Дякую за прочитану книжку.

Дяк дяк дяк!

Гарно!

Переслуховую в другий раз....з захопленням

Перепрошую, неправильно написала назву книжки "Куміада".

І я - дякую автору вкотре! І Вам, пані Ольго, дякую. Такі дорогі серцю слова слухачів🫶 теплота надихає більше за будь-яка слава)

Дякую, п. Ірино! Дуже приємно слухати "Кумедіаду" в Вашому виконанні.  Книжка дуже захоплює, з гумором про серйозні події, перечитую часто. Дякую автору! 

Почала слухати, зараз на 13му треці. Скажіть, бумласка хтось, що герой буде розкриватись через щось, окрім жінок - то слабких, то тупих, то з «щенячим поглядом». Камон :( Це ж нове сучасне українське, прикольне й цікаве, якби не оце. Стає гидкіше і гидкіше.

Один з не багатьох , хто нормально читає)

Та вдіти нафіг тупагаловий ти ваше чітать не не уміеш і слухаеш тупі казочки на нічь👺👺👺👺👺👺👺👺👺👺👺👺👺🤡🤡🤡🤡🤡👺🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡🤡 єто все ти тупий лох кашашка іді нафиг туда тібя лох ізгой немощь лол тупи

Ця книга офігезна обожнюю її 

Слухаю 99968654 разів

Я якщощо дитина

Авжеш , не дракон

І я! Автор обіцяє продовження😍🫶🔥

Дякую щиро😍 ой) розкажу колись - як я «читала» 💫😉

чесно, пані Тетяно - гріх сказати, але чисто відчула себе тим «Кумом»😅 

ну крутий дядько - слів нема! До сліз іноді❤️ лякаю автору до неба і назад!

Клас 🙌 дякую 🤩 

Чекаю на наступні частини!

Пані Ірино, дякую Вам. На ФБ "читала" чоловічим голосом, але у Вашому виконанні сприйняла без проблем. Дуже гарно, виразно, емоційно, можна з легкістю уявити і оточення і героїв і всю комічність ситуацій.

Ох привіт ви знаєте що є 3

 Книжка я дуже хочу з вами подружитися 

Любі читачі, напишіть, будь ласка, кілька два ваших вражень 😊

мені як «голосу» - це так цінно і важливо! 

Музика не доречна, особливий, коли набагато гучніше тексту.

Вітаю! Цілком заслужено!)

А ми, люди, просто читачі такі тупі, які беруть одну книжку - своє життя - і навіть не знають, скільки їх ще на полицях стоїть. Сидимо і думаємо, що це все, що є.

Виходить, що реальність у Борхеса-бібліотекаря - це як нескінченна бібліотека, де кожна книжка - це окремий варіант того, як могло статися якби...

Це водночас і лякає, і заспокоює. Типу, облажався тут - та нічого, в іншій реальності ти красавчик. Хоча толку з цього ноль.

Та я розумію, але ж десь там існую інший я, який пішов налівоо, а не направо. І в нього зараз зовсім інше життя. Отловно.

А різниця в тому, що ми ж переживаємо тільки одну стежку, розумієш? Ми не можемо стрибати між ними, як до телемарафону по каналах. Тому і важливо.

Тоді питання: якщо існують всі варіанти - навіщо взагалі напружуватися з вибором? Яка різниця, шо я оберу? Кава-чай, життя-смерть.

Ну у цій книжці сьогодення і майбутнє - це не пряма лінія, як ми звикли думати. Вони всі накладені одне на одне, як шари в шубі

Блін, мене це вбиває! Значить жодне моє рішення насправді не перекреслює інші варіанти? Вони всі десь живуть собі?

Ну як би так, і всі вони існують десь паралельно. Просто ми їх не бачимо, не відчуваєм. 'Ти сусліка відішь.? Нєт. А он єсть'😛