Дякую, п.Костянтине.

Дякую що повідомили мені про те що автор уже помер.☺️

Класна книга 📕 ⭐️⚡️🌟!!!

Що саме в 8 частині циклу тобі не сподобалося? ТЕ, що ти не прослухав попередні 7?

Можливо ви і праві

Будь оптимістом і живи)))

Ну так піздуй в непрогниле минуле і розмовляй сам з собою сонетами Шекспіра.

По-перше, дякую знову пану Ввлерію за роз'яснення. (За Нечуй-Левицького - не впевнений)))
По-друге. Навіть не знаю, як сказати, щоб знов не викликати народного гніву. Мій герой в книзі не має ніякого відношення до мене. Але. Цей епізод, на якому всі так конкретно "заклякли", був у житті. Так трапилося, що в мене був такий "друг". (Якщо побачу - вб'ю) І на початку повномасштабного вторгнення він написав мені, що сам прийде та буде мене і мою сім'ю "денаціоналізовувати". Тобто вбити хотів. Бо вже на той момент я знав, що він перебуває на військовій службі в армії загарбників.
Звісно ж більше ми не спілкувалися.
Все. Все інше - що згадується в книзі - вигадка. Але, чомусь, саме те, що написав, викликає сумніви щодо мого ставлення.
Ні. Ви взагалі не праві. Я не можу і не буду ніколи виправдовувати, чи забувати про війну і про звірства руських. Тому що бачив і бачу все це на власні очі. Тому що стикаюся з цим всім кожного дня. Тому що втратив на цій війні близьких людей.

Ви мене не знаєте.
Отже. Будь ласка, не приписуйте мені та моїм персонажам того, чого нема. В тексті НЕ виправдовується НІЧОГО, що хтось там собі надумав.

Дякую за відгук. Такі відгуки теж потрібні. Загартовують ментальність. Яка й так вже давно нестабільна.

держи це при собі

Мабуть, найпопулярніший дитячий письменник України.

Все враження від книги зіпсовано матюками а також пошлятиною. Якщо автор вирішив що це родзинка його творів, то він глибоко помилився. Також сумно чути «щєнячій восторг» у відгуках. Це суспільство прогнило і не має майбутнього…

Та ні, пане Валерію, трохи не так. Усі ми розуміємо, що колись їх вибачать, як з рештою, вибачили німців чи японців. І це не затягнеться на десятиліття, судячи з того, що світ дивиться на їхні злочини скрізь пальці. Нерв- не це. Нерв- те, що війна ще навіть не закінчилася, а нам вже підкидають думку про те, що "а може все ж таки...?", толеруючи какіхразніц, кацапську музику чи згадування "абломава" чи не у кожній розмові між ГГ. Одні підкидають, а інші- це ще й виправдовують, забуваючи (чи не бажаючи пам'ятати) те, про скількох таких "абломавих" міг би дізнатися світ з нестворених шедеврів української літератури, якби творці "радужнава децтва І настаящєва пламбіра" не знищили тодішній цвіт нашої культурної інтелігенції, а їхні кляті нащадки - сьогоднішню та майбутню. Оце болить. І розуміння того, наскільки ж глибоко ця погань змішалася з нами, пустила коріння в нас, пробралася в нашу кров, якщо дивлячись на реалії нашого сьогодення комусь взагалі спадає на думку притягування совковщини чи культури мишебраттів туди, звідки її навпаки потрібно витягнути...

Емоції від сюжету десь отакі: 🥰😌🤬🤬🥰🥰👿👿🔥🔥🔥💥💥💪💪💥💥
Але я знала, що таке й буде...

Щиро вдячна за приємне озвучення.

Жахливо . Я помру.

Вже не напише. Він, нажаль, давно помер.

Твір повний ідіотизм, чесно кажучи лякає як подібне знаходить відгук у деяких, видно самих переповнених подібною "жагою"???

Українською - це звісно круто але коли це такий брєд, то не дуже. І "темря́ва" це жопа повна.

Автор супер, пише діткам чудово. Я з Дітьми по декілька разів перечитувала Лісову Академію про Колька коючку)))

Автор добрий маніяк 😯

Ця ціла книга це вступ в історію, розумію, що може бути нецікаво, але рекомендую ще раз спробувати. Історія довга, але дуже повна, багатогранна, все зійдеться до купи пізніше.

