Так мало того, сама структура оповідання відображає цю ідею. Ми читаємо про те, як Альберт пояснює Юй Цуну про книгу-лабіринт, і водночас самі блукаємо цим лабіринтом цього ж тексту.
Так, це геніально! Борхес показує, що книга може бути лабіринтом не лише метафорично. У "Саду" кожен момент розгалужується на безліч можливостих майбутніх. І це півтоліття назад написано.
Чудово. Голова йде обертом! Ця ідея про книгу-лабіринт. Цзюн пей створив не звичайний лабіринт з каменю або ялинок, а лабіринт у часі. Круто!
П просто я подумала що цей відгук мені допоможе догукатися до вас ну напишіть хоч би ще одну книжку будь ласка побачите моє ім'я на полі земля а зараз я відсила
Ріта С кіттер скітер брехунка ідирачка і дурачка жахлива погана брехуха
Брехунка і погана реєстрація якщо хтось буде за міністерство то я цьому комусь наб'ю вуха
Оцінка 2000000000000000000000⁰∅000000000000000000000000000000000000000050000000000000000000000000000000000000000000000000000/00000000000000000000000000000000000000000000
Комусь не подобається виходьте на бій зі мною хоч я і жінка та мені все одно подобаються бійки із хлопцями якщо тут є якісь микити виставляйтеся і я вираховую чи це ти Микита чи це не ти
Мені сім років та хоч я і жінка я люблю бійки ви це побачили у минулому куплеті і я заспіваю вам пісню ой ой за морем що там далеко ось цей вірш присвячується Гаррі поттеру і його друзям там було справжній метелик який дуже любить сяяти найбільше у світі і на смердючі що г**** якщо комусь не буду що комусь не подобається то він справжній дурачок ясно
Я вас усіх поб'ю я бачила у відгуках когось хто написав фу жахлива озвучка але я його знайду і відправлю у справжнє пекло ясно дурачок ти жахливий брехун це чудова озвучка
Вибачте, але назва зовсім некоректно перекладена українською!Абсолютна зброя або Досконала зброя. Не остаточна!
Слово "остаточна" (final, definitive) зазвичай вказує на завершення процесу або прийняття рішення (наприклад, "остаточна ціна" або "остаточне рішення"). У контексті зброї це б означало "останню модель у лінійці" або "зброю, після якої більше нічого не буде випущено".Проте назва Шеклі натякає не на черговість, а на природу цієї зброї! Її всеохопну, абсолютну руйнівну силу.З повагою.
Дякую за відгук! Перша книга так і була запланована - тихе "роуд-муві" в антуражі сірої пустелі. Друга повинна була закінчитись"хеппі-ендом". Солодким, тихим й мирним. Фу. Мене ця патока дістала аж до скреготання зубів. Ну не буває в житті хеппі-ендів. Переписував і переписував так довго, що аж схотілося кинути і більше ніколи не повертатися до цього роману. Аж допоки не подивився одне кіно, не буду казати, яке саме, але воно надихнуло на завершення книги. В строгому, життевому і цілком логічному фіналі я знайшов свій катарсис. А рожевих поні залишаю в казках.
Перша книга залишила присмак голлівудського блокбастера з завжди успішним хеппі ендом. Людству подобається, коли все закінчується добре. Хоч і співпереживаєш героям у їхніх пригодах, радієш, коли все вийшло задумане. Чекали на нову подорож кримськими землями, такого ж плану з позитивним завершенням. Але автор здивував тим, що змінив тактику написання повністю. Це вже зовсім інша розповідь, не схожа на першу, але така ж захоплива, хоч і страшніша і огидніша місцями, але це вже наша історія. Можна багато чого впізнати в цій книзі, і як дехто дійшов до краю зараз, забув як бути людиною, а хтось показує приклад доброти. Щіро вдячні за чудові різні книжки.
От тільки вийопуватися не треба. Аргументи закінчились?
Не треба бажати смерті всім, хто живе на автоматі. Мені не буде с ким на обговоренні цікавих книжок сперичатися.
Тому я б резюмірував: зомбі не живі в повному розумінні слова, але їхнє існування, це злочин проти життя.так жити не можно, тому вони заслуговують на спокій, на справжню смерть.
Ну як би там не було, Геймен точно хотів, щоб ми над цим замислилися. Це оповідання точно не дає простих відповідей. Воно показує жах ситуації, коли людина позбавлена того, що робить її людиною.
Як на мене, то все разом. Зомбі перебувають десь посередині, у сірій зоні між буттям і небуттям.
Нє, стоп, ви відійшли від теми. Що визначає життя? Дихання? Свідомість? Здатність приймати рішення? Емоції? Все разом?
Мені здається, Геймен спеціально розмиває межу між життям і смертю. Можливо, це наочність того, як ми ставимося до свого життя взагалі? Скільки людей живуть як зомбі- працюють, трахаються на автоматі?
Саме в цьому й жах історії! Він застрягли між життям і смертю. Не мертвий, але й не живе насправді.
А що таке "бути живим" взагалі? Якщо він доповідає, має секс, чи не є це формою існування?
От саме це мене й бентежить. З одного боку, вони мертві. З іншого боку гг рухається, працює, у якомусь сенсі існує..
Одна з моїх улюблених! Але він не дає відповіді на головне питання: чи живі зомбі насправді?
Тільки що закінчив слухати. Ця історія геймана про зомбі щось неймовірне.
Прочитано таким монотонним голосом, наче псалом.
Озвучено як романтичне оповідання, яке насправді таким не є. Це дратує.
Аудіокнига «Місто» Кліффорда Сімака дуже приємна і спокійна, але сумна. Історія слухається легко, голос Сергія добре передає настрій і емоції. Після прослуховування залишається тепле відчуття і бажання подумати про людей, час і майбутнє .
Ой яка гарна книжка як ви так гарно читаєте? 🥹
Дякую що озвучили !
Дякую за роботу !
Дякую за підтримку!) Приємного прослуховування!)
Ага , так 😃😃😃
Щиро дякую!) Приємного прослуховування!)
4read.org