Останні коментарі

Дякуємо за підтримку та прослуховування)

Пане Алекс, сподіваємось, що завтра це ще тут буде)

Неймовірно гарно! Дуже дякую за вашу працю💗

Навіть не знаю що сказати цій
кастісказати

Йааааааа!!!!!!!

Клас. Завтра повернуся з чергування та й занурюся в світ такого майстра слова

Я пробувала декілька закльать, на приклад: авада кедавра! - гаррі померає



:) :) :) :) :) :) :) :) :) :) :) :) :) :)

Змішав, та ще й пересушив. Потім треба було запижувати та викурити.

Може, тому й цікавіший - він не копіює, а змішує Схід і Захід.

Все ж таки Абе ближче до Кафки, ніж до Сартра.

Дзен-хуєн у відрі з піском? Чудово! Ви так до ручки добалакаєтесь.

Це не апатія, це дзен.

Камю хоча б зобразив бунт як шлях. А тут - суцільна апатія.

Гарна книжка 😃

Занурення - бо піску багато, ага. Як качка макДак у золото пірнав.

У Гессе - втеча у духовність, у Абе - занурення в абсурд. Хоча Гессе теж зі сходу повернувся іншим.

А без матючча ніяк не можливо?

Гессе у «Степовому вовку» показав те саме - але глибше й поетичніше.

Усвідомив, що сидиш у піску, і що далі? Як у Леся; "Вобще, я Вам совєтую – покиньте ту х**ню і посмотрітє новий фільм Хабібуліна. От де екзистенція, ї**ть мєня в рот і в нос! Чєловєк на огороді найшов сапку і давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лєто пройшло, он сапає. Осінь пройшла, он сапає. Ото піз**ц…"

Так, тільки в Абе свобода - це не дія, а усвідомлення. хлопець розуміє, що пісок непереборний.

Вітаю.

дуже смішний, цікавий твір...)
кайф...робот "проповідник"..."судний день" вже близько...)
ця корпорація нагадує наших політиків..))

Дякую Вам пане Зорян, Вам дякую пане Павло за плідну працю.

Мені здається, він просто переосмислив Сартрове про "людина приречена бути вільною".

Неочікувано, але книга дуже сподобалась, і озвучка максимально влучна. Смішна та дотепна історія , кінець якої я не зрозуміла))) це буде мій поки що єдиний улюблений художній твір Жадана. Особливо прикольно читати, будучи харків'янкою)

Ха! "Спокій у боротьбі" - це як пиво-нульовка.

Це, мабуть, якийсь інший Камю)) А Абе показує інший шлях - спокій у боротьбі, а не опір заради опору.

Камю би такого не пробачив - його герой боровся би до кінця.

Прийняття? Він просто махнув рукою і залишився в ямі!

Камю - класика, але Абе додає східну глибину, тишу і прийняття. Схід - справа тонка

Цікавий твір, але до рівня Камю з його Чумою та ВбийАраба не дотягує.

Шедевр? Та це історія, як мужика в яму закопали!