Аудіокнига Терези рівноваги - автор Костянтин Хоменко

На вашу думку це зіпсувало озвучення твору?

Точніше - сільських діалектів. Оскільки Черкащина, історично "зліплена" з територій кількох областей, то й місцеві говірки можуть дуже відрізнятися. Полтавська сторона буде говорити відмінно від київської, а тим більше від вінницької. Навіть говірки сусідніх сіл можуть добряче відрізнятися. Так само, відрізняється "видобування" фонем при мовленні. Але ж це зовсім не погано. Це, я б сказав - унікально.
Звісно, декому хочеться, щоб все звучало "чисто". Але де його взяти? І я не хочу розводити тут фонемалогічний срач.
Я не знаю, звідки родом мій шановний колега. І, так, у його вимові, як і у моїй - помітно вплив того оточення де ми народилися і живемо. Але, шановне панство! І він, і я - ми займаємося тою справою, котра приносить нам задоволення. Ми вділяємо частину свого життя на те, щоб хтось міг ознайомитися з якимись літературними творами, котрі інакше залишилися б набагато менш відомими. Та і всі наші колеги, я сподіваюся, підтримають мене. Більшість з нас - не професійні диктори. Нас не вчили дикції, нас не вчили звукозапису. Ми самостійно працюємо і відшліфовуємо наш голос, наші навички. Ми постійно вчимося. І, на мою думку, найбільшою проблемою у нашій роботі був перший крок. Причому, це не те, що ти маєш щось прочитати, записати чи відредагувати. Першим кроком у такій справі буде те, що супроводжує перший вихід на сцену (хто пробував виступати зі сцени - той мене розуміє), коли у тебе йде мороз по шкірі, тремтять і ноги, і спина, і все інше. Побороти страх НЕПРИЙНЯТТЯ. Ось це - перший крок.
А потім...
мій тато сказав мені колись: "Дивись над залом. Співай для всіх, як для себе. І хай твій голос не буде спрямований кожному. Хай він впаде на них згори". Саме так я і зробив вперше, коли мені довелося виступати перед великою аудиторією. Проніс голос над ними, а потім накрив ним увесь зал. Головне, щоб це хтось сказав: "Не бійся. Хто має почути - почує".
... потім будуть ті, хто тебе не сприйме. Будуть ті, хто закохається у твій голос. Як працює ця "хімія" - я не знаю, та й не хочу. Можливо, що це працює прийняття саме нашої недосконалості, яку з надлишком перекриває наша щирість.

(Таке понаписав, їй-богу, що просто хоч "амінь" у кінці дописуй :) )