Аудіокнига Звідки ж воно лізе? - автор Ден Галь

Слухайте онлайн
Обкладинка аудіокниги «Звідки ж воно лізе?»
Рейтинг:
(12 голосів)
4.7
Про аудіокнигу    26   723

Коротке оповідання про майбутню службу доставки, яке гарно передає атмосферу космічної фантастики.


Оповідання озвучено з дозволу автора 

Денис Гальперін (Ден Галь). За що йому велика подяка.


Посилання на сторінку автора https://arkush.net/user/15943


Підтримати диктора фінансово можна за посиланням посиланням або на карту 5355280224916500


Ютуб канал диктора



Підтримай сайт гривнею 😊
Слухати аудіокнигу Звідки ж воно лізе? онлайн, безкоштовно і без реєстрації на телефоні.
Підпишись! наш Телеграм

Коментарі26

Поділіться враженнями
  1. Agatik_
    11 серпня 2026 17:34
    Слухач

    Все як завжди....

    Сексизм буквально в кожному слові. Фу. Не дослухала. 

    1. Денис Гальперин
      11 серпня 2026 19:19
      Автор

      Може це тому, що я сексист? Хоча... Краса - в очах того, хто дивиться. Як і все інше.

      1. Agatik_
        17 серпня 2026 23:26
        Слухач

        Що красивого в заржавілому стереотипі, яким кормили світ сотні років, що жінка обов'язково істеричка, яка не вміє керувати емоціями? 

        1. Іллівна
          Іллівна
          18 серпня 2026 06:19

          Висловлюю і свою жіночу думку з приводу оповідання і ставлення автора до жінки. Agatik вважає героїню "істеричкою, не здатною керувати емоціями". З цим упередженням категорично не згодна. Проаналізуємо. Ден Галь знайомить нас с жінкою, наділяючи її не аби якими здібностями. Вона пілот 1 класу, ще й може посадити іржавий човен з заплющеними очима. Тут є захоплення і повага до дівчини.  Далі так. Вона боїться всіх, хто має більше двох лап або хвіст. І тут мені особисто імпонує, коли автор показав звичайну нормальну жінку, яка інколи може бути і слабкою, щоб дати чоловікам показати свою природу захисника. Оксана бистро відновлює здатність керувати  емоціями і вже готова вбивати ворогів, автор показує її здатність справжнього воїна, зрівнявши її зброю зі світловим мечем Джедая. Тут теж велика повага до жінка. Але так, в фіналі ми знов бачемо справжню жінку, яка може після бою дозволити бути собі слабкою і показати чоловікам, що вони ще потрібні в цьому скаженному світі. Велике дякую усім причетним до цього оповідання, і вам, Agatik, що пишете коментарі, висловлюєте свої думки. Таким чином ми і бачемо свою природу, бо часто звертаємо увагу на те, що хочемо змінити в собі. Було цікаво з вами усіма).

          1. Іллівна
            Іллівна
            19 серпня 2026 15:02

            Вибачте, автор. Але це відповідь пані Agаtik.  Це між нами, дівчатами.))) Ви пишите цікаво)

          2. Agatik_
            19 серпня 2026 19:35
            Слухач

            Дякую за розгорнуту відповідь, де Ви так гарно розкрили свою точку зору.

            Але, заради експерименту, уявіть це саме оповідання, тільки на місці жінки так себе веде чоловік. Виглядало б як фарс, чи не так? Просто прочитайте весь текст, замінивши на чоловічу особу, — і він стає недолугим. Але вважається абсолютною нормою зображати жінку такою і, якби, навіть звично. Бо воно ж, типу, так і є? Ні, не так. Бо це століттями нав’язувалося саме патріархальним світом, де жінки поблажливо «прощаються слабкості». Тоді як чоловік, по замовчуванню, — герой. Але всі ведуть себе по-різному. І мені дуже шкода, що навіть жінками це досі сприймається як ок. Хоча сучасність (і не тільки сучасність, іторичні факти та й останні дослідження про первісних людей) показує, що ні, це не звичний розподіл ролей. Сьогодні жінки демонструють справжню силу духу. А із моєї особистої історії чоловік теж може бути істеричкою і застрибнути жінці за спину, побачивши собаку. Але у автора, на жаль, все стабільно.