Чудова легка і приємна історія!!

Дякую за таку чудову книгу! Хто сумнівається, чи слухати - дуже раджу, вона захоплива і неповторна.

Дозвольте, я продублюю свою відповідь на інший коментар:

Погоджуся, є і гарна українська лайка, я її дуже люблю, але іноді її не можна нормально застосувати через контекст.

Дозвольте пояснити.
Якщо в вилітає поодиноке Shit або Fuck, то цілком логічно замінити їх на Лайно, або Чорт (Трясця)
Якщо ж вже іде речення, наприклад "Fuck you!" з цілком зрозумілим сенсом поступо-штовхальних дій, то так, логічно можна припустити, що замінником стає "Йди в сраку!", але як на мою суб'єктивну думку усю експрессію ця лайка не передає, тому що є дуже м'ягкою саме тому в якості замінника я використав грубіше "Йди на х*й".

Втім, повторюю - це суб'єктивна думка.

Дякую за відгук.

Дякую за коментар.

Шановні слухачі!

Повертаючись до "того епізоду".

Це все дуже нагадує мені ситуацію з Джеком Глісоном, котрий залишив акторську кар'єру через те, що його буквально зненавиділи як Джоффрі Баратеона. Але от цікаво, ніхто не зненавидів Дж. Р.Р. Мартіна за те що він створив такий образ. Бо у цьому випадку існує певне розуміння, що це просто автор. А от Глісон втілив образ на екрані і йому за це дісталося.
Людська психологія інколи дуже важко відділяє автора від героїв його творів. Але ж насправді, Толкін не ходив до Ородруїну, Крісті не труїла ані покоївку, ані дворецького, Нечуй-Левицький не вбивав родину Хоменків. Втім, це книги. А ще ми знаємо непоганий приклад асоціювання, коли після кількох сезонів серіалу (але не будемо про політику).
Твір, як я вже писав раніше - постапокаліптика. І, раніше ж, я давав "таймінг" подій стосовно цих відносин. Так що продовжувати не буду.
Окрім того, саме ось таке звинувачення автора за те що він сформував "такий" образ персонажа...
А чи не думали ви про те, що це ПОПЕРЕДЖЕННЯ?
Бачте як нас "клинить" цей епізод. Мені він теж здався не дуже приємния, якщо чесно. Я довго розмірковував над ним.
І от до чого я "дійшов".
На жаль, через наші психічні особливості, ми - забуваємо. А може і на щастя. Бо ми б не витримали того накопичення емоцій. Біль згладжується. Щось стирається. За повсякденністю події можуть поблякнути. Хто зараз з тими ж емоціями як ТОДІ згадує події Другої світової? Кого зараз реально "рвуть на шмаття" ті події, які відбувалися в сорокових роках минулого століття?
От і ось цей короткий епізод говорить: "он як ви сприймете те, що хтось забуде те, що коїлось, причому всього лише через два десятки років"... І не слід гудити автора за це попередження, яким би болісним воно не було.
Прості шматки тексту, інколи, можуть нести в собі набагато глибший сенс ніж той, який ми бачимо з першого погляду.
Я вважаю, що не слід звинувачувати пана Дена за те що він письменник і зумів ось таким коротким епізодом викликати таке обурення. Добре, що він ЗМІГ ПОПЕРЕДИТИ у наших душах НЕБЕЗПЕКУ ЗАБУТИ.

Я не вибачаюся за автора.
Він не помилився. Він влучив у нерв.
А нерв - це завжди боляче.

ВСЕ МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ
КРІМ МАТІВ
НЕВЖЕ НЕ МОЖНА ПЕРЕВОДИТИ БЕЗ ЦИХ МОСКАЛЬСЬКИХ СЛІВ...

Супппперррр !!!

Сподобалося. Чудова книга для тих, хто хоче прогресувати. Подача матеріалу легка, на одному диханні. Озвучила приємно, все добре. Чому у нас так мало цікавляться саморозвитком, більше лякалками . Це ж теж цікаво, можно застосовувати і в житті, і на любій роботі. Прості закони життя, які всі десь знають, але треба нагадувати собі періодично. Дякую всім.

Дякую за прочитання. Було цікаво.