Аудіокнига Прихисток густої юшки - автор Ден Галь

Ну взагалі- це 🔥казочка

Прослухав, як і обіцяв.
Ну і з-за чого був отой кіпеш? Що такого? Казка як казка. Доволі непогана. Хоч і проста. Якщо розкрити ширше, то можна й щось більш цікаве зробити. 
Єдина "надто", що можу відмітити написав в кінці. З прикметниками теж усе ок. Я б і більше написав. Я теж, увляючи щось, намагаюсь зобразити це дуже детально, щоб читач побачив максимально так, як я. Уявіть, ви дивитесь відео. Якийсь кадр вас вразив. А тепер закрийте очі, уявіть те і спробуйте передати словами свою уяву. А особливо - записати. Щоб зрозуміло та яскраво. Навряд чи ви обійдетесь трьома прикметниками.
Хтось розумний сказав: думка сказана - це вже брехня. І люди, що думають, розуміють, що передати словами уяву, образ, вкрай важко. Тебе завжди зрозуміють не так. Тому і потреба в прикметниках та іншмх частинах мови.
Звісно, завжди можна сказати, що щось там можна краще, але ж то МОЯ думка. Бо я думаю інакше, уявляю інакше. І краще завжди є куди. Нема межі досконалості.
Можливо, для когось ця історія надто проста. Але не означає, що погано написана. 
Дякую Автору. 

Денис Гальперин
KShelest
Іллівна

Якщо поєднати ваші три відповіді на мою рецензію, то вийде ще одна безглузда новела для озвучування.
Тепер по вашій аргументації . Дуже подобається ця магія літературних дискусій.
Варто написати: "сюжет затягнутий, персонажі пласкі, а головний жарт розтягнули на тридцять сторінок" - і раптом виявляється, що проблема не в тексті, а в тому, що критик "не вміє читати", "не бачить барв", "має слабку уяву" і взагалі йому краще читати написи на надгробках.
Зручна позиція. Якщо сподобалось - ти тонкий і глибокий слухач. Якщо не сподобалось - ледачий, невихований і не доріс до авторського задуму.
Особливо потішив аргумент про те, що всі, хто отримав задоволення, "бачать" прозорий бульйон, три перчинки, кріп і котика. Це, звісно, дуже мило, але уява читача не може замінити якість тексту. Якщо я можу уявити аромат супу, це ще не означає, що сюжет перестав бути анекдотом, розтягнутим до повісті.
Автору окремий плюс за те, що він хоча б визнав проблему з надлишком прикметників. Це вже конструктив. Але аргумент "це ж казка, тому шаблони, гіперболи й зайві описи - це правило жанру" звучить приблизно як: "це ж бойовик, тому логіка тут необов'язкова". Казка не є індульгенцією на будь-яке авторське рішення.
А щодо "починати зі слова "хрінь" невиховано"... Можливо. Але значно дивніше у відповідь на критику починати пояснювати, що критик просто недостатньо розумний, щоб зрозуміти банальний текст. Бо це вже не дискусія про літературу, а дуже ввічлива форма фрази: "якщо вам не сподобалось - проблема у вас".
Найкумедніше, що ніхто так і не спростував жодної з головних претензій. Натомість мені детально пояснили, як виглядав суп, який гарний кіт і що треба було відчути. 

Додамся, хоч ще не слухав)

На жаль, люди не вміють розмовляти. І не бажають поважати когось. 
Шановні читачі чи слухачі, якщо ви вважаєте автора розумною людиною ( а інакше навіщо витрачаєте час?) пояснюйте свої думки вдумливо та з повагою. Навіть якщо не отримали задоволення від книги. Це ознака розумних, зрілих особистостей.
Автору то корисно. Розумний Автор зробить свої висновки. А там ви й зрозумієте, чи є сенс йому щось казати. І взагалі читати. 

Так, можливо текст не геніальний. Завжди існує майстерність автора, якої, можливо, не вистачило для того, щоб задовольнити вибагливий смак певного читача. Щоб і для нього текст заграв усіма своїми нюансами та барвами. Таке може бути. 
Може бути й що текст дійсно - хрінь. Але після таких слів, робиться лише один висновок - той, хто написав допис, не в змозі й подумати, що окрім сенсу, що він вловив, може бути й інший. Такі люди завжди точно знають, як саме має бути написано, чи намальовано, чи ще щось. І скількома прикметниками має бути зроблений опис. Для них у тексті багато зайвого, бо їм просто ліньки читати те, що не в змозі зрозуміти. Та й уява надто слабка. Їм, як дитині, хочеться, щоб з перших секунд події вже і весь час стрибали, наче кенгуру. То чи варто взагалі прислухатися до такого допису?

