Аудіокнига Мишка в стінах глобального поселення - автор Дін Кунц

Про діалекти української після повномасштабнго вторгнення - тут не скажу, бо з моєї дзвінниці того не дуже видно.
Я все життя україномовний, навіть конспекти на російськомовних лекціях в універі писав українською, але це не заважає не знати всі наголоси))
Що помітив, це "російські наголоси", їх дійсно багато у людей, які після повномасштабного вторгнення перейшли на українську мову(або й в україномовних від народження, які споживають російський контент - фільми, ютуб, аудіокниги...). Але це логічний етап при переході.

Саме так. Причому носій діалекту не помічає неправильності вимови з точки зору "високої української", бо у діалекті це звучить органічно. А значить - мовна матриця свідомости сприймає таку вимову як норму.

Ще помітив хоч і рідкісний, але прикольний такий ефект. У деяких словах, коли людина не впевнена, де саме ставиться наголос українською мовою, вона підсвідомо починає його (принаймні зараз) втуляти там, де це слово буде відрізнятися від російського, такого ж за написанням. Інколи воно так і ставиться, а інколи може вийти досить смішно. Прикладів не пригадаю, бо воно все "на льоту" сприймається. Себто - ефект запам'ятав, а прикладів не наведу.

І ще, про діалектні та архаїчні словоформи. Я от буквально аж до сьогодні вважав що «ажно» - то суто російське слово, причому досить давнє, розмовне і діалектне. Виявилося, що в українській мові воно теж було. Зараз його не використовують (майже) але воно таки було. І наголошувалося як на першому, так і на другому складі. З його семантикою я ще не розібрався, бо є більш сучасні відповідники, проте ось така от інформація. Інколи буває цікаво покопирсатися у спеціальній літературі.