Двозначне відчуття від прослуханого. З емоційної сторони все начебто майже бездоганно, а от логіка починає задавати питання. Пояснюю: чи могла б ця добра самаритянка (авжеж, я все пам'ятаю -- дозволила скористатись туалетом, підзарядити телефон, принесла гарячого чаю з пиріжками, ще й підсіла поговорити з людиною, а помічниця додаток встановила і допомогла авторизуватись), хоч для сюжету, запитати: а чи є тобі, чоловіче, куди йти, щоб виспатись? Він же їй тільки що розповідав, що працював раніше в Удмуртії (рфія), повернувся в країну з початком нападу (не зрозуміло: в 2014 чи в 2022?), сім'ю війна розвела, але він за ними сумує... А вона йому на те: дівчат повно -- вони тебе чекають, нову сім'ю заведеш, тобі ще на війну повертатись, а потім країну відбудовувати, йди краще виспись (і сама собі така: яка ж я молодець -- підтримала воїна у тяжку хвилину).
Це суто мої враження і мій висновок: примітивний "ура"патріотичний сюжет цього оповідання -- аналог "телемарафону".

Змінив швидкість відтворення на 1.3 і справа пішла жвавіше.

на 56 стрічці на 6 хвилині якийсь "стрибок через сторінку" - відсутня частина тексту роману, що випливає зі змісту.

Як же нудно читає ця жінка -- заснути хочеться...

Примітивний сюжет. Добре було лише засинати під нього. Моя оцінка: 2 з 5.