Пушика – „Страж-гора”. Повість з магнітофона, але яка річ! Справді народна. Справді мистецьке дослідження народної психології. Розум, дотепність, глибина і розкутість. Оце те, що треба сьогодні нашій залітературеній літературі„. Через два тижні патріарх знову занотовує: „22.09./19/81.Читаю Степана Пушика, розповідь старої гуцулки. Яка мова! Злитки золоті ...
Поет, прозаїк, есеїст, драматург, фольклорист, літературознавець, громадсько-політичний діяч – так пишуть про Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка та багатьох інших премій, професора Прикарпатського Національного університету імені В.Стефаника - Степана Пушика. На період обрання його народним депутатом Верховної Ради України першого демократичного скликання, Степан Пушик хоч і став киянином, але знову повернувся додому, де створював усе найкраще зі своїх 50 книжок, що видані рідною мовою й перекладені в інших країнах. А ще Степана Пушика знають як автора 130 пісень, збирача фольклору, автора глибоких наукових досліджень долітописного і літописного періодів української історії. Він народився там, де був Давній Галич, у селі Вікторові на Івано-Франківщині. ”Отут я жив сто тисяч літ...„ - напише Степан Пушик у зрілому віці. А ще отут він закінчував середню школу, технікум, навчався в Івано-Франківському педінституті, де і працював, коли той став університетом. А до цього був економістом на Гуцульщині, служба солдатська на ракетній базі, Літературний інститут імені О.М.Горького в Москві, журналістика, головування в клубі творчої інтелігенції, головування в підкомісії національних меншин у парламенті, викладання у вузах Києва й Івано-Франківська. Але найвище поцінована його праця як письменника. Жодна книжка (а тепер його твори видаються в семи томах) не залишалася поза увагою критики. Він створив свій своєрідний жанр – „роман з народних уст”.
Ось що писав Олесь Гончар у своїх щоденниках про роман „Страж-гора”, який класик прочитав після виходу його у видавництві „Дніпро”: „07.09./19/81. Читаю Степана Пушика – „Страж-гора”. Повість з магнітофона, але яка річ! Справді народна. Справді мистецьке дослідження народної психології. Розум, дотепність, глибина і розкутість. Оце те, що треба сьогодні нашій залітературеній літературі„. Через два тижні патріарх знову занотовує: „22.09./19/81.Читаю Степана Пушика, розповідь старої гуцулки. Яка мова! Злитки золоті ...

Можливо, Вас зацікавить:

Радіопередача "Загадки мови"
Радіопередача "Загадки мови"

Свою Україну любiть...
Петро Кононенко

Україна Incognita
Бібліотека газети "День"

Руйнування Чортомлицької Січі (1709)
Олелько Островський

Українська церква
Іван Огієнко

Тарасове перо
Євген Білоусов

Під тягарем хреста
Василь Стус

Рубали ліс... Спогади галичанки
Лариса Крушельницька
15 відгуків:
Написати