            1. Іллівна
              Іллівна
              20 серпня 2026 14:19

              Пані Agatik дуже чемна людина. Викладаєте свої думки поважно. Мені імпонує ваше ставлення  до людей, коли пишите, що люди ведуть себе по-різному. Не всі однакові. Це дуже добре. Дійсно, в складні часи історії, коли війни, революції, епідемії, а це практично весь час на нашій багато страждальній землі, де кожні сто років одне й те саме,  країну весь час хтось хоче загарбати. або чужі, або свої ніяк не поділять,  жінкам треба бути сильними. Бо в такі часи випробувань час показує хто чого вартий. На нашій плечі падає відповідальність за близьких. Коли  чоловікі захищають, працюють,  або навпаки. як Ви пишете, ховаються за спинами жінок. Так. згодна,  що справжня сила духу зараз у жінок. Але природа жінки слабкіша. Дуже рідко можна зрівнятися фізичною силою з чоловіком. Наша сутність отримувати результати м'якістю. Може хитрістю. Це вже може кожна. Просто життя інколи нам не дає вибору. Хтось повинен нести тягар обов'язків. А коли чоловік не може або не хоче цього. То це робимо ми. Тоді стаємо нервовими, бо складно нести ношу ту, яку повинні нести двоє. Я Вас чудово розумію. І коли потрібно, коли чоловіки виходять за червоні лінії, переходять межу, я не мовчу, і ставлю на місце , роблю зауваження. Але в цьому випадку баланс автор зберіг, наділивши жінку не тільки слабкою природою, але і сильними якостями. Тому ви молодець, пані Agatik, що піднімаєте такі теми і спокійно обгрунтовано і чемно доказуєте свою думку.Я теж не мовчу, переді мною вже вибачалися за не ідеальне ставлення до жінок і письменники і диктор. ) Дякую всім

        2. Денис Гальперин
          19 серпня 2026 14:16
          Автор

          Ви дійсно побачили тільки це? Але ж все було зовсім інакше))) 

  2. Гість Юрій
    Гість Юрій
    30 березня 2026 14:58

    оповідання дійсно фантастичне. де це бачено щоб товстий шматок сала був напівпрозорим? Абож автор не смакував справжнього українського сала. в цілому твір сподобався.

    1. ValeryZ
      30 березня 2026 16:45
      Диктор

      То, дивлячись, в яких умовах зберігалось 🙄
      А мо' воно якось приготоване? 
      Таємниця цього космічного продукту майбутнього, певно лишиться нез'ясованою 🤔

      1. Гість Юрій
        Гість Юрій
        30 березня 2026 20:21

        Напевне Ви праві,то фантастичні технології приготування ...

  3. Гість Настя
    Гість Настя
    27 березня 2026 16:40

    Дякую я в захваті мені дуже сподобалось.

    1. Денис Гальперин
      27 березня 2026 17:40
      Автор

      Дякую за відгук)

  4. Гість Денис
    Гість Денис
    18 березня 2026 00:21

    Чудово, просто супер, таке маленьке оповідання а вражень ціла купа.Дякую автору та диктору.

    1. Денис Гальперин
      18 березня 2026 08:58
      Автор

      Дякую за відгук!

    2. Pawlo
      18 березня 2026 12:58
      Диктор

      Щиро дякуємо за підтримку)

  5. Гість Сергій
    Гість Сергій
    16 березня 2026 09:46

    Дякую за цікавий твір. Дякую за гарну озвучку.

    1. Денис Гальперин
      16 березня 2026 10:28
      Автор

      Дякую за відгук, сподіваюся що вам сподобалось.

  6. Zorro
    Zorro
    14 березня 2026 09:36

    Потрібно мати не аби який хист, щоб в такому невеликому творі вмістити стільки матеріалу для роздумів, сенсу. Полюбляю, коли не пустушки пишуть, а щось алегоріями  закладають. Спочатку нібито проста фантастика,  з гумором, рідними мотивами, вклав автор любов до землі. А в фіналі розумієш, що тут не один пласт. Як ми справляємось з навалою одних, а потім ще домашні... хочуть нажитися, як от  останніх подолати... Сильно. Глибоко. 

    1. Денис Гальперин
      14 березня 2026 10:43
      Автор

      Був би радий підтримати вашу теорію, але... Це оповідання було написано ще у 2018 році. До початку 2025 я взагалі нікому не показував свою творчість, окрім дітей, для яких саме й писав більшість робіт. 

      Саме це оповідання було першим в серії з п'яти коротеньких, про цю команду. Два знайшов, але інші вважаю втраченими(((

      1. Zorro
        Zorro
        14 березня 2026 10:54

        Коли обдаровані митці щось роблять, це можна з роками передивлятися, і воно буде актуальне завжди  Наш світ не змінюється, ходимо по колу, все це було вже багато разів і буде. Головне, що кожен може побачити щось своє, може замислитися.Ви описуєте типові ситуації , гарно прикрашаючи їх своїм баченням. Це цікаво. 

        1. Денис Гальперин
          14 березня 2026 11:17
          Автор

          Ого. Дякую, дуже приємно коли позитивно оцінюють мою творчість.

  7. Гліб
    Гліб
    14 березня 2026 08:27

    Сюжет цікавий,три місяці везти цибулю?!!! Дуже цінний продукт. Було весело.

    1. Денис Гальперин
      14 березня 2026 10:38
      Автор

      Це мої вподобання) без цибулі майже нічого не готую))) Дякую за відгук!)

  8. Гість Аліса
    Гість Аліса
    13 березня 2026 22:03

    Цікаво, гарно написано. Завжди хтось заважає мирно жити і працювати. Навіть там. ) Дякую 

    1. Денис Гальперин
      13 березня 2026 22:51
      Автор

      Дякую за відгук!)

4read.ORG » Українська література » Ден Галь - Звідки ж воно лізе?