Шановний Кирило! Дякую вам за підтримку і неймовірні слова які ви тут написали. Буду намагатися читати й далі книжки українською і робити це так само щиро і сподіваюся талановито!😊Ще раз дуже дякую за підтримку, повірте, для мене це важливо! Тримаємось… і переможемо!

І маєте на це повне право… Більш того… я б на вашому місці, можливо, робив би теж саме😂

І з цим нічого не можна зробити… Це особливості його, Гаррі Поттерової будови голосових зв‘язок. Відверто кажучи, я майже переконаний, що він і сам від цього дуже страждає, або якщо й не страждає, то принаймні відчуває певну ступінь дискомфорту, але самі розумієте, таким вже він народився… Чи ми маємо його за це ненавидіти або не дай Боже, ставитися до нього з презирливістю - не думаю! Ми не такі! Ми маємо залишатися людьми- освіченими, вихованими, співчутливими… Погодьтеся, він, Гаррі Поттер, ніяк не може змінити даний йому від природи голос, то хіба ми можемо дорікати йому за це? Не думаю…😂

Шановний Святослав... А що з ним не так? Я про прізвище...
Стародавнє, шляхетне, українське, аутентичне. Мій прапрапрапрапрапрапрапрадудусь був мольфаром. Людиною дивовижною, як розповідали у летописах, грізною, але справедливою. Казали, що одного його погляду було достатньо або жінка, що не пізнала ще радості чоловічої любові її для себе відкривала, або чоловік, що зловтішався з чогось прізвища, раптом втрачав свою чоловічу силу навіки. Мій рід славетний і дивовижний. Кого там тільки не було: два бухгалтера, один бібліотекар, троє державних мужів і одна жінка, що любила себе більше, ніж людство; сімнадцять пасторів і один монах, тридцять два кухаря і один астроном. Ще точно відомо про дев'ятнадцятьох мисливців, сімох акушерів і аж шістьдесятьох викладачів есперанто. Історію моєї родини збирають не одне сторіччя мої родичі і я, хоч не хоч, а маю до цього долучатися. Ледь не забув, від прапрапрапрапрапрапрапрадудуся мого, мольфара, успадкував я дивну спроможність відганяти духів лихів і людську нелюбов... До прикладу: якось один хлопець, випадково, наступив мені на ногу, десь у чері за ковбасою... і що ви думаєте, Святославе? Перетворився на жінку, як розповідають. І добре б би на красиву, де там? Неосвічена, груба, невихована і чоловіків нелюбить... Кажуть, живе десь одна і всіх проклинає... Або ще історія, якийсь чоловічок, одного разу, подивився на мене без неприхованого обожнювання і захоплення...Тепер, принаймні так кажуть, страждає на неконтрольований метеорізм... А це я вам скажу, я спеціально прочитав, штука геть неприємна! Одним словом, хромосоми у мене такі, що можна діаманти різати... Але це зовсім інша історія...

Це спротив внутрішнього світу... ніяк інакше... бо Стівен Кінг - людина непересічна, що з містикою на "ти", що давно перетнула межу загальноприйнятної "нормальності"... Я теж чув ці поміхи, але свідомо ігнорував, вбачаючи у цьому "акт підкорення"... Потім хотів прибрати, але побачив сон ( в ніч з четверга на п'ятницю): чоловік схожий на Кінга збирав полуницю. Я зупинився і запитав, звідки полуниця у лютому? Він подивися на мене сумно і грізно. -Звідки?!!-пробурчав він. -А тобі що до того, негіднику!...
І тут я прокинувся, весь покритий холодним потом... І само собою зрозумів, це аж ніяк не жарт чи випадковість, це - знак! Не чіпай, залиш як є, а Віталію отпиши правду... Він зрозуміє і все пробачить... Не може не пробачити...

Шановна Сніжана... У свою чергу дякую і вам за ваш відгук... Відкрию вам таємницю: завдяки вам і багатьом іншим слухачам, я поступово знайомлюся зі своєю аудиторією і скажу вам відверто, - вона мені дуже подобається... Тонка, освічена, інтелігентна. Місцями іронічна, місцями безкомпромісна... Трохи рідше радикальна, частіше співчутлива. Отже, слухаємо книжки разом. Читаємо їх разом і разом стаємо іншими...

Вікторія, браввіссімо! Так мене ще ніхто не заохочував...

Спасибі і вам за надихаючий коментар...

Браво!!! Я так само був у захваті!

ДЯкую вам за підтримку... Ви знаєте, у виконавця є картка... і якщо ви захочете допомогти або підтримати його роботу, він буде вам дуже вдячний...
5363 5420 1845 4976 Москаленко Сергій

Вдячний за ваші оцінки... Повірте, для мене це важливо...

Мене ця історія теж, відразу зачепила...

І я, насправді, так думаю... і ще сприйняття... бо в кожного воно, виняткове!

Шановна Маріє... Можливо, вся справа в вашій особистій неприязні до пана Моцарта? Якщо це так, то не соромтеся цього... Він, насправді, багатьом не подобається...  З другого боку, ця мелодія, по глибокій задумці автора версія, мала просто відокремлювати глави... Хоча ваш особистий смак, розумію, це аж ніяк не переконує... Як би там не було, книжка вам сподобалась, а це, очевидно, найважливіше... Хай вам щастить!

