Як працюють окуляри для дальтоніків

Окуляри для дальтоніків не лікують порушення кольоросприйняття і не додають оку нових кольорів. Їхні спектральні фільтри вирізають вузькі ділянки світла, де сигнали червоного й зеленого змішуються найсильніше, і контраст між цими кольорами зростає. Ефект суто індивідуальний: одна людина вперше розрізняє відтінки осіннього листя, інша помічає лише трохи насиченішу картинку, а дехто не бачить різниці взагалі.

Як влаштований дальтонізм і що роблять окуляри

Дальтонізм загалом вроджений і передається генетично через X-хромосому, тому серед чоловіків він трапляється значно частіше. За даними UC Davis Eye Center, червоно-зелений дефіцит має щонайменше 8% чоловіків і 0,5% жінок. Колір сітківка сприймає трьома типами колбочок, чутливих до короткої, середньої та довгої хвилі. У людини з дальтонізмом чутливість «червоних» і «зелених» колбочок зміщена й значною мірою перекривається, тож червоний, зелений, коричневий і помаранчевий зливаються в схожі приглушені тони.

Окуляри для дальтоніків використовують так звані notch-фільтри. Вони поглинають світло саме в зоні перекриття двох типів колбочок, і мозок отримує чіткіше розділені сигнали. Нових кольорів окуляри не створюють: вони змінюють співвідношення наявних, підсилюючи різницю між ними. Звичайні окуляри для зору (https://luxoptica.ua/ua/okulyari-dlya-zoru/) працюють за іншим принципом, бо виправляють фокусування світла на сітківці, а не його спектр. Тому людині з короткозорістю чи астигматизмом потрібна модель із фільтром, виготовлена з її діоптріями.

Що кажуть дослідження, а що обіцяє реклама

Наукові дані щодо таких окулярів суперечливі. Дослідження групи UC Davis Eye Center разом із французьким інститутом INSERM, опубліковане в Current Biology у 2020 році, зафіксувало у людей із червоно-зеленим дефіцитом посилення реакції на колірний контраст після двох тижнів носіння фільтрів, причому ефект частково зберігався навіть без окулярів. Робота Rabin та колег у журналі Eye (2022) на 13 учасниках також описала покращення розрізнення кольорів одразу після одягання та після 11–14 днів щоденного носіння.

Незалежні перевірки дають стриманішу картину. Університет Гранади у 2018 році протестував окуляри EnChroma на 48 добровольцях за таблицями Ішіхари й тестом розкладання відтінків Фарнсворта — Манселла: покращення результатів дослідники не виявили, а суб'єктивно підсилення кольорів помітила лише одна учасниця. Дослідження британських учених в Optics Express (2022) також не підтвердило кращих показників на клінічних тестах. Висновок обох груп збігається: фільтр змінює вигляд кольорів, але не робить зір дальтоніка схожим на нормальний.

Виробник EnChroma заявляє, що його технологія працює в близько 80% людей із червоно-зеленим дефіцитом. Цю цифру варто сприймати саме як заяву бренда, а не як результат незалежного клінічного випробування. Реальні відгуки власників окулярів так само різняться: від захоплених до розчарованих.

Кому вони можуть допомогти, а кому ні

Найкращий ефект фільтри дають у разі аномальної трихромазії легкого й помірного ступеня, тобто за протаномалії та дейтераномалії. У цих станах усі три типи колбочок працюють, лише чутливість двох із них зміщена, і фільтру є що «розсунути». За дихромазії, коли один тип колбочок відсутній, результат слабший або непомітний. Сам виробник прямо зазначає, що його окуляри не призначені для повної червоно-зеленої сліпоти та для синьо-жовтого дефіциту.

Обмеження стосуються й умов. Фільтри розраховані на денне світло, тому в приміщенні ефект знижується, а в сутінках окуляри затемнюють огляд. На екрані телефона чи монітора картинка вже складена з трьох вузьких спектральних ліній, і фільтр мало що змінює. Окуляри не допомагають скласти медкомісію чи тест на кольоросприйняття, бо його результати оцінюють без них.

Окремий випадок становить набуте порушення кольоросприйняття. Якщо доросла людина, яка раніше бачила кольори нормально, помічає, що відтінки збліднули або почали плутатися, це привід для огляду в офтальмолога. Такі зміни бувають пов'язані з хворобами сітківки чи зорового нерва або з дією деяких ліків, і фільтри тут нічого не вирішують, бо потрібно з'ясувати причину.

Окуляри чи лінзи і як перевірити ефект для себе

Фільтри для дальтоніків існують у двох форматах. Окуляри бувають сонцезахисними для вулиці та світлішими для приміщення, з діоптріями або без. Контактні лінзи з кольоровим фільтром зручні для тих, хто не хоче носити окуляри постійно, але їх, як і будь-які контактні лінзи, підбирає офтальмолог за параметрами рогівки.

Перш ніж купувати, варто з'ясувати тип і ступінь дефіциту. Для цього офтальмолог проводить тест на дальтонізм за поліхроматичними таблицями Рабкіна або Ішіхари, і результат одразу показує, чи є сенс розраховувати на фільтр. Реалістичні очікування:

• червоні й зелені предмети на природі стають контрастнішими;
• відтінки, які раніше зливалися, легше розрізнити між собою;
• до нового сприйняття мозку потрібен час, від кількох хвилин до кількох днів;
• нормального кольорового зору окуляри не повертають, а з тестів дальтонізм не зникає.

Найнадійніший спосіб оцінити фільтр полягає в примірці на вулиці в ясний день, з порівнянням знайомих предметів із окулярами й без. Якщо різниця помітна і приносить задоволення, окуляри виправдовують себе як допоміжний засіб для хобі, подорожей чи роботи з кольором.