Але ж є дописи, що дозволяють автору задуматися, щось прийняти для себе та врахувати це в подальшій творчості. Люди, що їх пишуть, не роблять категоричних висновків одразу. Бо розуміють - у життя так багато кольорів... І, можливо, щось вони не роздивились. Бо кожен опис чи ще щось навіщось же було створено?
Вони не рахують прикметники. Читаючи чи слухаючи, вони яскраво бачать усе... Незламно-гордого кота... Великого... Пошарпаного життям, з порваним вухом та зламаним хвостом...  Суп... Як його створювали руками, схожими на коряги...  Вони бачать ту вічно сумну, холодну Богиню, якій усе її існування приносили жертви, але ніхто ані разу не запропонував простого, смачного супу. Такого, щоб груба, важка, гаряченна глиняна миска зігріла задубілі, зимні долоні... А рідина була така прозора, що можна порахувати усі шматочки м'яса на денці. І ті три перчинки, що там заховались поряд з морквинкою та картоплинкою..  А ще - на поверхні, в янтарно-райдужних плямках плаває темно-зелений кріп...
І ті, хто шукає сенс, таки відчувають усе те, як того хотів автор, отримують справжню насолоду, переживаючи історію наче частку своїх мрій. А потім йдуть і варять собі такий самий суп, чи ще щось... Кличуть гостей, або кормлять на вулиці одинокого кота, довго того приманюючи... Бо той хоч і самотній, але дуже гордий...
Такі люди або пишуть щось корисне, або таки розуміють, що ця книга чи автор не для них. І йдуть собі далі, шукати краще.

Шановний Авторе, я обов'язково послухаю і щось скажу безпосередньо по тексту)
Дякую усім, хай щастить!

Якщо комусь заважає кількість прикметників - можна не читати. Читайте написи на надгробках. Народився --- , помер ---
Взагалі без зайвого. Тільки визначні події.

Хрінь. Увесь сюжет зводиться до одного жарту: "Я древнє божество, що прийшло нищити світ". - "Та спочатку юшки поїж". Один раз усміхаєшся. Другий - вже натягнуто. На третій десяток сторінок починаєш підозрювати, що це не повість, а розтягнутий анекдот.
Макар - втілення шаблону "суворий кухар із золотим серцем", у якого "руки як коріння старого дуба", "погляд хижака" і цілковита байдужість до богів. Це наче згенеровано промптом "опишіть чоловіка максимально брутально, але щоб він все одно варив супчик". Кіт Лют виконує функцію "а тут читач має розчулитися" - обов'язковий атрибут таких текстів, котик-скептик.
Окремий шедевр - богиня Зими. Тисячолітнє втілення стихії, яке мало б бути байдужим до людських емоцій, капітулює після тарілки супу й кількох філософських банальностей. Серйозно? Виходить, за всю історію світу ніхто не здогадався просто нагодувати космічну сутність? Давні жерці приносили жертви, королі молилися, герої вмирали… а треба було лише насипати густої юшки.
Стиль теж швидко починає втомлювати. Кожна дія описана так, ніби від неї залежить Нобелівська премія з літератури. Не двері - "оббиті залізом дубові стулки". Не кіт - "рудий пошрамований володар простору". Не суп - а мало не сакральний артефакт. Одна тільки фраза "мертвотно симетричне обличчя, немов підсвічене зсередини повним місяцем" - це вже п'ять прикметників на одне обличчя, персонаж ризикує розвалитися під власним описом. За 37 хвилин можна дізнатися про текстуру деревини, запах часнику, форму шрамів, температуру бульйону й товщину бороди, але сам сюжет за цей час майже не рухається.
І це точно не той випадок, коли виконавець може врятувати бездарну книгу своїм читанням.

Вишукана творчість одного з улюблених авторів, та неперевершено чудове виконання одного з улюблених читців, пан Євген. Чарівний тандем митців. Подяка велика вам, усім причетним до цього дива. Чому немає жанру Гумор, можна б було додати це оповідання.  Неймовірно переконлива ілюстрацїя, співпадає повністю з текстом. Тонкий гумор. Позитивне. Весь час посміхаюсь, дуже професійний підхід усіх. Гурман та ласун так описує страви, пан Ден Галь як завжди на висоті, що відчуваєш смак на губах). Красиво, гідно похвал. Пишаюсь, що це все наші, українські досягнення. Дякую, що: "Відчайдушно ненавидите людську дурість, але продовжуєте її завзято рятувати". ) Обов'язково для прослуховування. Раджу всім. Отримала велику насолоду від цікавого прослуховування.! 

Чекаємо нові твори)

Дякую, пану Євгена, за краще озвучування, ніж я написав)))