Пробачте це йому... Це, очевидно, вроджене... Однак, Павло, не зважаючи на все вище зазначене, вам все ж таки вдалося дослухати її до кінця! Хоча, розумію, це було не просто... майже 14 годин тексту слухати по три хвилини... А з другого боку, проблема сну сьогодні, серед сучасних людей, стала настільки поширеною, що не звернути на це увагу було б переступом...

А я все чекав... ну коли ж, коли ж, нарешті, хоча б хтось помітить очевидні плюси цієї книжки і не соромлячись, напише своє враження... Згоден, з кожним вашим словом ба навіть більше... Я і обрав цю книжку саме тому, що вона мені видалася і легкою, і глибокою, і дуже потрібною і ще багато "І", які кожен з майбутніх читачів-слухачів, зможе проставити самостійно... З повагою!

І в котре я хочу щиро подякувати і вам, і багатьом іншим слухачам, що залишають свої відгуки... Ваші слова надихають і змушують рухатись вперед... А ще, ви ставите дуже високу планку, тримати яку, завдання, що потребує неабияких зусиль. Ще раз спасибі за ваш відгук... І вкотре, я хотіва би наголосити, що цей зворотній зв'язок дуже потрібен виконавцю саме в цьому жанрі, бо почути свого глядача( чи то точніше, слухача) - це надважливо...

А ось на це питання, відповісти однозначно мені мабуть буде важкувато... Чесно... Аж надто багато чинників впливають на моє захоплення: і жанром, і автором,і книгою... Знаєте, я от тільки що закінчив "Графа Монте-Крісто" Дюма і закохався і в Дюма, і в жанр, і в усіх персонажів... І є у мене така підозра, що наступна книга, може знову ж таки, змусити мене пристрасно кинутися на неї, забувши про всі норми пристойності...  

Наталіє... Ось, нарешті, і настав той момент, коли щілина у шпарині має трохи відсунутися вбік аби показати, чи радше розказати вам, про те, як я, власне, працюю над книгою... Сподіваюсь, що ця моя відповідь буде цікава не тільки вам... Отже, спочатку я дійсно читаю книгу, але не всю... я свідомо читаю лише якусь її частину, скажімо, третину або майже половину( якщо до цього я її колись не читав)... Після цього, я даю книзі "відлежатися", принаймні, для себе я визначаю це саме цим дієсловом... Я ставлюся до книги, як винороб, може, ставиться до процесу створення вина... Не варто поспішати! Книга якийсь час живе в мені... Проростає... Оживають персонажі... Я намагаюся почути їх голоси, інтонації... Їх біль, якщо хочете чи навіть його відсутність... Розумію... можливо все це виглядає дивно, але повірте це саме так... Я знаю, що кажу... Це години і навіть дні...і навіть тижні, що ти проводиш наодинці з книгою... Вона захоплює тебе усього...до краю... голоси персонажів почитають ніби жити власним життям і далі, ти ніби лише тільки долучаєшся до них, дивуючись, що маєш до цього якесь діло... Саме так... Це якщо дуже коротко... Хоча процес цей коротко не описати... Спасибі вам за ваш відгук... Для мене це, правда, дуже важливо... Сподіваюсь, що моя нова наступна робота так само вразить вас у самісіньке серце... Принамні, таких великих за розміром текстів я ще не писав... Так що і для мене, це буде такий собі дебют...

Шановна Олю... Таких відгуків я, скажу вам відверто, я ще ніколи не читав... Це навіть не відгук, це есей ба навіть більше, - це об'ємний літературознавчий дослід мого позасвідомого. Дякую за вашу щирість, фантазію і любов до книги... Третя частина буде! Обіцяю!!! А тепер про найважливіше: такі тексти не просто надихають, вони змушують вірити у щось надважливе... Ще раз спасибі, за теплі слова... Завжди ваш...

Борисе... дякую вам за відгук... І дякую пану Стівену Кінгу за можливість доторкнутися до високоякісної літератури!

Юліє... спасибі вам за відгук... повірте, людині яка озвучує книги, це дуже важливо... Бо обличчя глядача, саме в цій творчості, приховано від виконавця, що немовірно ускладнює зворотній зв'язок... Тому, ваші враження і щирі коментарі, це, по суті, єдина можливість "побачити" обличчя свого глядача... Хай все у вас виходить!!! З повагою...

Антоне... ви не помиляєтеся... Так, я дійсно живу, граю і працюю у Харкові... Більш того, нікуди звідси не збираюся... Дякую вам за прихильність, дякую за теплі слова... Мені взагалі здається, що книга - це єдине, що здатне змінити наше життя... І змінити наше світосприйняття...

Анастасіє... ви не залишаєте мені вибору))) Сподіваюсь, що так і буде!!!

Олександре... і мені так здалося... Актуальніше й не придумати!

Маріанна, не міг не відповісти вам особисто... Не треба віддавати все, прошу вас... Все, вам ще знадобиться... Але ваш відгук дуже важливий для мене... Бо саме в цій роботі, важко зрозуміти, що відчуває глядач, який не бачить виконавця, а лише силою власної уяви, здатен на чудо... Судячи зі всього, з вашою уявою усе гаразд і ви на нього здатні... Вітаю вас!!! І ще раз, щиро дякую за відгук...

Наталіє... дякую вам за відгук... Повірте, в цьому жанрі, зворотній зв/язок як ніколи важливий...

Дуже надихаючий коментар. Спасибі вам!

Спасибі... Повірте, ваші емоції, надихають...

Дякую... Приємно